Відмінності між версіями «Макітра»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | МАКІ́ТРА, и, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. Вареники ті самі, та інша макітра (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 276); Другі товкли макогонами в макітрах жовте пшоно з салом на кашу (Данило Мордовець, I, 1958, 134); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Андрій Головко, II, 1957, 118); * У порівняннях. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374). | ||
| + | Стрижений (острижений) під макітру (макітрою) — острижений кружком. Стрижені під макітру хлоп'яки місили глину (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 12); Макітрою кругом острижена голова [в Якима], потовщали трохи зрижілі гнуті донизу вуса (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 432). | ||
| + | ♦ Макітра розуму в кого, фам. — хтось дуже розумний. — Так не можна, Онисіє Степанівно. Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91); — Ловко зметикував [бригадир], — казали колгоспники, — от тобі й дурне сало, а в нього макітра розуму! (Юрій Яновський, II, 1958, 320); Розбити макітру, фам. — посваритися. Вість, що.. голова колгоспу й директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася з партзборів у масу (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 332). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., ірон. Про голову людини. В хвативсь [Низ] за бороду кудлату І злому Трої супостату Макітру одділив од плеч (Іван Котляревський, I, 1952, 225); — Ні, от ти тільки сама звари своєю порожньою макітрою, чи ти хоч подумала, що плещеш (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 189). | ||
| + | |||
| + | 3. діал. Улоговина. Тільки вночі Остап з Соломією зважились податися на берег. Вилазячи з макітри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив місяць (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 602. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:41, 29 листопада 2014
Макітра, -ри, ж. 1) Родъ большой глубокой глиняной посуды съ круглымъ дномъ и значительно большимъ дна широкимъ отверстіемъ, употребляющейся для помѣщенія муки, тѣста, масла и пр. и для растиранія соли, пшена и пр. У гуцуловъ макітра болѣе напоминаетъ глубокую мису. Шух. І. 264. 2) Котловина. 3) Переносно: голова у человѣка. І злому Трої супостату макітру одділив од плеч. Котл. Ен. V. 49. Ум. Макітерка. Носить дід макітерку, баба сковороду. Грин. III. 314. Ув. Макітрище. текст
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках МАКІ́ТРА, и, жін.
1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. Вареники ті самі, та інша макітра (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 276); Другі товкли макогонами в макітрах жовте пшоно з салом на кашу (Данило Мордовець, I, 1958, 134); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Андрій Головко, II, 1957, 118); * У порівняннях. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374).
Стрижений (острижений) під макітру (макітрою) — острижений кружком. Стрижені під макітру хлоп'яки місили глину (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 12); Макітрою кругом острижена голова [в Якима], потовщали трохи зрижілі гнуті донизу вуса (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 432).
♦ Макітра розуму в кого, фам. — хтось дуже розумний. — Так не можна, Онисіє Степанівно. Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91); — Ловко зметикував [бригадир], — казали колгоспники, — от тобі й дурне сало, а в нього макітра розуму! (Юрій Яновський, II, 1958, 320); Розбити макітру, фам. — посваритися. Вість, що.. голова колгоспу й директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася з партзборів у масу (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 332).
2. перен., ірон. Про голову людини. В хвативсь [Низ] за бороду кудлату І злому Трої супостату Макітру одділив од плеч (Іван Котляревський, I, 1952, 225); — Ні, от ти тільки сама звари своєю порожньою макітрою, чи ти хоч подумала, що плещеш (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 189).
3. діал. Улоговина. Тільки вночі Остап з Соломією зважились податися на берег. Вилазячи з макітри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив місяць (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 602.
Ілюстрації
|
|
|
|
