Відмінності між версіями «Кіт»

Версія за 23:20, 17 грудня 2014

Кіт, -кота, м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Ум. Ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.

Сучасні словники

Кіт (Felis) — рід ссавців родини котових (Felidae). У деяких старіших системах класифікації до нього зараховували всіх представників малих кішок (Felinae), проте в зараз безпосередньо до роду відносяться лише кілька видів невеликих тварин, що мешкають в Євразії і Африці.

Кіт свійський

Кіт сві́йський, або кі́шка сві́йська (лат. Felis silvestris catus), як і його родич кіт дикий (лісовий) — невеликий ссавець ряду хижих (Carnivora) родини котових (Felidae). Сучасна назва походить від латинської назви catus, що використовується для позначення дикого кота, на відміну від свійського, який латиною називається felis. Кіт знаходиться у тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років та є найпоширенішою хатньою твариною. Поширений у всіх районах земної кулі. Україна входить в 10 країн з найбільшою чисельністю населення котів (станом на 2006 рік), ставши домом для 7 350 000 домашніх котів. Налічується кількадесят порід кота свійського. Коти приблизно одного розміру з іншими малими кішками, вони мають струнке тіло, гострі зуби, чудовий зір та нюх, добре пристосовані для полювання на менших тварин. Однак, коти, у порівнянні з дикими родичами, втратили смак до цукру, а певні популяції проявляють спадкову глухоту. Хоча коти полюють поодинці, вони є соціальними тваринами, що використовують численні засоби комунікації, у тому числі вокалізація, феромони, мову тіла. Ще нещодавно вважалося, що коти були одомашнені у Стародавньому Єгипті, де вони були культовими тваринами. Однак, одне дослідження 2007 року поставило ці дані під сумнів, запевняючи, що всі домашні коти по жіночій лінії походять лише від 5 предків, ймовірно степових котів (Felis silvestris lybica), що були само одомашнені близько 10 тис. років тому на Близькому Сході. Найперші археологічні відомості про одомашнення котів відносяться до часу приблизно 9500 років тому та були знайдені на Кіпрі.

Британська довгошерста

Порода була виведена в Британії наприкінці XIX століття. Задля створення нової породи, селекціонери використали британську короткошерсту і персидську кішку. Офіційно ця порода вважається просто довгошерстим варіантом британської короткошерстою. Саме в Британії ця порода не є дуже популярною. Але в європейських країнах вона має гарний попит. Британська довгошерста кішка доволі проста по характеру. Вона весела і грайлива, особливо в дитячому віці. Дуже звикає до своїх господарів. Добре підходить людям, які постійно знаходяться на роботі, оскільки вона доволі лінива, і буде себе гарно відчувати просто лежачи на дивані весь день. Не дуже добре уживається з іншими видами тварин, хоча часто трапляється і протилежне. Не деструктивна, слухняна. Голова кругла, очі близько посаджені, короткі вушка. Лапи короткі, але сильні. Хвіст товстий. Грудна клітка заглиблена всередину тіла, що дає відчуття, ніби ця порода доволі компактна. Представники цієї породи довгошерсті, середнього розміру тіла.

Ілюстрації

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}

Медіа

Див. також

Вікіпедія - Кіт http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Британська_довгошерста Вікіпедія - Кіт свійський