Відмінності між версіями «Глуха»

Версія за 01:20, 12 квітня 2014

Глуха, -хи, ж. = Глуханя. Вх. Лем. 404.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ГЛУХА ,ий,е

1. Який нічого не чує або недочуває. Немає більше глухого од такого, що не хоче слухати (Номис, 1864, № 4677); Мовчить баба та своє провадить Глуха, видко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 454); Даремно прислухається [дуб]. Однаково нічого не почує, бо вже глухий як пень (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 7); // у знач. ім. глухий, хого, чол.; глуха, хої, жін. Той (та), що нічого не чує або недочуває. Розуміється, як глуха в танцях! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 237); О, всемогуча пісне! Твоєму чарові лише глухий як пень Не підкоряється (Максим Рильський, II, 1946, 144); // перен. Який не прислухається до чиєїсь думки, який нечуйно ставиться до людей; нечуйний, байдужий. Глухий і німий Чіпка як до вітання матінки, так і до жартів доньки (Панас Мирний, II, 1954, 217); Хто ж зарадить лихові?.. Навколо великий глухий світ, мовчазний і холодний (Михайло Чабанівський, Балкан. весна. 1960, 127).

2. Який нечітко чується; приглушений (про звуки). Здалека, від Борислава, доносив вітер глухі окрики і співи (Іван Франко, I, 1955, 81); Глухий і короткий постріл гримнув у степу (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 167); // перен. Прихований. В мені тоді озивалась глуха ураза проти тебе (Леся Українка, III, 1952, 688); Суперечності між старим і новим, глуха і напружена боротьба між ними часто є темами віршів Тичини (Поезія і революція, 1956, 174)

3. Дуже зарослий непрохідний, дикий, порозчищений. Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню (Панас Мирний, IV 1955, 157); У глухім поліськім гаї. Там, де місяць спать лягав, Де ховатись звір привик, Прожи вас. дід-лісник (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 56).

4. Віддалений від культурних нентрів, відсталий. [Панса:] Потім заберетесь в яку глуху провінцію, а згодом, як все забудеться, і в Рим вернетесь (Леся Українка, II, 1951, 460); — Час уже наше глухе село виводити на радянську дорогу (Іван Микитенко, II, 1957, 362); // Зовсім тихий, безлюдний. З побитих вікон вирвався несамовитий регіт, гармидер — і розіслався по глухому подвір'ю... (Панас Мирний, II, 1954, 181); Полковник Шрам вів далі свій загін зовсім глухими дорогами, обминаючи міста і навіть великі села (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 204); На якійсь глухій станції у вагон увалилася ціла юрба дівчат (Андрій Головко, II, 1957, 7).

5. Зовсім закритий, без отворів; суцільний, непроникний Що на мову на Петрову В глухій домовині Усміхнуся, скажу йому: «Орле сизокрилий, Люблю тебе й на сім світі, Як на тім любила» (Тарас Шевченко, I, 1951, 156); Охайний вдовин будиночок за високим глухим парканом потопав у кущах черемхи, бузку (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 202); // Наглухо застебнутий, закритий (про одяг). Один [англійський службовець] на другого схожий цілком — Ті ж самі обличчя в зморшках тієї ж нудьги й безнадії,- Однакові вкрито серця стандартним глухим сюртуком (Микола Бажан, Роки, 1957, 192).

6. перен. Дуже пізній, глибокий (про ніч, осінь і т. ін.). Як в північ самую глухую Еней лиш тілько мав дрімать, Побачив хмару золотую, Свою на хмарі гарну мать (Іван Котляревський, I, 1952, 212); В літній ясний день, коли сонечко весело сяє на небі, — пізнавали люди, яка пора; але вночі або в глуху осінь не вміли дати собі ради (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); * Образно. Під гнітом царської сваволі, у темну ніч, у ніч глуху до світлої ішла я волі (Павло Тичина, II, 1957, 33). ▲ Глуха кропива (Lamium, L.) — трав'яниста рослина, схожа на звичайну кропиву, але не пекуча. Садок, теж запустів, заглух, нечищені дорожки [доріжки] позаростали бур'яном-, глухою кропивою (Панас Мирний, IV, 1955, 205); Глухий приголосний — приголосний, який вимовляється без участі голосу; протилежне дзвінкий. На відміну від російської мови в українській заміна дзвінких приголосних глухими і навпаки, явище рідке і виразно виступає лише в небагатьох випадках (Художнє читання.. 1955, 76). ♦ Глухий час; Глуха пора — відрізок часу, період, який характеризується застоєм, занепадом, відсутністю будь-якої діяльності. Тяжко було працювати учителеві в глухі царські часи, коли міністерство освіти дуже й дуже мало відпускало коштів на книжки.. і особливо на наочне приладдя (Павло Тичина, III, 1957, 131); Глуха тиша — цілковита тиша. Сто разів страшнішою від усякого шелесту була для нього та мертва, глуха тиша, що залягала в'язницю (Іван Франко, II, 1950, 280); Стояла глуха тиша. Люди міркували — хто і як поведе збори (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 245).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання