Відмінності між версіями «Невдаха»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Невдаха, -хи, '''''об. ''1) Неудачникъ, — ница. ''Невдаха безталанний. ''2) Неспособный, неспособная, неумѣлый, неумѣлая. Ум. '''Невдашенька, невдашечка, невдашка. '''''Да ти невдаха; да ти невдаха, да ти невдашенька моя! Ти ні спекти, ні зварить, ні з моїм родом говорить. ''Грин. III. 368. | '''Невдаха, -хи, '''''об. ''1) Неудачникъ, — ница. ''Невдаха безталанний. ''2) Неспособный, неспособная, неумѣлый, неумѣлая. Ум. '''Невдашенька, невдашечка, невдашка. '''''Да ти невдаха; да ти невдаха, да ти невдашенька моя! Ти ні спекти, ні зварить, ні з моїм родом говорить. ''Грин. III. 368. | ||
| + | ==Словник української мови== | ||
| + | НЕВДА́ХА, и, чол. і жін., розм. | ||
| + | 1. Людина, якій не щастить у чому-небудь або яка робить щось не так, як треба. Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 121); Хтось із зорянських жартунів вкрав Василеві штани, і довелося невдасі-солдату повертатися у табір у трусах та чоботях (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 88); | ||
| + | // Уживається як лайливе слово. Груня мовчала, не перечила, коли свекруха називала її невдахою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 236); Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою, обзивала його невдахою (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 23). | ||
| + | 2. Щось погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети). — Оборони, боже, як паска не вдасться! ..Він [свекор] хоч і не лаятиме, та .. сердитиметься, що паска невдаха і що йому стидно її нести меж люди до церкви (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227). | ||
| + | |||
| + | Словник синонімів української мови | ||
| + | невдаха — (той, кому не щастить у чому н., хто робить щось не так, як треба), невдатник; нещасливець (той, кому не пощастило в чому н.) Пор. нещасний | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/невдаха | ||
| + | http://uk.worldwidedictionary.org/невдаха | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
[[Категорія:Не]] | [[Категорія:Не]] | ||
Поточна версія на 14:07, 29 листопада 2014
Словник Б.Д Грінченка
Невдаха, -хи, об. 1) Неудачникъ, — ница. Невдаха безталанний. 2) Неспособный, неспособная, неумѣлый, неумѣлая. Ум. Невдашенька, невдашечка, невдашка. Да ти невдаха; да ти невдаха, да ти невдашенька моя! Ти ні спекти, ні зварить, ні з моїм родом говорить. Грин. III. 368.
Словник української мови
НЕВДА́ХА, и, чол. і жін., розм. 1. Людина, якій не щастить у чому-небудь або яка робить щось не так, як треба. Він сміявся над невдахою Ковалем, який не зміг у зарозумілості своїй помітити цієї простої помилки (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 121); Хтось із зорянських жартунів вкрав Василеві штани, і довелося невдасі-солдату повертатися у табір у трусах та чоботях (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); Йонька був якийсь невдаха, і все йому не в руки потрапляло, а ковзало поміж пальцями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 88); // Уживається як лайливе слово. Груня мовчала, не перечила, коли свекруха називала її невдахою (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 236); Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою, обзивала його невдахою (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 23). 2. Щось погано, невдало виготовлене, зроблене і т. ін. (про предмети). — Оборони, боже, як паска не вдасться! ..Він [свекор] хоч і не лаятиме, та .. сердитиметься, що паска невдаха і що йому стидно її нести меж люди до церкви (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227).
Словник синонімів української мови невдаха — (той, кому не щастить у чому н., хто робить щось не так, як треба), невдатник; нещасливець (той, кому не пощастило в чому н.) Пор. нещасний
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/невдаха http://uk.worldwidedictionary.org/невдаха
