Відмінності між версіями «Бігти»

Версія за 18:59, 30 листопада 2014

Бігти, біжу, -жиш, гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. НВолын. у. — в клус. Бѣжать рысью. 3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.

Сучасні словники

Бігти

бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким'. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Некрасива, без ніякої фігури, а хлопці хвостом за нею тягнуться (Ю. Збанацький). бі́гти хво́стиком. — Затримайте його! — мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері.— Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (І. Муратов); Він бачив, що .. Власов утюрився (закохався) в його сестру, що хвостиком бігав би усюди за нею (Панас Мирний).

як (дурно́му) з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти). Дуже просто, легко, без зусиль і т. ін. Тобі туди йти, як з гори бігти (Укр.. присл..); — Була весела,— одкаже (Катря), — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Марко Вовчок); (Віктор (регоче):) Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу напишу. (Заболотний:) А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).

Бігти

мчати, обр. летіти, п. гнати, фам. драпати, чесати, чухрати; (у справі) поспішати, квапитися; (від кого) тікати, утікати; (хутко) (- собак) улягати; (- хмари) плинути, (- стежку) простягатися; (- час) минати, збігати.

Бігти (переміщатися бігом) мчати, летіти, нестися, (на одному подиху) гнати, чухрати.

Бігти, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло; наказ, сп. біжи́, біжі́мо, біжі́ть; недок.

Прискорено пересуватися на ногах; рухатись, швидко переставляючи ноги. Всіх би перегнав, та бігти боюсь (Укр.. присл.., 1955, 214); На ловця і звір біжить (Номис, 1864, № 9940); Аж ось і дітвора біжить (Шевч., II, 1953, 322); Василина не йшла, а бігла (Н.-Лев., II, 1956, 76); Інтендант біг, раз у раз припадаючи до землі (Кучер, Чорноморці, 1956, 37); // розм. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, поспішатися, квапитися. Стара мати.. шукає ліків, з усіма радиться та плаче, біжить оце до лікарки, то знов поспішається до знахарки: син в’яне! син нудиться! (Вовчок, І, 1955, 355); Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею (Л. Укр., III, 1952, 583); // Поспішно відступати; утікати. На захід зелені шинелі од радянських багнетів біжать (Сос., Щоб сади.., 1947, 18).

◊ Як [дурно́му] з гори́ бі́гти — дуже просто, немудро, легко. — Була весела, — одкаже [Катря], — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Вовчок, І, 1955, 225).

перен. Швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямі. Скакали коні… Ридван, мов вихор, в полі біг (Котл., І, 1952, 110); Швидко біжать легкі саночки.., але якою тихою здається та їзда молоденькому мандрівникові! (Л. Укр., III, 1952, 473); Автомобілі бігли по мосту (Рильський, III, 1961, 8); // Швидко нестися в повітрі (про хмари, дим і т. ін.). В небі хмари біжать.. може буде гроза? (Сос., І, 1947, 88); * Образно. Куди серце лежить, туди й око біжить (Номис, 1864, № 8744); Чіпка вимовляв кожне слово з протягом.., язик казав одно, а думка вперед бігла за другим (Мирний, II, 1954, 207); // перен. Простягатися в далечінь довгою смугою, довгим рядом. Від хатки вузенька стежечка.. бігла до самого синього Дніпра (Вовчок, І, 1955, 288); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Коцюб., II, 1955, 418); Гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 5).

перен. Швидко текти, плинути. Прудко біжить та річка.. до самої луки зеленої (Вовчок, І, 1955, 180); Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки (Мирний, І, 1954, 345); У жилах кров Біжить шалено (Рильський, II, 1946, 94); А сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (Собко, Біле полум’я, 1952, 304); // Швидко сипатися, насипатися. У нашому колгоспі добре жить — трактор оре, хліб біжить (Укр.. присл.., 1955, 367).

перен. Швидко минати, проходити, збігати в часі. Наш вік біжить, не скажеш: потривай (Гл., Вибр., 1957, 143); Якось так біжить мені час, що я його не помічаю (Коцюб., III, 1956, 422).

перен. Шумуючи під час кипіння, виливатися, литися через вінця (краї) посуду; швидко витікати. Молоко біжить; Борщ біжить (Сл. Гр.).

Бігти, біжу, жиш, гл.

Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21.

Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. Н. Вол. у. — в клус. Бѣжать рысью.

О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець.