Відмінності між версіями «Чуб»

Версія за 21:20, 11 грудня 2014

Словник Грінченка

Чуб, -ба, м. Передняя часть волосъ на головѣ человѣка, иногда вообще волосы; хохолъ. Юпитер, все допивши з кубка, погладив свій рукою чуб. Котл. Ен. І. 13. Пани б’ються, а в мужиків чуби болять. Ном. № 1304. Скуби мене за чуб. Левиц. І. 336. Чуба намняти. Потрепать за волосы. Гей, шануйсь, бо намну тобі чуба! Чуба нагріти. Вспотѣть отъ работы, утомиться. Нагрів я чуба, поки постягав мішки на віз. Наші хло́пці покидали чуби. Забрили лобъ нашимъ парнямъ, взяли ихъ въ солдаты. Г. Барв. 118. 2) Хохолъ у птицъ. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Чуб. V. 763. 3) = Цідилко. Гол. Од. 26. Ум. Чубик, чубчик. ЕЗ. V. 118. Та узяв його за чубчик і поскуб легенько. Кв.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). Цигуля ступив і спинився біля вчителевих дверей. Скинув шапку й обтрусив сніг з неї, далі статечно долонею пригладив чуба, втер вуса й постукав у двері (Андрій Головко, II, 1957, 299); Молодший лейтенант.. опинився на самім гребені. Сорочка його залопотіла на вітрі, чуб розвіявся, і яскраве червоне сонце несподівано осяяло всю його постать (Олесь Гончар, III, 1959, 101); // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець. ♦ Братися за чуби див. братися; Гріти чуби (чуба) див. гріти; Дерти (драти) за чуба див. дерти; Дерти (драти) за чуби один одного (другого) — битися. Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони.. дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); Доходить до чуба — починається бійка; Забрити чуба див. забривати; За чуба витягати (витягнути) кого — силою, силоміць виводити, прогонити кого-небудь звідкись. Так глипнула [молодиця].. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка і не раз вона витягала господаря за чуба з чайної на Центральній (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 14); Зашкребти (заскребти) у чубідив. зашкребти; Мірятися чубами з ким — встрявати в бійку з ким-небудь, битися; Нагріти чуба (чуби) див.нагрівати; Надирати (надерти, надрати) чуба див. надирати; Нам'яти чуба див. наминати; Обірвати чуба див. обривати 1; Рвати чуб [на голові, на собі] див. рвати; Чуби тріщать див. тріщати; Чуб поліз угору (догори) див. полізти; Чуб [на голові, догори, вгору] піднімається (підіймається).

Фразеологічний словник української мови

(аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори (власники мандатів) волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

(аж) чуби́ тріща́ть. 1. Дуже сильно битися. — Буде, буде декому жарко,— гудів хтось із кутка ложі.—Тріщатимуть чуби! (О. Гончар). 2. у кого. Хто-небудь зазнає знущань, неприємностей і т. ін. через чиїсь дії, вчинки, страждає від чогось. Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать (Укр.. присл..); — Всі вони так — вигадують що-небудь, вимудрують, а потім у нас чуби тріщать (Ю. Збанацький). 3. тільки аж чуби́ тріща́ть. З великим запалом, завзяттям. Війна скінчилась у травні, а Жменяки все ще билися, на землі ділились, аж чуби тріщали (М. Томчаній).

бра́тися / взя́тися за ба́рки (за чуби́). Битися з кимсь чи починати бійку. Кличуть до нього раз наймитів — З кожним боротися пан захотів. Он жартівливі панські припарки — Довбуш береться з паном за барки (Д. Павличко); — Хіба він мені брат? — каже було Василь .. Онисько собі не дякує Василеві. Не раз і за чуби бралися (Панас Мирний); // Сперечатися. Іван Антонович готовий взятися з комбатом за барки,доводячи, що мінометники дефіцитні і місце Шовкуна — біля “самовара” (О. Гончар).

голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указлоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); (Тетяна:) Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський).

грі́ти / нагрі́ти чу́ба ( рідше чупри́ну, ло́ба). 1. над чим, за чим і без додатка. Витрачати багато сил і енергії, старанно виконуючи якусь роботу; тяжко, виснажливо працювати. — Тут (на цій дорозі) мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай, бувало, з веломашини і пхайся на гору одинадцятим номером (О. Гончар); Півдня (Мар’ян) довбав гору, вивертав каміння й пускав у долину, а дрібні камінці вигортав лопатою.. Ігрів чуба над омшаником, що, можливо, буде зовсім не потрібний (С. Чорнобривець); Доки вони гріють чуби за роботою, Кулик, всівшись на порозі, голосно ділиться з селянами своїми думками (О. Гончар); Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? (П. Гулак-Артемовський); — Ох, і понамітало ж! Це нам завтра доведеться чуба нагріти (А. Головко); Скриня була важка, неповоротка, і чоловіки добре нагріли чуби,поки установили її на місце (Ю. Яновський); Порався він, порався, поки добре чуприну нагрів (Марко Вовчок); Тож Олег

забри́ти лоб (ло́ба, чу́ба) кому, іст. Узяти в солдати. Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись (Г. Квітка-Основ’яненко); Танцювали весело і любо Хлопці, аж рипіли постоли, А на ранок їмзабрили чуба І в прийом жовнірський повели (П. Воронько).

ма́ти олі́ю (лій, рідше сма́лець і т. ін.) в голові́, жарт. Бути розумним, кмітливим, розсудливим і т. ін. От як може чоловік жити, коли має олію в голові! (М. Стельмах); Батько похвалив свого нащадка, що він має олію в голові, хоч син і не був у тому певен (В. Большак); Це ж треба мати в голові олію, щоб після цього вірити в святе (Л. Костенко); — Що ж там робиться? — хотів допитатись Мар’ян.— Коли маєш лій в голові,сам розчовпаєш,— відповів Лесь.— Іди, чоловіче (М. Стельмах). ма́ти олі́ї не тро́хи в голові́. Був він чоловік сердечний, у голові мав олії не трохи та й питущим не був (Є. Гуцало). ма́ти лій під чу́бом. — Не вчи ученого! — спогорда відповів Чорноволенко.— Самі під чубом лій маємо (М. Стельмах). ма́ти бага́то сма́льцю в голові́. Таке тоді (в революцію) в наших краях каламутилось, що багато смальцю в головітреба було мати, щоб щось розібрати (Л. Гроха). не ма́ти олі́ю в го

ми́лити ши́ю (чу́ба, хо́лку і т. ін.) кому, зневажл. Робити зауваження, дорікати кому-небудь за щось; лаяти, картати когось. — Та ти ж поет! — вигукує Корольок, а Павлик спокійно зауважує: — Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів шию милили за грубості в повітрі… (О. Гончар); Тужить, журиться Петро, нудиться і ниє: — Будуть милить шию… (З журналу); — Я знаю, що ти будеш милити мені холку,— додав Логвин.— Адже ж будеш? (Г. Епік).

мі́рятися / помі́рятися чуба́ми, жарт. Битися, не завдаючи противнику тілесних ушкоджень; боротися, чубитися. Надворі хлопці мірялися чубами — хто кого переможе (З усн. мови).

нам’я́ти (наскубти́) / намина́ти (скубти́) чуб (чу́ба, чупри́ну) кому і без додатка. 1. Побити, покарати (перев. тягаючи за волосся) кого-небудь за провину. Паллант, любесенький хлопчина, Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам’яти хоче чуб (І. Котляревський); Дивлюсь — до мене суне Гася… Ну, чуба, думаю, намне!.. І відкіля вона взялася? Неначе стерегла мене (Л. Глібов); Оце було зачеплю її або штовхну так, що вона й ноги задере, то вона зараз біжить до матері жаліться; а мати мені .. було добре намне чуба або наскубе вуха (І. Нечуй-Левицький); — А скоро вже біда прийшла. То обороннику од нас бува ще й лихо: Всі лихословити почнуть, І якщо чуба не намнуть, То ще й тихо! (М. Старицький); За Катерину та йнам’яли чуприну (Укр.. присл..); Микита ледве стримував себе, щоб не бурчати. Кілька разів таки підіймав бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (І. Рябокляч). 2.

па́рити чу́ба. Посилено, напружено працювати, виконувати що-небудь. — А найпаче добре співає отрок Олексій,— вів своє пан дяк.— А хто парив чуба з ним, хто грюкав та галасував, як брати “фа” та “соль”... га? Дяк Саватій, он хто (М. Лазорський).

поки́дати чуби́, заст., рідко. Стати солдатами. Хлопці покидали чуби та пішли в рекрути (З усн. мови).

http://slovopedia.org.ua/47/53415/353770.html Українсько-російський словник

чуб; (торчащий клок волос или перьев) хохол; (на лбу - обычно) вихор - доходити до чуба

Ілюстрації

Медіа

Додаткові дані

Про козацьку чуприну, “оселедець” та чуб http://www.skarby.org.ua/pro-kozacku-chuprinu-oseledec-ta-chub/

ЧУБ ТА ЧУПРИНА ~ СПОКОНВІЧНІ ЗАЧІСКИ УКРАЇНЦІВ http://svitua.org/index.php/pro-ukrainy/istoriia/item/1343-chub-ta-chuprina-spokonvichni-zachiski-ukrajintsiv

Іноземні словники

1) Волосся на голові у людини (перев. у чоловіка). || Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає надлобом або вухом; оселедець. 2) Жмут шерсті або пір'я на голові деяких тварин. 3) Суцвіття трав'янистих рослин; волоть, китиця.