Відмінності між версіями «Каменяр»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:737.JPG|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:737.JPG|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:663352.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 20:04, 2 квітня 2014
Каменя́р, -ра, м. Каменоломъ. Желех.
Зміст
Сучасні словники
КАМЕНЯР а, чол. 1. Робітник, що видобуває каміння в кар'єрі; каменолом. А яке ж видовище навколо!.. Б'є об камінь невсипущий молот Та в атаку йдуть каменярі (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 65); * Образно. Ми рабами волі стали; На шляху поступу ми лиш каменярі (Іван Франко, X, 1954, 48). 2. Робітник, що обтісує каміння. 3. розм., рідко. Те саме, що муляр. Весела робота — це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінь у стіні, — як радісно тоді жити..! (Юрій Яновський, II, 1958, 116); Я каменяр, В Каховці нині Не перший дім будую я (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 135). [[1]]
Ілюстрації
|
|
|
|
