Відмінності між версіями «Сумний»

Версія за 00:40, 30 листопада 2014

Сумний, -а, -е. Печальный, грустный. Тяжко сумна душа моя. Єв. Мр. XIV. 34. Слухаючи такі речі, зробиться сумною і на яку часину посмирніша. Стор. М. Пр. 153. Ум. Сумненький, сумнесенький.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) СУМНИ́Й, а, е. 1. Який сумує, відчуває сум; якого охопив сум; смутний, журний; протилежне веселий. Громада зібралась, як ніч, сумна; молодиці кричать, плачуть; а мати — як нежива ходить (Марко Вовчок, I, 1955, 87); Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний (Борис Грінченко, I, 1963, 252); Батько Оленки в тюрмі.. Оленка ходить сумна (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 17); — Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 510); // Схильний До суму, журби. Як його веселою бути, коли дрантя та лаття покриває молоде тіло?.. Не дивно, що сумна Килина вдалася (Панас Мирний, IV, 1955, 249); Мій брат Олег, над всіх коханий, був хлопчик тихий і сумний (Володимир Сосюра, II, 1958, 363); // Який виражає сум, журбу; власт. людині, яка сумує. Мотря глянула на невістку — і чорні думки зникли, зразу збігли з сумного обличчя (Панас Мирний, II, 1954, 249); Я не спускав ока з сумної постаті діда (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404); Входить Ольга, молода ще жінка, з блідим обличчям і сумними очима (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 207); Сумна усмішка; Сумний погляд; * Образно. Явір сумними вітами Журливо хилиться на яр (Іван Манжура, Тв., 1955, 94); // Пов'язаний із смертю, трауром; скорботний. Страшно і вдень їм сумних катафалків, чорної ризи, і ладану, й мар (Леся Українка, I, 1951, 249); Зустрічні хурщики, що везли з Полтави на Зіньків та Гадяч бочки з оселедцями, забачивши сумний поїзд, здіймали шапки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 153). 2. Сповнений, пройнятий сумом, тугою, журбою. Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 286); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! (Леся Українка, I, 1951, 41); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару, як світ, сумну, як людська доля, давню солдатську пісню (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 281); // у знач. ім. сумна, ної, жін. Журлива пісня. Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної стиха... (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Оксана.. співала тільки сумних, виливаючи у них своє безталання (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 35); // Який минає, проходить у журбі; тяжкий, безрадісний. Настали сумні, довгі вечори (Нечуй-Левицький, III, 1956, 360); — Заспівай, братику. Дуже гарні твої пісні. В душі од них теплішає, і життя тоді здається не таким сумним (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 237). 3. Який викликає, навіває сум. Каганчик освітив сумну хату (Панас Мирний, III, 1954, 53); Сумна та непривітна картина була перед очима в Семена: справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96); Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля (Максим Рильський, III, 1961, 211). 4. Вартий співчуття, жалю. Рій згадок.. про.. щасливу або сумну долю спільних знайомих тихо бринів у хаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 318); Чимало смішних рис надарував Карпенко-Карий своєму Мартинові Борулі, смішно-сумна історія якого була, як кажуть, історією самого батька братів Тобілевичів (Максим Рильський, III, 1956, 342); Сумний випадок; Сумний урок минулого; // Який завдає досади; прикрий. — Мушу поділитися з вами сумним спостереженням, що наша хазяйка пеклом дише на нас (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 200); Сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 11); // Непривабливий; жалюгідний. Бачачи сумний стан їх костюмів і їх босі ноги,.. чесний чоловік пішов із ними просто на торг і покупував їм дешеві чоботи й убрання (Іван Франко, VI, 1951, 200); З доповідей з місць картина постала не така вже й сумна (Андрій Головко, II, 1957, 431); // Недобрий; нікчемний. О діти Німеччини!.. Скільки загинуло умів, роботящих рук у розквіті сил! .. Сумна слава... В середині XX століття, коли все уже є, щоб перетворити всю землю в рай,.. що зробили з Європою ваші загиблі батьки, які були отруєні мертвою ідеєю фашизму?! (Олександр Довженко, I, 1958, 360).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]