Відмінності між версіями «Хлів»

Версія за 16:56, 30 листопада 2014

Словник Грынченка

Хлів, -ва, м. Хлѣвъ, помѣщеніе для скота. Бджола з дупла, а свиня з хліва. Ном. № 13168. Моє діло теляче, наїлося та і в хлів. Ном. № 13576. Ум. Хлівець, хлі́вчик, хлі́вчичок. Стоїть хлівець, повний овець. Ном. стр. 290, № 4.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХЛІВ, а, чол. Будівля для свійської худоби та птиці. Село було степове; ..коло хат стирчали хліви з високого очерету, вкриті зверху очеретом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 218); В хліві кувікало порося, а в розчинені двері конюшні чути було Маріїн гнівно-ласкавий голос до коня (Андрій Головко, II, 1957, 115); Голуби жили в дерев'яних клітках у хліві під стелею (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 3); * У порівняннях. Та вже ж і вибудується він! Не так, як будуються люди — хата як хлів, віконця — дірочки якісь (Панас Мирний, IV, 1955, 212); // перен., розм. Брудне, неприбране, занедбане приміщення. [Степан:] Свахо, не комизься, іди в хату! [Настя:] Яка я тобі сваха? Щоб ти й доки світ сонця не діждав бачити мене у своїм хліві!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 62);

Ілюстрації

Медіа