Відмінності між версіями «Міркувати»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}} | і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}} | ||
[[Категорія:Мі]] | [[Категорія:Мі]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | МІРКУВАТИ, ую, уєш, недок. | ||
| + | 1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 116). | ||
| + | 2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Тарас Шевченко, I, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Степан Васильченко, I, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 10). | ||
| + | 3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Андрій Головко, II, 1957, 449). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 746. | ||
| + | |||
| + | ===[http://zno.academia.in.ua/mod/glossary/view.php Словник математичних термінів і понять]=== | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | МІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Коцюб., І, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Вільде, Троянди.., 1961, 116). | ||
| + | |||
| + | 2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Шевч., І, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Вас., І, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Збан., Незабутнє, 1953, 10). | ||
| + | |||
| + | 3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Головко, II, 1957, 449). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | Міркува́ти, ку́ю, єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І. | ||
| + | |||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 432. | ||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | міркувати | ||
| + | to cogitate, to consider, to take into consideration, to combine, to weigh pros and cons; toreflect, to meditate | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: міркувати1x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: мыркувати 2|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: мыркувати 3 |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| watch?v=uad2U1O7qbM }} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[ https://fishki.net/1527185-15-uvlekatelnyh-faktov-o-chelovecheskom-razume-i-myshlenii.html]=== | ||
| + | |||
| + | === http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9C%D1%96%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 []=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 09:20, 23 жовтня 2018
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МІРКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 116). 2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Тарас Шевченко, I, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Степан Васильченко, I, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 10). 3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Андрій Головко, II, 1957, 449). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 746.
Словник математичних термінів і понять
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
МІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Коцюб., І, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Вільде, Троянди.., 1961, 116).
2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Шевч., І, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Вас., І, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Збан., Незабутнє, 1953, 10).
3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Головко, II, 1957, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 746.
Міркува́ти, ку́ю, єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 432.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
міркувати to cogitate, to consider, to take into consideration, to combine, to weigh pros and cons; toreflect, to meditate
Ілюстрації
| Файл:Міркувати1x140px | x140px | x140px |
