Відмінності між версіями «Щирий»

Поточна версія на 12:57, 2 грудня 2021

Щирий, -а, -е. 1) Искренній. Щира душа. Ном. Щире серце. Чуб. III. 266. 2) Истинный, настоящій, неподдѣльный, сущій. Добра та рада, де щирая правда. Ном. № 6130. Щирий козак ззаду не нападається. Ном. № 4199. Це не казка, а щирая правда. Чуб. II. 27. 3) Настоящій, безпримѣсный, чистый. Щирий пісок. Радом. у. Ходить зайчик по щирім бору. Грин. III. 109. Зробив ворітця із щирого злітця. Чуб. III. 295. Огородив двір щирим залізом. Чуб. 4) Усердный, прилежный. Щирому і Бог помагає. Ном. № 4436. Ой запрягайте батькови коні ой щирі воронії. Мет.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЩИ́РИЙ, а, е.

1. Який прямо, безкорисливо, чистосердечно виражає свої почуття, думки; відвертий, правдивий. Чоловік був дуже добрий, до своїх щирий, зроду-віку нікого не скривдив(Марко Вовчок, I, 1955, 85); Людина щира й пряма, Матвєєв ненавидів безпідставні обіцянки й удавані розради (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 36); Батько Люсі, усміхаючись, розгладжує чорні козацькі вуса. Його знає все село як доброго хлібороба, чулу й щиру людину (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 119);

// Який охоче приймає кого-небудь, наділяє чимсь від душі; приязний, гостинний. Усе йому здавалося таким добрим, смачним; самі хазяїни — такими щирими, привітними людьми, що він аж повеселішав трохи... (Панас Мирний, І, 1949, 274); Артем розповів Христі, що це за родичі, що за люди: щирі, привітні. З дорогою душею приймуть її (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 547);

// Уживається у підписах для вираження сердечної прихильності до кого-небудь. Разом з жінкою засилаємо Вам та цілій родині Вашій найсердечніші привітання. Ваш щирий Михайло Коцюбинський (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 159);

// Який є виявом доброго, сердечного ставлення (про вітання, подяку і т. ін.). Передайте моє щире вітання Вашій дружині (Панас Мирний, V, 1955, 414); Арміє наша, народу дитино, — Щире народне спасибі тобі! (Максим Рильський, I, 1956, 354); Почуття щирої подяки до дивного колгоспника заворушилося в грудях лейтенанта (Петро Панч, Іду, 1946, 35); Рота зустріла його щирими поздоровленнями: доки Черниш лікувався, в полк йому прийшло звання лейтенанта і орден Червоного Прапора (Олесь Гончар, III, 1959, 213);

// Пройнятий сердечною теплотою, відвертістю. Серце стрепенулось, Змучене до краю; Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 33); З газдинею зав'язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Гнат Хоткевич, II, 1966, 170);

// Який виражає справжні, непідробні почуття, думки. Моя байка, добрі люди, У пригоді, може, буде; Я додам вам раду щиру: І при щасті знайте міру (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 120); Настя подивилась на нього, його очі були такі щирі, немов дивились їй у душу (Леся Українка, III, 1952, 589); Чи винен я, що в серці квітнуть твоя хода і голос твій? І що про тебе пісня щира і синню й золотом сія (Володимир Сосюра, II, 1958, 117);

// Сповнений ласки, доброти, душевності; привітний. Такою тихою мовою та розумною радою Чіпка був як сповивачем сповитий. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось (Панас Мирний, I, 1949, 363); — Княгине моя, золото моє! — каже їй Гвинтовка. — Привітай же моїх гостей щирим словом і ласкою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 122);

// Сповнений життєвої правди; правдивий. Чом я не маю огнистого слова, Палкого, чому? Може б та щира, гарячая мова Зломила зиму! (Леся Українка, I, 1951, 28); Своїм щирим, схвильованим словом Марко пройняв усіх (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 400).

Від (од) щирого серця: а) (у сполуч. з дієсл., що виражають побажання, вітання) палко, від усієї душі. Павло обняв і поцілував її від щирого серця (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 285); — Голубчику, Харитоне! Поздоровляю вас од щирого серця! — крикнув Прокопович і кинувся обнімати й цілувати Моссаковського (Нечуй-Левицький, III, 1956, 69); Від щирого серця тисли [бійці] руки любимому командиру, поздоровляли з високою нагородою (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 77); б) (у сполуч. здієсл. розказувати, розповідати і т. ін.) відверто, чистосердечно, не приховуючи нічого; чесно. Якби мати тогді до неї пристала, вона б усю правду, від щирого серця, усе б їй розказала (Квітка-Основ'яненко II, 1956, 439); З (із) щирим серцем — з добрими намірами; довірливо. Не по правді ви із своєю Лесею робите. Я до вас із щирим серцем, а ви до мене з хитрощами (Пантелеймон Куліш, Вибр.. 1969, 67); [Терлецький:] Отут і поговоримо. Сідайте. [Чорноліс:] Яка розмова?.. Адже завжди так: Коли ти з щирим серцем, то тобі У вічі плюнуть. Це вже неодмінно (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 384); Щира дружба (прихильність і т. ін.) — сердечна, чиста, правдива дружба, прихильність і т. ін. Геть напади розбійницькі! За мир! За мир! За дружбу всіх народів щиру! (Максим Рильський, III, 1961, 72); Щира душа; Щире серце: а) уживається для підкреслення таких якостей характеру людини, як правдивість, відвертість, сердечність, душевність. Подруги в Уляні душі не чули.. Любили в Уляні щиру душу(Панас Мирний, II, 1954, 102); [Вася:] Що тобі відомо? Мені відомо тільки, що в нього широка і щира душа, що він людина політичних принципів (Іван Микитенко, І, 1957, 349); б) уживається на позначення людини, яка є носієм цих якостей. Вони навіть, бідні, ніколи не взнають Про вас, щирі душі, що стелите путь Новим поколінням (Іван Франко, XIII. 1954, 28); — Чом же ви не оженились? Не знайшли щирого серця? гарячої душі?(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 39); Щира молитва — палка молитва. Вона впаде навколішки, приникне головою до помосту, — шепче молитву щиру, просить у бога ласки (Панас Мирний, I, 1949, 137); Щире прохання — ласкава просьба. Певні, що Ви, завжди одкликаючись щиро на громадські справи, прихилите ухо своє.. і до нашого щирого прохання (Панас Мирний, V, 1955, 398); Щирий друг (товариш, приятель)— справжній, вірний друг, товариш, приятель. Мені ж, о господи, подай Любити правду на землі І друга щирого пошли! (Тарас Шевченко, II, 1953, 333); Спасибі тобі, мій рідний брате, щирий товаришу, за твою ласку і добре діло! (Панас Мирний, V. 1955, 346); Він не мав у місті ніякого щирого приятеля (Іван Франко, VII, 1951, 256); Щирим серцем;Щирою душею — віддаючи всі сили; самовіддано. Робить [Андрійко] і діло, щирим серцем робить, а годинку урве собі на гуляння парубоцьке (Марко Вовчок, I, 1955, 275); — Послужив я козацтву щирою душею, а як-то мені козацтво послужить!(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 183).

2. Справжній, дійсний. Куди не піткнешся — панують кайдани; То де вже спокою нам ждать? Як щирі народу свого громадяни, За край ми повинні гадать! (Павло Грабовський, I, 1959, 83); Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? (Леся Українка, III. 1952, 681); З афектованим рухом щирого сіцілійця він підняв руку й потряс цибулею так, що гичка її перетяла сірі руїни й зазеленила на блакитному небі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 403); Сахно заздро поглянула на дідугана і, хоч була й сама щира спортсменка.., на кулаки вона з ним не визвалася б (Юрій Смолич, I, 1958, 46);

// Який по-справжньому вірить, дотримується чого-небудь. Щира мусульманка, яка знала страх божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примхів, вважала його мало не зрадником (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135);

// Безпосередній і глибокий (перев. про почуття). — Щирому коханню і бог не противник, як кажуть люди, — перепинила Мотря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 51); За ласку діти відплачують щирою любов'ю (Петро Панч, В дорозі, 1959, 275); Щирий подив метнувсь і застиг на Галагановім обличчі (Андрій Головко, II, 1957, 483);

// Значний за ступенем вияву; щедрий. — За мої щирі послуги сама цариця пожаловала [пожалувала] мені Піски... (Панас Мирний, I, 1949, 187); Багато фарб розкидано по степу, щедрих, щирих фарб збудженої землі (Юрій Яновський, II, 1958, 51); Можна було сісти на молодій, ще не запиленій пилюкою траві, рясно покрапаній наївними жовтенькими квітами, настояними на щирому сонці (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 4);

// Без домішок, непідробний, чистий. Ой ти. річко бистрая, Ой ти. водо луговая, Чи не тяженько тобі, ..Круті бережки рівняючи. Щирі піски риючи? (Українські народні пісні, 2, 1965, 278); Якби я всіми барвами владала, то я б на барву барву накладала, і малювала б щирим самоцвітом (Леся Українка, I, 1951, 258); Копи ніби зачаровані з музики степової, — то хмарніють, то міняться на сонці щирим золотом (Григорій Косинка, Новели, 1962, 120); Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! Ой рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла... (Павло Тичина, II, 1957, 42). Сказати щиру правду; Сказати по щирій правді див. сказати; Щира правдадив. правда.

3. на що, до чого і без додатка. Самовідданий, старанний, завзятий. [Пріська:] Ох... (Дивиться, як горить робота в Марти). Я змолоду була щира на роботу (Степан Васильченко, III, 1960, 77); Взяв Антін собі дружину маленьку, слабу жінку, але щиру до роботи (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 40); Мою появу на фабриці мало хто помітив. Хіба що щирі читачі директорських наказів прочитали.., що «такого-то зараховується на посаду художнього редактора фабрики» (Юрій Яновський, II, 1958, 18);

// Сповнений самовідданості, старання, завзяття. Хазяїн зглянувся на його щиру працю, похвалив його й набавив трохи плату (Панас Мирний, II, 1954, 77); — Випросила дівчина Мар'яна, за щиру свою роботу влітку, випросила щонайменшу квітку (Леся Українка, III, 1952, 490). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 585.

"Словопедія"

ЩИРИЙ

від щи́рого се́рця. 1. перев. зі сл. цілува́ти, віта́ти і под. Палко, гаряче. Кинулась до його, як дитина, обняла і пригорнулась, а Павло обняв і поцілував її від щирого серця (П. Куліш); — Вітаю од щирого серцяпанну Гризельду! — промовив князь Домінік (І. Нечуй-Левицький). 2. зі сл. каза́ти. Відверто, чистосердечно, не приховуючи нічого; чесно. Що ж їй тут казати? Вона від щирого серця тут і каже: “Як же вас ще полюбити?” (Г. Квітка-Основ’яненко); Від щирого серця кажу вам: ви — ідеальний батько (Л. Яновська). 3. зі сл. пла́кати, рида́ти і под. Нестримно. Володько довго та хоробро змагався зі спазмами плачу, .. Довго стискав свої тремтячі уста і ціпив зуби, .. не втримався, захлипав і заревів від переповненого і щирого серця (У. Самчук).

щи́ра (золота́) душа́; щи́ре (золоте́) се́рце в кому, в кого, чия (чиє). Чесна, відверта, щедра, доброзичлива людина. Прохор Осауленко був козак не з величних, щира душа, себе на посміх не подасть (П. Куліш); Щира душа цей мартенівець (О. Гончар); — Лариска в мене золота душа, вона мені найдорожча людина (Є. Гуцало); Там (в Україні) найдете щире серце І слово ласкаве (Т. Шевченко); // Чесність, відвертість, доброзичливість, сердечність. Подруги в Уляні душі не чули… Любили в Уляні щиру душу (Панас Мирний). щи́рим се́рцем; щи́рою душе́ю. Віддаючи всі сили, самовіддано. Робить (Андрійко) і діло, щирим серцем робить, а годинку урве собі на гуляння парубоцьке (Марко Вовчок); — Послужив я козацтву щирою душею,а як-то мені козацтво послужить! (П. Куліш). Фразеологічний словник української мови

ЩИРИЙ

1) искренний; сердечный; душевный; задушевный; откровенный, чистосердечный; прямой; прямодушный; открытый; непритворный; непосредственный; проникновенный; радушный (гостеприимный) щирим серцем — (сильно) всем сердцем, всей душой від щирого серця — от чистого [всего] сердца, от (всей) души з щирою душею, з щирим серцем — (без хитрости; доверчиво) с открытой душой, с открытым [чистым] сердцем

2) (действительный) истинный; подлинный, истый; настоящий; (преим. о чувствах - естественный) неподдельный, искренний; чистый (беспримесный - преим. о металлах) щира правда — истинная [сущая, чистая] правда, разг. правда-матка

3) (прилежный) усердный, старательный; рьяный, ретивый, книжн. ревностный

- щире вітання - щирий друг - щира душа - щира любов - щира подяка - щире прохання - щире спасибі Українсько-російський словник

ЩИРИЙ (хто) щиросердий, нелукавий, відвертий, правдивий, прямий, о. душа навстіж; (друг) вірний, справжній, дійсний; (до гостей) приязний, привітний, гостинний; (привіт) сердечний; (- любов) непідробний; (- працю)самовідданий, старанний; (- золото) непідроблений, чистий. Словник синонімів

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

щирий Прилагательное

1. искренний; (питающий или виражающий добрие чувства) сердечний,душевний, задушевний; (о признании) откровенний, чистосердечний; (о словах, о характере) прямой; (о характере) прямодушний;(виражающий прямоту, искренность) открытий; (без раздумий следующий внутреннему влечению; естественно проявляющийся)непосредственний; (отражающий внутреннюю убежденность)проникновенний; (в подписи) искренне Ваш; (гостеприимний) радушний

щира душа — (о характере) искренность щира душа — сердечность, душевность щира душа — прямота

2. (действительний) истинний; подлинний, истий; (о чувствах)неподдельний, искренний; (беспримесний — о металлах) чистий;(такой каким должен бить, образцовий) настоящий

3. (прилежний) усердний, старательний; (о человеке) рьяний, ретивий, ревностний; (глубоко убежденний) истий

4. (при обстоятельстве) самий щира молитва — горячая молитва

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=9dg9Wmxm1Wk

Цікаві факти

Про искренность

Что такое искренность

Искренность – один из аспектов честности, правдивости, отсутствие противоворечий между реальными чувствами и намерениями в отношении другого человека (или группы людей) и тем, как эти чувства и намерения преподносятся ему на словах. Важнейший признак неискренности – несогласованность между словесными заявлениями и невербальными знаками (жестами, мимикой, интонацией), которые говорящий не всегда может контролировать.

Искренность – величайший дар, исток истоков, идущий из центрального сердца Всевышнего, несущий в себе Веру, Надежду, Любовь.

Искренность - это искра Божья, которая присутствует в каждом человеке.

Искренность – это добродетель человека с чистой душой и благородным сердцем.

Искренность – это умение отказаться от лукавства не только в многолюдном обществе, но и наедине с самим собой.

Искренность – это открытость человека для восприятия того нового, что несут ему окружающий мир и окружающие люди.

Искренность - это ясность мыслей и непредвзятость взглядов человека.

Преимущества искренности

Искренность несет освобождение – от лжи, лицемерия, двуличия.

Искренность даёт силы – для достижения единства мысли и слова.

Искренность даёт радость – от естественности поведения и неподдельности реакций.

Искренность даёт возможность – всегда оставаться самим собой.

Искренность даёт надежду – на понимание.

Проявления искренности в повседневной жизни Религия. Каждая религия призывает человека к познанию самого себя – а следовательно, к искренности, без которой это познание невозможно.

Межличностное общение. Человек, предпочитающий говорить то, что думает, даже если это может вызвать отторжение окружающих – проявляет искренность.

Семейное воспитание. Родители, в отношениях которых друг с другом и с детьми отсутствуют ложь и лицемерие – подают детям пример искренности.

Искусство. Все произведения искусства, которые по-настоящему задевают за живое – будь то музыка, живопись, скульптура – отличаются искренностью.

Как достичь искренности

Вера. Религиозность пробуждает лучшие качества человека – в их число непременно входит искренность.

Чтение классической и духовной литературы. Качественная литература обращается к наиболее позитивным сторонам личности, призывая и приучая к искренности, правдивости и естественности.

Межличностное общение. Общение с людьми, которые являют собой образец честности и искренности, человек культивирует в себе эти добродетели.

Семейное воспитание. Родители, подающие детям пример искренности – укрепляются и сами в этой добродетели.

Самосовершенствование. Борясь с такими проявлениями, как излишняя опасливость, мягкость или нерешительность; воспитывая в себе самоуважение – человек приближается к искренности. Більше читайте тут: [1]

Материал из Википедии

И́скренность — один из аспектов честности, правдивости, отсутствие противоречий между реальными чувствами и намерениями в отношении другого человека (или группы людей) и тем, как эти чувства и намерения преподносятся ему на словах.

Важнейший признак неискренности — несогласованность между словесными заявлениями и невербальными знаками (жестами, мимикой, интонацией), которые говорящий не всегда может контролировать.

Обычно искренность расценивается как положительное качество. Однако искренность вступает в противоречие с вежливостью, с нормами западного этикета, которые ограничивают высказывание «в глаза» негативных оценок, могущих быть обидными или оскорбительными с точки зрения собеседника. С точки зрения бусидо подобное отсутствие искренности считается лицемерием.