Відмінності між версіями «Дивниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
[http://slovopedia.org.ua/35/53396/71886.html Орфографічний словник української мови] | [http://slovopedia.org.ua/35/53396/71886.html Орфографічний словник української мови] | ||
| + | |||
дивни́ця | дивни́ця | ||
іменник жіночого роду | іменник жіночого роду | ||
диво | диво | ||
| − | діал. | + | діал. |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 09:59, 25 листопада 2014
Дивни́ця, -ці, ж. Удивленіе. Дивниця кому. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник ДИВНИ́ЦЯ, і, жін., зах. Диво. Мов людина — от дивниця — Відказала мені птиця (Павло Грабовський, I, 1959, 403); За театр пішов би був на край світа. Не дивниця, що в рідному, тоді темному, як ніч, селі, я.. влаштував виставу (Мирослав Ірчан, I, 1958, 315).
Орфографічний словник української мови
дивни́ця іменник жіночого роду диво діал.
Ілюстрації
|
|
|
|
