Відмінності між версіями «Додому»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Додому, '''''нар. ''Домой. ''Іде додому мій миленький. ''Мет. ''Прихожу я додому, нема мого пана. ''Чуб. V. 1. ''Уже сонце на лану, я додому полену. ''Чуб. ІІІ. 248. Ум. '''Додомку, додомоньку, додомочку. '''''Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! ''Бал. 30. ''Кличе мати сина з коршми додомочку. ''Чуб. V. 33. ''Вони напасуться, водиці нап’ються і додомку притрясуться. ''Мил. 41. | '''Додому, '''''нар. ''Домой. ''Іде додому мій миленький. ''Мет. ''Прихожу я додому, нема мого пана. ''Чуб. V. 1. ''Уже сонце на лану, я додому полену. ''Чуб. ІІІ. 248. Ум. '''Додомку, додомоньку, додомочку. '''''Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! ''Бал. 30. ''Кличе мати сина з коршми додомочку. ''Чуб. V. 33. ''Вони напасуться, водиці нап’ються і додомку притрясуться. ''Мил. 41. | ||
| − | + | ==Сучасні словники== | |
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ДОДО́МУ, присл. У свій дім, на свою квартиру, до своєї сім'ї. Поспішалася вона од людей геть додому, до своєї хати (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Пізно ввечері поверталась Галина зі зборів додому (Олесь Донченко, II, 1956, 496); | ||
| + | // На батьківщину, у рідні місця. Чути: героїв везе [Арго], несмертельною славою вкритих, хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому (Іван Франко, XIII, 1954, 315); Кінець війні. Додому (Олександр Довженко, I, 1958, 36). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345. | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
| + | ДОДОМУ – ДО ДОМУ | ||
| + | Додому, присл. У свій дім, до своєї сім’ї; у рідні місця. Пора рушати додому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний). | ||
| + | До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Нечуй-Левицький); Хутко прийшла \[Софія\] до дому баронеси (Леся Українка); – Проте ходімо до дому. – Разом зайшли вони до терема (С.Скляренко). | ||
| + | ===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=81005 "Орфографічний словник української мови"]=== | ||
| + | додОму | ||
| + | прислівник | ||
| + | незмінювана словникова одиниця | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
Версія за 11:20, 17 грудня 2014
Додому, нар. Домой. Іде додому мій миленький. Мет. Прихожу я додому, нема мого пана. Чуб. V. 1. Уже сонце на лану, я додому полену. Чуб. ІІІ. 248. Ум. Додомку, додомоньку, додомочку. Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! Бал. 30. Кличе мати сина з коршми додомочку. Чуб. V. 33. Вони напасуться, водиці нап’ються і додомку притрясуться. Мил. 41.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОДО́МУ, присл. У свій дім, на свою квартиру, до своєї сім'ї. Поспішалася вона од людей геть додому, до своєї хати (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Пізно ввечері поверталась Галина зі зборів додому (Олесь Донченко, II, 1956, 496); // На батьківщину, у рідні місця. Чути: героїв везе [Арго], несмертельною славою вкритих, хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому (Іван Франко, XIII, 1954, 315); Кінець війні. Додому (Олександр Довженко, I, 1958, 36). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 345.
"Словопедія"
ДОДОМУ – ДО ДОМУ
Додому, присл. У свій дім, до своєї сім’ї; у рідні місця. Пора рушати додому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний).
До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Нечуй-Левицький); Хутко прийшла \[Софія\] до дому баронеси (Леся Українка); – Проте ходімо до дому. – Разом зайшли вони до терема (С.Скляренко).
"Орфографічний словник української мови"
додОму прислівник незмінювана словникова одиниця
