Відмінності між версіями «Опівночі»
(→Поезія) |
(→Поезія) |
||
| Рядок 53: | Рядок 53: | ||
1.Постукаєш у двері. | 1.Постукаєш у двері. | ||
| + | |||
Гострі кроки по засмічених дошках підлоги, | Гострі кроки по засмічених дошках підлоги, | ||
| + | |||
і лице — зелена пляма в коридорі : | і лице — зелена пляма в коридорі : | ||
| + | |||
у мене хвора мати. Не приходь. | у мене хвора мати. Не приходь. | ||
2.В кулак тебе стиснуло небо. Воно пітніє. | 2.В кулак тебе стиснуло небо. Воно пітніє. | ||
| + | |||
Тебе вологість тепла душить. Йдеш. Дивує | Тебе вологість тепла душить. Йдеш. Дивує | ||
| + | |||
при бруку немічного дерева упертість чорновіта. | при бруку немічного дерева упертість чорновіта. | ||
| + | |||
Беззубий регіт чорних вікон знав, що | Беззубий регіт чорних вікон знав, що | ||
| + | |||
тебе ув’язнено й ліхтар-сторожа йде все за тобою. | тебе ув’язнено й ліхтар-сторожа йде все за тобою. | ||
3.В які ж бо двері стукати ? Хто прийме тебе ? Хто | 3.В які ж бо двері стукати ? Хто прийме тебе ? Хто | ||
| + | |||
зрозуміє, що в тебе тіло — корабель, що в тебе тіло — | зрозуміє, що в тебе тіло — корабель, що в тебе тіло — | ||
| + | |||
каравеля, затоплена на дні якогось моря, і її | каравеля, затоплена на дні якогось моря, і її | ||
| + | |||
цілують риби, торкаються морські зірки, поліпи ? | цілують риби, торкаються морські зірки, поліпи ? | ||
4.Відчуєш Завтра на своїх устах, мов поцілунок. | 4.Відчуєш Завтра на своїх устах, мов поцілунок. | ||
| + | |||
І вітер завтра понесе уривки фризів годин, | І вітер завтра понесе уривки фризів годин, | ||
| + | |||
зефір уламки понесе скульптур блакитної ніщоти. | зефір уламки понесе скульптур блакитної ніщоти. | ||
| − | І скажеш : | + | |
| − | + | І скажеш : “Я існую”. | |
Сьогодні ж ти лиш віддих, зір, слух — невимовний, | Сьогодні ж ти лиш віддих, зір, слух — невимовний, | ||
| + | |||
а тіло — десь затоплений, в якомусь морі, корабель. | а тіло — десь затоплений, в якомусь морі, корабель. | ||
''У ЛІСІ ОПІВНОЧІ'' | ''У ЛІСІ ОПІВНОЧІ'' | ||
У лісі опівночі спали дерева. | У лісі опівночі спали дерева. | ||
| + | |||
Опівночі в лісі горіло багаття. | Опівночі в лісі горіло багаття. | ||
| + | |||
Не спало кохання моє червневе, | Не спало кохання моє червневе, | ||
| + | |||
Кохання болюче, немов прокляття. | Кохання болюче, немов прокляття. | ||
Земля промерзала аж до каміння, | Земля промерзала аж до каміння, | ||
| + | |||
Під листям холодним, тихо тремтіла, | Під листям холодним, тихо тремтіла, | ||
| + | |||
Тремтіла травою, гіллям і корінням | Тремтіла травою, гіллям і корінням | ||
| + | |||
І не могла відігріти тіло. | І не могла відігріти тіло. | ||
А в лісі — тиша. А в лісі — ні звуку. | А в лісі — тиша. А в лісі — ні звуку. | ||
| + | |||
Це безголосся і я не порушу. | Це безголосся і я не порушу. | ||
| + | |||
Я гріла холодні, знімілі руки — | Я гріла холодні, знімілі руки — | ||
| + | |||
І не могла відігріти душу. | І не могла відігріти душу. | ||
Версія за 17:38, 1 грудня 2014
Опівночі, нар. Въ полночь. Прийди, мій милий, хоц опівночі. Чуб. V. 4.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОПІВНОЧІ, присл. Серед почі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі. Не пізно до свого дому й опівночі (Номис, 1864, № 9612); Як та хмара, гайдамаки Умань обступили Опівночі; до схід сонця Умань затопили (Тарас Шевченко, I, 1963, 132); Ніч зірки посвітила.. Тихо так опівночі (Павло Тичина, I, 1957, 10); // у знач. безос. присудк. сл. Було опівночі (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 32).
опі́вночі - прислівник
Іноземні словники
опівночі переклад на англійська: at midnight
І по опівночі таргатиму з крамниць джин для тебе так, щоб ніхто нічого не запідозрив And I' il tote your gin bottles out after midnight so no one sees Третя зміна (після опівночі) Third Shift (after midnight)
опівночі Наречие нар. в полночь
Словари и энциклопедии на Академике
опівночі присл. Серед ночі, о дванадцятій чи близько дванадцятої години ночі. || у знач. безос. присудк. сл.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Поезія
ІМПРОВІЗАЦІЯ ОПІВНОЧІ
1.Постукаєш у двері.
Гострі кроки по засмічених дошках підлоги,
і лице — зелена пляма в коридорі :
у мене хвора мати. Не приходь.
2.В кулак тебе стиснуло небо. Воно пітніє.
Тебе вологість тепла душить. Йдеш. Дивує
при бруку немічного дерева упертість чорновіта.
Беззубий регіт чорних вікон знав, що
тебе ув’язнено й ліхтар-сторожа йде все за тобою.
3.В які ж бо двері стукати ? Хто прийме тебе ? Хто
зрозуміє, що в тебе тіло — корабель, що в тебе тіло —
каравеля, затоплена на дні якогось моря, і її
цілують риби, торкаються морські зірки, поліпи ?
4.Відчуєш Завтра на своїх устах, мов поцілунок.
І вітер завтра понесе уривки фризів годин,
зефір уламки понесе скульптур блакитної ніщоти.
І скажеш : “Я існую”.
Сьогодні ж ти лиш віддих, зір, слух — невимовний,
а тіло — десь затоплений, в якомусь морі, корабель.
У ЛІСІ ОПІВНОЧІ У лісі опівночі спали дерева.
Опівночі в лісі горіло багаття.
Не спало кохання моє червневе,
Кохання болюче, немов прокляття.
Земля промерзала аж до каміння,
Під листям холодним, тихо тремтіла,
Тремтіла травою, гіллям і корінням
І не могла відігріти тіло.
А в лісі — тиша. А в лісі — ні звуку.
Це безголосся і я не порушу.
Я гріла холодні, знімілі руки —
І не могла відігріти душу.
