Відмінності між версіями «Кватира»

Версія за 15:56, 30 листопада 2014

Словник Грінченка

Квати́ра, -ри, ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко... й на кватирі стали. Стор. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш. 3) Форточка въ окнѣ. Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку. АД. 74. 4) Фаза луны. Чуб. І. 10. Ум. Кватирка, квати́ронька, кватирочка. Поїдемо у Москву на кватироньки стояти. Відчинила кватироньку. Грин. III. 308. А я шовком вишиваю, в кватирочку виглядаю. Шевч. 196. Подай, подай крізь кватирочку руку! Мет. 7. Ой одсуне спідню кватирочку. АД. II. 73. См. Квартира, кватера, кватиря.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Частина житлового будинку, що складається звичайно з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; кватира, помешкання, хата. Сімейні робітники одержують у великих будинках окремі квартири з двох, трьох і чотирьох кімнат (Народна творчість та етнографія, 5, 1967, 16); // Житлове приміщення; житло. По один бік в домі од вулиці була волость, по другий бік — школа й квартира для вчителя (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 68); // Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання. Миша живе на квартирі у одного учителя, у того ж, що жив торік (Леся Українка, V, 1956, 8); Сотник та десятник, як навіжені, бігали по хатах, шукаючи квартир (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199); Дуже рідко він зупинявся на квартирі з кимось удвох, а завжди сам (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464). 2. тільки мн. Місце розташування військ у населеному пункті. От розвели їх [некрутів] по квартирах (Панас Мирний, I, 1949, 220); Стали ляхи по квартирах — нема ні ладу, ні проходу (Павло Тичина, I, 1957, 104). 3. заст. Кватирка (у 2 знач.). Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву (Словник Грінченка).

Ілюстрації