Відмінності між версіями «Зима»

Версія за 21:39, 19 травня 2014

Зима и пр. = Зіма и пр. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗИМА, и, жін. 1. Найхолодніша пора року між осінню і весною. Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 231); Минула осінь. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); * Образно. Десь кінь ірже печально й тонко... В душі отамана зима... (Володимир Сосюра, I, 1957, 416); * У порівняннях. Красунь я бачив неприступних, Холодних, чистих, як зима (Пушкін. Є. Онєгін. перекл. Рильського, 1949, 78) ♦ Скільки літ, скільки зим див. літо.

2. розм., рідко. Навчальний рік. [Варка:] А я було, господи, як люблю слухати, як ще Зінька брат Серьога вчив читати. Шкода, що тільки одну зиму вчив (Марко Кропивницький, II, 1958, 225); — Я тільки дві зими до школи ходив (Олесь Гончар, III, 1959, 33).

Фразеологічний словник української мови

(і) льо́ду (кри́ги) се́ред (посере́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий. — Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко); — Подивіться, люди, на нього. Та кому не звісно, що в нього й посеред зими льоду не випросиш... (В. Речмедін); В отих кугуток хутірських .. і криги серед зими не випросиш! (О. Гончар).

сні́гу зимо́ю (посере́д зими́, взи́мку) не діста́неш у кого. Хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (І. Нечуй-Левицький); — Це б попросити (Шуряка), щоб дав (коня) поїздити, але хіба дасть? У нього снігу посеред зими не дістанеш (Є. Гуцало).

Ілюстрації

Медіа