Відмінності між версіями «Комедія»

Версія за 22:36, 28 листопада 2014

Коме́дія, -дії, ж. Комедія. Почав він... писати... комедії на театр. К. Гр. Кв. XVIII. Коме́дія, -дії, ж. Комедія. Почав він... писати... комедії на театр. К. Гр. Кв. XVIII.

Що таке комедія ?

Коме́дія (дав.-гр. κωμῳδία kōmōidía, від κῶμος kômos ‘веселощі, весела процесія’ та ᾠδή ōidḗ ‘спів’) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині або тварині. Комедія це драматичний жанр літератури, в центрі якого стоїть комічне смішне подія.

Комедія протистоїть трагедії в тому плані, що трагедія це високий жанр літератури, а комедія, навпаки, принижений, профанський жанр. Комедія, як і трагедія, виникла з давніх обрядових дійств, в який учасники обряду розігрували певні ситуації, вступаючи в діалог один з одним.

Основоположним, жанрообразующим ознакою комедії є сміх. Аристотель визначив смішне, комічне як деяку помилку і неподобство, яке нікому не завдає шкоди і страждань. Специфіка комедії найкращим чином розкривається в її зіставленні з трагедією.

Якщо в центрі трагедії нерозв’язний трагічний конфлікт, то в центрі комедії безглузда смішна ситуація. Трагічний герой завжди піднесений, він наповнений багатим світом почуттів, емоцій, переживань. Він ставить на карту своє життя, він переслідує благородні цілі.

Комічний персонаж, навпаки, принижений, безглуздий, смішний, дурний, порочне, неповноцінний, в більшості випадків позбавлений внутрішнього світу, такий собі простачок, котра не розуміє того, що він смішний. Приклади комедійних творів У комедії висміюються низькі якості людини, такі як дурість, підлість, наївність, недалекоглядність, простакуватість.

Найбільш яскравими прикладами комедій у вітчизняній літературі є Ревізор Н. В. Гоголя, Горе від розуму А. С. Грибоєдова, Наталка Д. Фонвізіна, Баня В. В. Маяковського.

Характерні ознаки комедії

За принципом організації сценічної дії розрізняють:

• комедії положень ,засновані на хитромудрій інтризі;
• характерів або вдач — на осміянні гіпертрофованих людських вдач, ідей.

За характером розрізняють:

• сатиричну,
• гумористичну,
• трагікомедію,
• комедію дель арте.

Пафос комічності виникає тоді, коли автор свідомо занижує свої дійові особи до певного середнього рівня, що існує в суспільному житті. Не маючи належних позитивних якостей, дійові особи комедійних творів, однак, претендують на певну значущість у родині, середовищі друзів тощо. Їм притаманне ілюзорне бачення дійсності, вони завжди прагнуть розв'язати свої проблеми способами, які не підходять у цьому випадку, оскільки вступають у протиріччя з об'єктивними законами суспільного розвитку.

Історія жанру комедії

Комедія як жанр зародилася в Стародавній Греції. Її теоретичне обгрунтування запровадив Аристотель. Про природу комічного він писав у своїй «Поетиці»: «Комедія — це відтворення гірших людей, але не у всій їх порочності, а в кумедному вигляді… певна помилка чи потворство, що не завдає страждання і шкоди». Одним із найвидатніших драматургів тієї пори був Аристофан, якому належать комедії «Ахарняни», «Мир», «Лісістрата», «Вершники», «Птахи». Пізніше в літературі античного Риму помітне місце посідав Плавт.

В історії світової літератури є чимало блискучих комедій, написаних у різні часи представниками різних народів. У 16-17 ст. комедія домінувала в іспанській літературі. Автору «Дон Кіхота» М. де Сервантесу належить крутійська комедія «Педро де Урделамас». Великою популярністю користувалися комедії Л. де Вега та Кальдерона де ла Барки.

Вершиною комедійних здобутків епохи Відродження стали твори англійського драматурга В. Шекспіра. Уже ранні його комедії («Комедія помилок», «Приборкання норовливої», «Два веронці») будуються як любовні історії романтичного характеру з пригодами, переодяганнями, непорозуміннями, смішною плутаниною. Ці риси посилюються у наступних його творах («Сон літньої ночі», «Багато галасу з нічого», «Дванадцята ніч», «Кінець діло хвалить» тощо).

Найвищого розквіту в добу класицизму комедія досягла в творчості Ж.-Б. Мольєра («Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп»). Пафос його п'єс спрямований на висміювання цинізму, лицемірства, егоїзму, духовної деградації суспільства й окремої особистості, що приховуються за зовні пристойною респектабельністю та побожністю. П'єси Мольєра вважаються за жанром високою комедією.В епоху Просвітництва слави неперевершеного комедіографа зажив П. Бомарше («Севільський цирульник», «Шалений день, або Весілля Фігаро», «Злочинна мати»).

Комедія в українській літературі

Витоки української комедії — в інтермедійній частині шкільної драми та вертепу 17-18 ст. Як і в найкращих зразках європейської комедії, у центрі уваги національних авторів першої половини 19 ст.: І. Котляревського («Москаль-чарівник»), Г. Квітки-Основ'яненка («Сватання на Гончарівці»), П. Котлярова («Быт Малороссии», «Любка») — опиняється родинне життя героїв, їх побутові взаємини. Потворні явища дійсності, розвінчання неуцтва, тупості, здирства та крутійства, моральної деградації дворянства втілені в комічних творах Г. Квітки-Основ'яненка, написаних російською мовою («Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе», «Дворянские выборы», «Шельменко-денщик», «Шельменко — волостной писарь»).

У другій половині 19 ст. з'явилися комедії, які розкривали життя та побут українського народу в нових суспільно-історичних умовах («За двома зайцями» М. Старицького, «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» І. Карпенко-Карого, «Чмир», «Мамаша» М. Кропивницького, «Майстер Черняк» І. Франка).

Традиції української комедійної класики були продовжені в літературі 20 ст. Одна з перших комедій цього часу — «Рожеве павутиння» Я. Мамонтова. Вершини розвитку комедія досягла у творчості М. Куліша («Отак загинув Гуска», «Хулій Хурина», «Мина Мазайло»). В літературі останніх десятиліть комедія представлена в творчості О. Коломійця («Фараони»), О. Підсухи («Ясонівські молодиці»), Я. Стельмаха («Вікентій Прерозумний»), В. Минка («Жених із Аргентини»).

У сучасній українській і світовій літературах комедія набула ряду нових жанрових модифікацій: трагікомедія (Л. Піранделло, Ж. Ануй), трагіфарс (Е. Йонеско), комічна алегорія (Є. Шварц), комедія-притча (В. Минко).

Походження та значення комедії

Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема в Афінах, у 480 - х роках до н. е. Точні дані про її походження відсутні, тому ця проблема, як і походження трагедії, є досить складною. Хоч яким парадоксальним це може видатися на перший погляд,але таких два діаметрально протилежних явища,як,з одного боку,трагедія(театральна вистава вкрай похмурої тональності) і, з другого боку,комедія (весела,смішна театральна вистава) дослідники пов'язують з єдиним джерелом - Діонісійськими святами.Релігієзнавці цей гаданий парадокс можуть легко пояснити. Відповідь на питання знаходиться в самому характері Діонісіїв(свята бога, котрий зникає та повертається).За віруваннями еллінів, коли Діоніс покидав Елладу, наступала зима, земля не плодоносила, починався голод. Отже, закодованим сенсом першої частини Діонісіїв було відтворення печалі еллінів з привду відсутності Діоніса.Цьому настрою відповідає настрій трагедії. Проте тим більшою була радість еллінів, коли бог родючості нарешті повертався до Еллади(тобто наступала весна і природа оживала).Цю радість необхідно було не просто висловити, а й акцентовано підкреслити - а цьому відповідала тональність веселої вистави - комедії.

1. 'Давньогрецька комедія (грец. Αρχαία κωμωδία) — давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого у гостросатиричній, дотепній формі висміювалися людські пороки.
2. Слово "комедія" походить від двох коренів :'"kommos"' - "ряжені натовпи людей на підпитку" і '"ode"' - "пісня".Елліни,які так сумували в першій частині свят на честь Діоніса, на другій (веселій) частині цього свята бурхливо раділи,співали, жартували,причащалися вином - дарунком Діоніса, котрий був ще й богом виноробства.В такому збудженому стані вони дозволяли собі різні жарти , зокрема й не зовсім пристойні. Саме тут витоки майбутнього ставлення до трагедії як до "високого" жанру,а до комедії як жанру "низького".

Фалічні пісні - ще одне джерело комедії.Вони також виконувалися під час весняних сільських свят родючості, і тональністю нагадували вже згадану пісню комосу . Їх виконувала процесія селян, які вже добре почастувалися Діонісовими дарами. тобто вином. Вони несли кошики з первістками сільськогосподарських плодів, деякі з них тримали в руках великі зображення символів плодючості - фали ( дітородні органи ), які символізували животворні сили природи, що пробуджувалися навесні.

Учасники процесії часто мастили собі обличчя виноградним суслом, одягали шкури тварин ( цапів, баранів ) та, імітуючи їхні рухи, жестами вітали прихід весни й перші теплі промені сонця. Усе це супроводжувалося співом розгульних, часто сороміцьких пісень, непристойність яких була зумовлена традиціями самого обряду.

Ця збуджена й галаслива юрба ряджених йшла по полях, заходила в селища, де її зустрічали натовпи святкуючих, частина яких також приєднувалася до процесії. Під час її руху могли розігруватися примітивні сценки, а якщо зустрічалася інша процесія, то виникали жартівливі суперечки чи сварки. З рядів ряджених лунали іронічні чи сатиричні вигуки, непристойності, когось називали на ім'я і соромили чи висміювали. Фалофори ( "носії зображення фалів" ) мали право вибігати з рядів, лаяти чи сварити когось із присутніх глядачів. Іноді слово "комедія" ще й тлумачать як "сільська пісня".

Ще одне джерело - "викривальні куплети", які виконували зазвичай бідні мешканці сіл і полісів уночі, зміненим голосом (аби уникнути помсти) на відстані чутності біля помешкань тих, хто їх чимось образив.Іноді ці виконавці були талановитими промовцями, а їхні пісні досягали мети - "виховували" людей.Тож згодом урядовці Еллади почали заохочувати таких самородків до сторення комедій, адже драма в Елладі вважалася важливим засобом виховання демосу. Арістотель визначив комедію як "наслідування поганим людям,проте не в усіх їхніх вадах , а в смішному вигляді"

Особливості давньої комедії

Давня аттична комедія як в античній, так і в світовій драматургії є надзвичайно оригінальним і неповторним явищем. То був жанр, який потім вже ніколи не відроджувався.

Давня комедія здебільшого відмовляеться від міфологічних сюжетів і розробляє теми, підказані навколишнім життям.Очевидно, не було такого соціально-політичного конфлікту чи госторої проблеми, що залишилися б поза увагою комедійних поетів. Саме тому цю комедію ще назівають політичною.

Вона була сатирично загостреною і з величезною сміливістю ті уїдливістю критикувала не тільки окремих осіб, верхівку суспільства - стратегів, інших урядових осіб та навіть вождів Афінської держави.

Персонажі цієеї комедії постають не міфічними чи легендарними героями,а звичайними смертними, представниками всіх соціальних верств афінського суспільства. Характерно, що майже в усіх комедіях поряд з вигаданими дійовими особами з'являються історичні діячі, фалософи, письменники.

Загальним тлом комедії, на якому розвивається вся її дія, завжди є якась нереальна, фантастична ситуація. Вона водночас була і комічною, що відповідало жанрові й наче готувало глядачів до сприйняття всієї комедії.

Навіть найсерйозніші думки в комедії мають жартівливу форму, також за вимогою жанру. Часом це викликає певні утруднення для сприйняття якоїсь думки, оскільки за комізмом ситуації чи навіть агону окремі міркування автора губляться і втрачають необхідну чіткість. Проте головна ідея комедії настільки прозора за своїм змістом і зрозуміла, що коментувати іі чи розтлумачувати не було необхідності. Роз'яснень потребували лише ті випадки,коли виникали якісь реалії чи ситуації, котрі в пізніші часи стали вже малозрозумілими.

Найсмішніші комедії за останні 25 років

• Уізнейл і я WITHNAIL AND I (1987)

Ця культова комедія про двох безробітних акторів. Комедії подібного роду - про пристрасть до алкоголю у тому числі - не дуже шановані в суспільстві, проте режисерові Брюсу Робінсону вдалося зробити нашвидкуруч з історії про любителів британських пабів хітову комедію з «чорним» гумором. Лондон, шістдесяті. Уізнейл і Мавуд (Річард Грант і Пол МакГенн), спиваються безробітні, втомлені від вогкості, холоду, гір посуду, ненормальних продавців шукають розраду в алкоголі та інших речовинах, і уникають лише зустрічі з дядьком Монті. Протягом фільму випивається величезну кількість різноманітного алкоголю. А серед фанатів цього фільму, студентів існує навіть щось на кшталт «алкоголіческой ігри» - послідовно випивати ті напої, які вживають у фільмі герої. Але це вже дуже жорстока гра, тому ми б вам не радили в неї грати. Але щоб зрозуміти, у чому привабливість цієї комедії-краще її просто подивитися.

• Голий пістолет: з записок поліцейського управління THE NAKED GUN: FROM THE FILES OF POLICE SQUAD (1988)

Ця комедія - пародія на всі відомі комедії «Аероплан», Мальчишник »,« Поліцейську академію ».. Герой коміка Леслі Нільсена-гротескний шарж на агента 007. Рекомендується дивитися в перекладі Олексія Михалева.

• Остін Пауерс: Міжнародна людина-загадка AUSTIN POWERS: INTERNATIONAL MAN OF MYSTERY (1997)

Ексцентрична комедія, що пародіює фільми про Джеймса Бонда. Любителі приколів, внутрішньоутробного гумору і Майка Маейрса отримають задоволення. Спеціальний агент із самою сміховинною і безглуздою зовнішністю 20 років перебував у кріогенній камері, щоб розморозитися в той момент, коли Землі буде загрожувати найстрашніший лиходій у світі.

• Стара гарт OLD SCHOOL (2003)

Загалом, тема цієї комедії досить побита: дядькам під 40 захотілося знову відчути себе молодими і вільними, якими вони були в студентські роки. І вони відриваються на повну котушку. У фільмі явно простежується зв'язок зі «Звіринцем», і взагалі цю комедію відносять саме до того сорту комедій, про які говорять, що гумор у них «нижче пояса»:). Дивитися на великому екрані її не варто було б, а от у компанії (без дітей) за пляшкою пива - в самий раз. До слова сказати, що режисером «Старої гарту» виступив той самий Тодд Філліпс, який прославився молодіжною комедією «Дорожня пригода» (2000).

• Клерки CLERKS (1994)

Дебют режисера і актора Кевіна Сміта коштував йому всього $ 27 575. У цій комедії розповідається про один день двох жителів передмістя, що працюють у сфері обслуговування. Важко сказати, на що пішли ці гроші - фільм знятий на чорно-білу плівку, явно заляпаний камерою і «брудним» звуком. Проте цей потік невпинного порнографічного та «сортиру» гумору зібрав у прокаті понад 3 млн. доларів і з успіхом був показаний на кінематографічному фестивалі в Санденсі, де він розділив перше місце, а також Каннський фестиваль теж прийняв його до демонстрації. Тим не менш, комедія дійсно запаморочливо смішна, кожен діалог і репліка - шедевр приколу. І якщо ви не ханжа і не позбавлені почуття гумору - обов'язково похохочете до сліз.

• Переможці шоу BEST IN SHOW (2000)

Ви ж знаєте, що власники собак схожі на своїх вихованців? Імпровізація режисера та автора сценарію Крістофера Геста на тему дог-шоу кумедно як ніяка інша комедія, що вийшла в цьому тисячолітті. Фільм зроблений у формі нескінченної серії інтерв'ю з героями, що перемежовуються вставками, в яких, власне, і розвивається сюжет, і в той час як про інтерв'ю - розмова особлива, звичайний сюжет навряд чи представляє якийсь інтерес для глядача. У комедії маса смішних ситуацій (як, наприклад, коли собаку призводять до психоаналітика), а герої з серйозними обличчями розповідають такі кумедні історії про своїх вихованців - просто прекрасний стьоб над «собачники».

• Безглуздий CLUELESS (1995)

Молодіжна недурна комедія про забезпечені підлітків, які до горя безглузді в питаннях знань і розпещені матеріальними благами. Головна героїня Алісії Сільверстоун вирішила зробити добру справу - ставши свахою-інкогніто для свого вчителя, зв'язавши його романом з одного вчителькою з цієї ж школи.

• Наполеон Динаміт NAPOLEON DYNAMITE (2004)

Ми ніколи не будемо на боці Наполеона Динаміту, правда. У цій досить «чорнушній» сатири на американське життя, автор сценарію і режисер Джаред Хесс ясно просить нас сміятися над ізгоєм-підлітком: над його волоссям, його окулярами, його найкращим другом, Педро, над його захопленням малювати дивних істот, мрією стати ніндзя і його абсолютною впевненістю, що практично всі навколо нього ідіоти. І ми сміємося, так. І все-таки ми вдячні Хесс за те, що він дозволив нам зазирнути в душу дивного підлітка.

• Солдати невдачі TROPIC THUNDER (2008)

Фільм Бена Стіллера заслужив би місце в цьому списку, навіть якщо б він не був прямим попаданням-стьобом в его некерованого Голлівуду, його вад; навіть якщо б там не брали участь Том Круз і Метью Макконахі та іже з ними; навіть якщо б він не стартував з тих трейлерів (як наприклад запущена з роликами реклама неіснуючого напою «Трахотонік »:)). Ця комедія вже була б однієї з найбільш сміховинних, хоча б тому, що у фільмі Роберт Дауні мл. -Чорношкірий:), а Джек Блек - блондин. Незрівнянна сатира з масою посилань на відомих людей і пародій.

• Суперперців SUPERBAD (2007)

Більш ніж дотепна - екзальтована комедія про пригоди зіпсованих хлопчаків. Вона заповнена грубуватими жартами над масової поп-культурою, які просочилися з таких фільмів Апатоу «40-річний незайманий» і «Трішки вагітна» і висунулися на передній план. Більш того, це так кумедно - балаканина про порно вустами незайманих малоліток, які не розуміють і половину того, про що говорять. «Суперперців» зуміли вловити ту характерну рису нового покоління - перше діток, «хрещених» реаліями нинішнього часу «Клерки»/«Південний парк»/гангста/інтернетом. Їх розум і роти на десятиліття випереджають у розвитку їх тіла, але пішовши за ними на «вечірку на всю ніч», нас чекає розважальне шоу з смішних ситуацій і калейдоскоп безглуздих пригод. Чистий жанр, стовідсотковий entertainment. Цим, власне, і хороший.

• Помінятися місцями TRADING PLACES (1983)

Едді Мерфі і Ден Ейкройд зіграли у цій комедії діаметрально протилежних людей (Мерфі-бездомного дрібного шахрая, а Ейкройд-процвітаючого віртуоза фондового ринку). Вони стають жертвами парі двох братиків-старіков.Фактіческі герой Мерфі отримує життя Дена Ейкройду, а останній - життя героя Мерфі. Враховуючи, що це комедія 1983 року - дуже веселий і гумористичний фільм. Мерфі незрівнянний, як завжди.

• Непрохані гості WEDDING CRASHERS (2005)

А це історія про відчайдушні «гулевонах» на чужих весіллях - про двох холостяках, розважаються тим, що, представившись неіснуючими родичами, вони потрапляють на весілля , де «знімають» на один раз гарненьких дівчат. Вінс Он і Оуен Уїлсон грають цих бабіїв. І саме на їх немислимих викрутаси і антраша-буквально і в репліках діалогів - будується комічність картини. Додайте до цього несподівану ситуацію, що склалася в одній родині, де «попустували» герої-коханці, і Крістофера Уокена в ролі грізного батька сімейства - і веселе проведення часу з реготом вам забезпечено.

• В очікуванні Гаффмана WAITING FOR GUFFMAN (1996)

Ще одна весела комедія від Крістофера Геста. Цього разу об'єктом для жартів режисер вибрав такий собі тип людей, які безпідставно мають наполеонівський апломб, вважаючи, що вони - невизнані генії.

Сучасні словники

Словник української мови

VseslovA

Цікавинка

Цікавий фільм зі смішним сюжетом - це, напевно, найкращий спосіб підняття настрою.

Комедія є одним з найбільш популярних жанрів.

Перегляд хорошою комедії - це відмінний спосіб, щоб зібратися зі своїми друзями або близькими за екраном телевізора і весело провести свій час. Любителям комедії особливо цікаво буде дізнатися про деякі цікаві факти про них.

Наприклад, вже протягом декількох років найпопулярнішим вітчизняним режисером в цьому жанрі є Гайдай. Саме завдяки йому ми можемо вже кілька років насолоджуватися приголомшливими комедіями, які ніколи не набридають.

«Операція« И »та інші пригоди Шурика», «Кавказька полонянка», «Діамантова рука» і багато інших фільмів є творінням саме Леоніда Гайдая.

Сьогодні фраза «Я вимагаю продовження банкету!» У багатьох людей асоціюється з приголомшливою комедією «Іван Васильович змінює професію».

Дана комедія є однією з найулюбленіших серед більшості глядачів, але вона ж могла і не вийти на екран! Сюжет для даної комедії створювався дуже довго і був спочатку під великим сумнівом.

«У джазі тільки дівчата» - це знаменита комедія, яка порадувала глядача в 1959 році.

Вона має американське походження, а головна її героїня - це приголомшлива актриса Мерилін Монро.

Спочатку цю картину планували знімати в кольорі, але після зйомки перших сцен вирішили робити фільм чорно-білим.

На даний момент цей фільм вважається одним з найкращих у всьому світі.

Самые известные стендап комики Фольклорні основи комедії

Файл:Комедія.jpg