Відмінності між версіями «Дрова»

Версія за 18:00, 2 грудня 2014

Дрова, дрів и дров, с. мн. Дрова. У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. Ум. Дрівця. Рудч. Ск. II. 7. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаймо дрівець. Ном. № 10289. Василь на всі празники нарублює дрівець. Кв. II. 160.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ДРО́ВА, дров, мн. Розпиляні, розколоті, розрубані на поліна дерева, що використовуються на паливо. У нас у грубці дрова І палають, і тріщать (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); Він порався з товстим гіллям хутко, навкруги летіли тріски, швидко росла велика купа дров (Олесь Донченко, II, 1956, 9); * У порівняннях. Правда, він на лице хороший, тільки дурне таке, як дрова... (Марко Вовчок, І, 1955, 377). ♦ Нарубати (наламати) дров — допустити багато значних помилок. — Ну, то як, товариші-громадяни? — шкірився він. — Чи ж не я вам казав? Закон є закон. Нарубали ви з вашим Берником дров? (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 217); Ні в дрова, ні в тріски — невлад, не до речі. Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки є, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (Іван Франко, XVI, 1955, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 420.

ДРО́ВА, дров, мн. Розпиляні, розколоті, розрубані на поліна дерева, що використовуються на паливо. У нас у грубці дрова І палають, і тріщать (Щог., Поезії, 1958, 187); Він порався з товстим гіллям хутко, навкруги летіли тріски, швидко росла велика купа дров (Донч., II, 1956, 9); * У порівн. Правда, він на лице хороший, тільки дурне таке, як дрова… (Вовчок, І, 1955, 377).

◊ Наруба́ти (налама́ти) дров — допустити багато значних помилок. — Ну, то як, товариші-громадяни? — шкірився він. — Чи ж не я вам казав? Закон є закон. Нарубали ви з вашим Берником дров? (Мур., Бук. повість, 1959, 217); Ні в дро́ва, ні в трі́ски — невлад, не до речі. Не перевелись ще люди, у котрих слово українське не на те тільки є, щоб молоти ні в дрова, ні в тріски, що на язик навернеться (Фр., XVI, 1955, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 420.

Дро́ва, дрів и дров, с. мн. Дрова. У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. Ум. Дрівця́. Рудч. Ск. II. 7. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаймо дрівець. Ном. № 10289. Василь на всі празники нарублює дрівець. Кв. II. 160.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 446.

дро́ва (зменшено-пестливе — дрівця́) — розпиляні, розколені, розрубані на поліна дерева, що ви­користовуються на паливо; здавна ними топили піч, отже вони під­тримували домашнє вогнище; символ діла, дії («Що більше дров, то більший вогонь», «Де дрова ру­бають, там тріски літають»; сирі дрова символізують горе: «Сирі дрова, гіркий дим, Оженився б, нема з ким»; «Ой закурила, зато­пила сирими дровами, Нема ж мо­го миленького з чорними брова­ми»; про це свідчить і вислів про вербові дрова: «Вербові дрова та гарбузова їда — то готова біда». У пеклі все тепло, а піди в Рай, то й дровами дбай (М. Номис); А ну, синку, розкладаймо хлівець та нару­баймо дрівець (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 201.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання