Відмінності між версіями «В’ятер»
(Створена сторінка: '''В’ятер, -ра, в’ятір, -ра, '''''м. '''''= Ятір. '''Ном. № 13437. ''Ніхто їх не ловив, ні волоком, ні в’я...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''В’ятер, -ра, в’ятір, -ра, '''''м. ''''' | + | '''<big>В’ятер, -ра, в’ятір, -ра,</big>''' ''м.'' - те ж саме, що '''ятір''' - риболовне знаряддя типу пастки (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ. ''Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Євген Гребінка, I, 1957, 75); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (Олесь Донченко, IV, 1957, 202); В ятері набивалось того карася мало не до горловини, та все такого, наче він із золота вийшов (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 97); Захарові здалося, що доля його залишила ще там, у окопчику за Дінцем, і тепер він ось який уже рік самотужки б'ється в ятері життя (Іван Ле, Право.., 1957, 242); Господар, очевидно, не скоро б виплутався з словесних ятерів, які сам наставляв, коли б на той час не загавкав Бровко (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 66). Ніхто їх не ловив, ні волоком, ні в’ятірами.'' ''Люде в’ятірі просушували. ''Грин. II. 58. |
[[Категорія:Вя]] | [[Категорія:Вя]] | ||
Версія за 02:04, 26 жовтня 2016
В’ятер, -ра, в’ятір, -ра, м. - те ж саме, що ятір - риболовне знаряддя типу пастки (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ. Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Євген Гребінка, I, 1957, 75); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (Олесь Донченко, IV, 1957, 202); В ятері набивалось того карася мало не до горловини, та все такого, наче він із золота вийшов (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 97); Захарові здалося, що доля його залишила ще там, у окопчику за Дінцем, і тепер він ось який уже рік самотужки б'ється в ятері життя (Іван Ле, Право.., 1957, 242); Господар, очевидно, не скоро б виплутався з словесних ятерів, які сам наставляв, коли б на той час не загавкав Бровко (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 66). Ніхто їх не ловив, ні волоком, ні в’ятірами. Люде в’ятірі просушували. Грин. II. 58.
