Відмінності між версіями «Гойдати»
(Створена сторінка: '''Гойдати, -даю, -єш, '''''гл. ''Качать, колыхать. ''Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гойдати, -даю, -єш, '''''гл. ''Качать, колыхать. ''Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. ''Г. Барв. 366. ''Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. ''Шевч. 34. ''Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. ''Чуб. V. 342. | '''Гойдати, -даю, -єш, '''''гл. ''Качать, колыхать. ''Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. ''Г. Барв. 366. ''Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. ''Шевч. 34. ''Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. ''Чуб. V. 342. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. Приводити що-небудь у рух із сторони в сторону або зверху вниз. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 225); Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 87); | ||
| + | |||
| + | // безос. З Мессіни до Неаполя гойдало нас страшенно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 355); | ||
| + | |||
| + | // Піддавати когось ритмічному рухові на (в) чому-небудь з метою розваги, усипляння. Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Іван бере сина, гойдає його, мугиче якусь пісеньку без слів... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 253); Біля муру дві бабусі гойдали своїх унуків на возиках (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 24). | ||
| + | |||
| + | 2. неперех. Робити рухи чим-небудь. Купи зеленого молодого очерету ледве гойдали зеленим довгим листом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 129); В лісі вона сідала десь на галузку і гойдала ногами, тугими і молодими. Наче русалка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213); Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 70). | ||
[[Категорія:Го]] | [[Категорія:Го]] | ||
Версія за 23:42, 30 листопада 2014
Гойдати, -даю, -єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Г. Барв. 366. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Шевч. 34. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. Чуб. V. 342.
1. перех. Приводити що-небудь у рух із сторони в сторону або зверху вниз. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 225); Легкий вітер гойдав пожовклі крони дерев (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 87);
// безос. З Мессіни до Неаполя гойдало нас страшенно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 355);
// Піддавати когось ритмічному рухові на (в) чому-небудь з метою розваги, усипляння. Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Іван бере сина, гойдає його, мугиче якусь пісеньку без слів... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 253); Біля муру дві бабусі гойдали своїх унуків на возиках (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 24).
2. неперех. Робити рухи чим-небудь. Купи зеленого молодого очерету ледве гойдали зеленим довгим листом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 129); В лісі вона сідала десь на галузку і гойдала ногами, тугими і молодими. Наче русалка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213); Поміж терном, на видноті, гойдає колючими батогами шипшина (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 70).
