Відмінності між версіями «Пахмурний»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Елена (обговорення • внесок) |
Елена (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Інші словники== | ==Інші словники== | ||
===[http://sum.in.ua/s/pakhmurnyj ''Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)'']=== | ===[http://sum.in.ua/s/pakhmurnyj ''Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)'']=== | ||
| − | |||
'''ПАХМУРНИЙ''', а, е, діал. <br /> | '''ПАХМУРНИЙ''', а, е, діал. <br /> | ||
:Хмарний. Як тілько темна та пахмурна Із неба зслизла чорна ніч, .. Троянці всі заворушились (Іван Котляревський, I, 1952, 124); | :Хмарний. Як тілько темна та пахмурна Із неба зслизла чорна ніч, .. Троянці всі заворушились (Іван Котляревський, I, 1952, 124); | ||
Поточна версія на 15:27, 27 листопада 2014
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Пахмурний, -а, -е. Пасмурный. Темна та пахмурна із неба зслизла чорна ніч. Котл. Ен. III. 22.
Інші словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПАХМУРНИЙ, а, е, діал.
- Хмарний. Як тілько темна та пахмурна Із неба зслизла чорна ніч, .. Троянці всі заворушились (Іван Котляревський, I, 1952, 124);
:* Образно. Пообертались пахмурні дерева Туди, де літо за горбами зникло (Іван Вирган, В розп. літа, 1959, 117).
Словник синонімів
ПОХМУ́РИЙ (у поганому настрої; взагалі схильний до невеселого, сумного настрою; про обличчя, брови, лоб - який виражає такий настрій), ХМУ́РИЙ, ХМУРНИ́Й, ПОНУ́РИЙ, ПОНУ́РЕНИЙ, ХМА́РНИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАХМА́РЕНИЙ, ЗАХМА́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОСУ́ПЛЕНИЙ, НАХНЮ́ПЛЕНИЙ, ПОХМУ́РЕНИЙ, ВОВКУВА́ТИЙрозм.,НАДУ́ТИЙрозм.,НАСУ́РМЛЕНИЙ[НАСУ́МРЕНИЙ]розм., НАБУРМО́СЕНИЙрозм., ПОХИ́ЛИЙ розм., ПОНИ́КЛИЙ розм.,НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ [НАСТОБУ́РЧЕНИЙ] розм.,ПРИ́ХМАРНИЙ розм.,ПОХМУ́РНИЙ заст.,ЗАХМУ́РЕНИЙдіал.,ПА́ХМУРНИЙдіал.,ОХМУ́РИЙдіал.
- Люди, що жили по тих оселях, понурі та похмурі, німі та мовчазливі, слоняються, як тіні, по горах та байраках (Панас Мирний); Мати боязко на його споглядала - гніву не вбачала, тільки думу-думу на чолі високім похмурім (Марко Вовчок); Батько хмурий мовчки зняв пасок із себе і вперше відшмагав Артема (А. Головко); Хмурне лице дівчини якраз роз’яснилося, брови розтянулися, а очі весело забігали (Н. Кобринська); Вона в понурених очах не знайшла розради і з жахом відчула, як невидима страшна межа пролягла між нею і лісовиками (М. Стельмах); Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (К. Гордієнко); Накинувши пальто на плечі, Франко сидить у дворі на какамені. Нахмурений, зосереджений, задуманий (О. Левада); Рідко Порфир бачить матір усміхненою, все більше буває нахмарена, заклопотана, а то й розлючена, коли він її доведе (О. Гончар); Андрій мовчки, з захмареним обличчям, подав руку одному німцеві, другому (Ю. Бедзик); Олеся никала мовчки по залі й цілий день ходила надута й насуплена (І. Нечуй-Левицький); Грицько подивився довго їй услід і, посуплений, потягся через терни додому (М. Грушевський); Гладун іде поблизу Степури нахнюплений (О. Гончар); Нічого не сказала Горпина, замовк і Петро похмурений (Б. Грінченко); - Я тільки з виду вовкуватий, а душа в мене лагідна (І. Цюпа); Цілий тиждень Гриньо, насурмлений, як осінній день, ходив на працю (С. Чорнобривець); Ставав [Терень] хмурим, мовчазним, набурмосеним. Дивився спідлоба, понуро (В. Винниченко); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (І. Франко); Весілля було не таке, до якого звикли. Кислі, пониклі, ..снували по хаті батьки молодої (Ю. Збанацький); Василь Масляк, рудуватий, настовбурчений, клятої вдачі і вже не молодих літ хазяїн, хитро примружив вузенькі, як у поросяти, очі (І. Микитенко); Насупивши брови, сидів старий за вечерею; а другі гості, бачивши, що він такий похмурний, і собі сиділи мовчки (П. Куліш); Надбіг кельнер, захмурений та недобрий (Лесь Мартович); Тут [на ярмарку] уявляються і молодиці повновиді і трохи охмурі, - усе вони цінують і на все кажуть, що дорого (Марко Вовчок).
