Відмінності між версіями «Бігти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 48: Рядок 48:
 
|}
 
|}
  
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|raFj3-STkUI}}
 +
{{#ev:youtube|eD_HZHVHjw8}}
  
  
 
[[Категорія:Бі]]
 
[[Категорія:Бі]]

Версія за 18:59, 30 листопада 2014

Бігти, біжу, -жиш, гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. НВолын. у. — в клус. Бѣжать рысью. 3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.

Сучасні словники

Бігти

  • бі́гати (тягну́тися) хвосто́м за ким'. Невідступно слідувати за ким-небудь, набридливо залицятися. Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала за паном… (Панас Мирний); Про Таню Коваль Шухновський говорив: — Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Некрасива, без ніякої фігури, а хлопці хвостом за нею тягнуться (Ю. Збанацький). бі́гти хво́стиком. — Затримайте його! — мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері.— Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (І. Муратов); Він бачив, що .. Власов утюрився (закохався) в його сестру, що хвостиком бігав би усюди за нею (Панас Мирний).
  • як (дурно́му) з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти). Дуже просто, легко, без зусиль і т. ін. Тобі туди йти, як з гори бігти (Укр.. присл..); — Була весела,— одкаже (Катря), — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Марко Вовчок); (Віктор (регоче):) Ти, батьку, просто скарб. Я колись фейлетон про тебе напишу, їй-богу напишу. (Заболотний:) А чого ж, тобі це — як дурному з гори побігти (О. Левада).

Бігти

мчати, обр. летіти, п. гнати, фам. драпати, чесати, чухрати; (у справі) поспішати, квапитися; (від кого) тікати, утікати; (хутко) (- собак) улягати; (- хмари) плинути, (- стежку) простягатися; (- час) минати, збігати.

Бігти (переміщатися бігом) мчати, летіти, нестися, (на одному подиху) гнати, чухрати.

Бігти, біжу́, біжи́ш; мин. ч. біг, ла, ло; наказ, сп. біжи́, біжі́мо, біжі́ть; недок.

  • Прискорено пересуватися на ногах; рухатись, швидко переставляючи ноги. Всіх би перегнав, та бігти боюсь (Укр.. присл.., 1955, 214); На ловця і звір біжить (Номис, 1864, № 9940); Аж ось і дітвора біжить (Шевч., II, 1953, 322); Василина не йшла, а бігла (Н.-Лев., II, 1956, 76); Інтендант біг, раз у раз припадаючи до землі (Кучер, Чорноморці, 1956, 37); // розм. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, поспішатися, квапитися. Стара мати.. шукає ліків, з усіма радиться та плаче, біжить оце до лікарки, то знов поспішається до знахарки: син в’яне! син нудиться! (Вовчок, І, 1955, 355); Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею (Л. Укр., III, 1952, 583); // Поспішно відступати; утікати. На захід зелені шинелі од радянських багнетів біжать (Сос., Щоб сади.., 1947, 18).

◊ Як [дурно́му] з гори́ бі́гти — дуже просто, немудро, легко. — Була весела, — одкаже [Катря], — бо перше було жити легко у світі, як дурному з гори бігти… (Вовчок, І, 1955, 225).

  • перен. Швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямі. Скакали коні… Ридван, мов вихор, в полі біг (Котл., І, 1952, 110); Швидко біжать легкі саночки.., але якою тихою здається та їзда молоденькому мандрівникові! (Л. Укр., III, 1952, 473); Автомобілі бігли по мосту (Рильський, III, 1961, 8); // Швидко нестися в повітрі (про хмари, дим і т. ін.). В небі хмари біжать.. може буде гроза? (Сос., І, 1947, 88); * Образно. Куди серце лежить, туди й око біжить (Номис, 1864, № 8744); Чіпка вимовляв кожне слово з протягом.., язик казав одно, а думка вперед бігла за другим (Мирний, II, 1954, 207); // перен. Простягатися в далечінь довгою смугою, довгим рядом. Від хатки вузенька стежечка.. бігла до самого синього Дніпра (Вовчок, І, 1955, 288); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Коцюб., II, 1955, 418); Гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 5).
  • перен. Швидко текти, плинути. Прудко біжить та річка.. до самої луки зеленої (Вовчок, І, 1955, 180); Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки (Мирний, І, 1954, 345); У жилах кров Біжить шалено (Рильський, II, 1946, 94); А сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (Собко, Біле полум’я, 1952, 304); // Швидко сипатися, насипатися. У нашому колгоспі добре жить — трактор оре, хліб біжить (Укр.. присл.., 1955, 367).
  • перен. Швидко минати, проходити, збігати в часі. Наш вік біжить, не скажеш: потривай (Гл., Вибр., 1957, 143); Якось так біжить мені час, що я його не помічаю (Коцюб., III, 1956, 422).
  • перен. Шумуючи під час кипіння, виливатися, литися через вінця (краї) посуду; швидко витікати. Молоко біжить; Борщ біжить (Сл. Гр.).

Бігти, біжу, жиш, гл.

  • Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21.
  • Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. Н. Вол. у. — в клус. Бѣжать рысью.
  • О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець.
  • — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.

Ілюстрації

Бігти1.jpg Бігти22.jpg Бігти3.jpg Бігти4.jpg

Медіа