Відмінності між версіями «Вулік»
(→Див. також) |
|||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
[[Категорія:Ву]] | [[Категорія:Ву]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Поточна версія на 21:18, 12 грудня 2014
Вулік, -ка, м. = Вулій.
Зміст
Сучасні словники
- Вулик — житло бджіл й основний інструмент пасічника. Надійно захищає бджолине гніздо від холоду й різких змін температури і вологості повітря. Має достатній об'єм для розвитку сім'ї й розміщення запасів корму й хорошу вентиляцію. Виготовляють вулики з пінопласту, дерева, соломи чи інших теплих і пористих матеріалів. Успіх пасічництва цілком залежить від того, наскільки вулик сприяє розвитку сім'ї й прояву її продуктивних якостей, а також від зручності у роботі.
- Вулик - це житло бджіл, виготовлене людиною.
Історія
Історія розвитку бджільництва певною мірою може бути простежена по розвиткові конструкцій і систем вуликів. У первіснім суспільстві люди ще не виготовляли вуликів, а добували мед, розоряти бджолині гнізда. На підставі літературних і історичних даних можна вважати встановленим, що 5000-6000 років тому в Єгипті, а потім і в інших прадавніх країнах уже існували примітивні нерозбірні вулики - обпалені глиняні судини різної форми. Археологічні знахідки показують, що в прадавній Греції вулики робилися у вигляді бронзових судин, а в прадавньому Римі - дощаті нерозбірні вулики. У південних країнах і на Кавказі вулики-сапетки виготовлялися з деревних прутів або солом'яних джгутів, промазаних зовні й усередині глиною. Природні житла бджіл- дупла дерев, ущелини в скелях і т.п. - не могли задовольнити бджолярів, тому що давали невеликі кількості меду, та й одержання його було складним. Людей, прагнучи підвищити продуктивність бджолиних родин і раціоналізувати продуктивність праці, створив борть і колоду. Однак ці прародительки сучасного розбірного вулика поступилися своє місце прогресивному й більш зручному у всіх відносинах рамковому вулику, який виявився зручним для бджіл і для роботи бджоляра. Особливо багато типів вуликів було винайдено в XIX в. В 1814 г. відомий український бджоляр І. П. Прокопович винайшов розбірний рамковий вулик. Однак треба було більш сторіччя, щоб у нашій країні розбірні рамкові вулики витиснули прародительку колоду й міцно зайняли своє заслужене місце на колгоспних, радгоспних, колективних і індивідуальних пасіках. Ще в 1789 г. найбільший бджоляр - швейцарець Франсуа Губер винайшов перший рамковий вулик, названий "книжковим", тому що його прямокутні стільникові рамки нагадували сторінки книги. В 1851 г. видатний американський бджоляр Лоренцо Лангстрот винайшов вулик з, що виймаються рамками й знімною кришкою. Потім цей вулик був удосконалений іншим знаменитим американським бджолярем Амосом Ивесом Рутом і став називатися "вулик Ланг-Строта - Рута". В 1852 г. німецький бджоляр Август Берлепш (1815-1877) також винайшов рамковий вулик. У кожній країні бджолярі прагнули не тільки вдосконалити існуючі вже вулики, але винаходити нові вулики з урахуванням місцевих умов.
Будова та класифікація
Складається вулик з багатьох частин і може повністю чи частково розкладатись, щоб забезпечити пасічнику легкий і зручний доступ до бджіл. Основними частинами вулика є дно з льотком, дашок з стелинами, корпуса й магазини з комплектами рамок. Вулики розрізняють за типом і розміром рамок, кількістю й розміром корпусів (надставок, магазинів) і формою ден і дахів. Залежно від форми корпусу гніздо можна розширювати в горизонтальному чи вертикальному напрямках. Перший тип вуликів називають горизонтальними (лежаки). Інші вулики - вертикальні.
Вуликотерапія
- Вулик це величезний інгаляційний пристрій, за допомогою якого людина може дихати чистим, абсолютно стерильним повітрям. А продукти бджільництва – прополіс, маточне молочко, віск, запахи пилку, рослинні фітонциди (корисні речовини, що вбивають шкідливі бактерії) – мають властивості природних антибіотиків і виявляють антимікробну дію, стимулюють роботу серця людини, покращують імунітет. Дихати таким повітрям дуже корисно при захворюваннях дихальних шляхів, особливо бронхітах, бронхіальній астмі.
- Бджоловжалення. У лікувальному арсеналі бджіл є ще такий ефективний засіб, як апітоксинотерапія, або бджоловжалення. Цей метод базується на введенні бджолиної отрути шляхом укусу бджіл у певні акупунктурні точки на тілі людини, при цьому відбувається відновлення нейрорегуляторних механізмів у центральній нервовій системі, стимуляція ендокринної системі, поліпшується кровообіг тощо.
- Мікровібрація. Є ще один унікальний і особливий фактор вуликотерапії – це бджолина мікровібрація. Бджоли безперервно гудуть, їх крильця постійно вібрують. Так вони випаровують вологу зі стільників у вулику. Такі постійні звуки і рухи створюють певної частоти вібрації, що заспокоюють нервову систему, нормалізують кров’яний тиск, стабілізують психоемоційний стан, покращують роботу нирок, сечовивідних шляхів, зменшують біль у спині, м’язах і суглобах, викликають міцний здоровий сон.
Ілюстрації
|
|
|
|
