Відмінності між версіями «Пензель»

Версія за 20:39, 29 листопада 2014

Пе́нзель, -зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пензлик.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПЕ́НЗЕЛЬ, зля, чол.

1. Прикріплений до ручки пучок щетини, волосу або шерсті, що використовується для нанесення фарби, клею і т. ін. на якусь поверхню. Намащувати папір слід пензлем вільно, без натиску, наносячи клей (або клейстер) від середини аркуша до його країв рівним шаром (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 25); Виліз [маляр] із своєї ятки, достав [дістав] палітру з красками і пензель, підмалював (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20).

2. перен. Мистецтво живопису. Важливе значення в житті майстрів пензля і різця нашої республіки мав Перший з'їзд художників України (1938), на якому гостро і принципово стояли питання дальшого розвитку українського мистецтва (Мистецтво, 5, 1957, 10); Далечінь стара У пам'яті нащадків не вмира, Новою розцвітаючи весною. Ти [Афродіта] провідниця в праці й серед бою, Натхненниця і пензля, і пера (Максим Рильський, III, 1961, 214); // Про творчу манеру або про роботу художника. Товариство заохочення художеств, відзначивши жвавість пензля і гумор, не підтримало Трутовського, визнавши малюнки [«Українського альбома»] незакінченими (Мистецтво, 1, 1955, 38); Усамітнено жив він у своїй великій квартирі, в оточенні.. дорогих картин, які належали пензлю Рєпіна, Куїнджі, Боровиковського (Натан Рибак, Час, 1960, 151); * У порівняннях. Наче пензель смілого митця, Кладе вечірнє сонце дивні фарби (Ігор Муратов, Повість.., 1948, 59).

Словопедія

ПЕНЗЕЛЬ - квач, квачик; пензлик.

«Словники України on-line»

Пе́нзель – іменник чоловічого роду

відмінок - однина - множина; називний - пе́нзель - пе́нзлі; родовий - пе́нзля - пе́нзлів; давальний - пе́нзлю, пе́нзлеві - пе́нзлям; знахідний - пе́нзель - пе́нзлі; орудний - пе́нзлем - пе́нзлями; місцевий - на/у пе́нзлі, пе́нзлю - на/у пе́нзлях; кличний - пе́нзлю - пе́нзлі.

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

Кисть - род. п. кисти, укр. кисть, болг. киска (из *кыстъка) "пучок", сербохорв. кишчица "вид кисти", слвц. kуst, kystka "кисть, кисточка", польск. kisc, kistkа "кисть, пучок", н.-луж. kistkа "горсть колосьев, хвост". Вероятно, родственно кита (см.); ср. Бернекер 1, 679. Совершенно неосновательны сравнения с лат. сiсutа "болиголов, цикута", др.-инд. kutumbukas "определенные овощи", греч. "Cytisus, Меdiсаgо аrbоrеа" у Петерссона (IF 34, 227). (Иначе, но тоже сомнительно, см. Соmm. Gustafsson 2; ср. против этого Вальде–Гофм. 1, 213; Буазак 539; МSL 17, 56 и сл.).

Українська-англійська Словник

Пензель - Brush