Відмінності між версіями «Користувач:Latria1705»
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
==Загальні відомості== | ==Загальні відомості== | ||
| + | З зоологічної точки зору , домашня кішка - ссавець сімейства котячих загону хижих . Раніше домашню кішку нерідко розглядали як окремий біологічний вид . З точки зору сучасної біологічної систематики домашня кішка ( Felis silvestris catus ) є підвидом лісової кішки ( Felis silvestris ). | ||
| + | Будучи одиночним мисливцем на гризунів та інших дрібних тварин , кішка - соціальна тварина , що використовує для спілкування широкий діапазон звукових сигналів , а також феромони і рухи тіла . | ||
| + | В даний час в світі налічується близько 600 млн домашніх кішок , виведено близько 200 порід , від довгошерстих ( перська кішка ) до позбавлених шерсті ( сфінкси ) , визнаних і зареєстрованих різними фелинологическими організаціями . | ||
| + | Впродовж 10 000 років кішки цінуються людиною , у тому числі за здатність полювати на гризунів і інших домашніх шкідників. | ||
| + | наукова класифікація | ||
| + | |||
| + | У 1758 році Карлом Ліннеєм в « Системі природи » домашній кішці було дано назву Felis catus . Йоганн Християн фон Шребера в 1775 році дав дикої кішці назва Felis silvestris . | ||
| + | На підставі даних , отриманих сучасної філогенетики , домашня кішка є одним з п'яти підвидів дикої кішки Felis silvestris , і її правильне міжнародне наукове назва - Felis silvestris catus . Рішення про закріплення за дикою кішкою назви F. silvestris , а за її одомашненим підвидом - назви F. silvestris catus - було прийнято в березні 2003 року Міжнародною комісією з зоологічної номенклатури , при цьому було обумовлено , що якщо в якої класифікації домашня кішка буде описуватися як окремий вид , то в цьому випадку для назви відповідного таксона слід використовувати комбінацію , запропоновану Линнеем , F. catus . | ||
| + | У літературі зустрічаються й інші назви , використовувані як міжнародного наукового ( латиномовного ) назви домашньої кішки: Felis catus domesticus , Felis silvestris domesticus , а також запропоноване в 1777 році Іоганном Християном Полікарпом Еркслебеном в « Засадах природознавства » назву Felis domesticus ( спочатку - Felis domestica , оскільки слово Felis в ті часи вважалося жіночого роду). Всі ці назви входять в синоніміку таксона , а тому не повинні використовуватися. | ||
| + | В якості російської назви даного таксона в науковій (науково- популярної ) літературі використовуються як вираження «домашня кішка» ( « кішка домашня»), так і просто слово «кішка» | ||
| + | |||
| + | Походження та історія одомашнення | ||
| + | |||
| + | Степова кішка ( Felis silvestris lybica ) , в результаті одомашнювання якій виникла домашня кішка | ||
| + | |||
| + | Домашня кішка окраса таббі - макрель (дикий забарвлення) | ||
| + | Згідно з даними генетичних досліджень , всі домашні кішки по материнській лінії походять як мінімум від п'яти представниць підвиду степова кішка ( Felis silvestris lybica ) , що мають різні гаплотипи мітохондріальної ДНК. Відокремлення підвиду Felis silvestris lybica сталося близько 130 тисяч років тому. Степова кішка досі поширена по всій Північній Африці і в великій зоні від Середземномор'я до Китаю , де вона мешкає в заростях саксаулу в пустелях , в чагарниках біля водойм , у передгір'ях і горах . Хоча дрібні дикі кішки різних підвидів можуть схрещуватися між собою і давати потомство , результати генетичних досліджень показали , що у філогенезі домашньої кішки інші підвиди Felis silvestris , крім степової кішки , участі не брали . | ||
| + | Одомашнення кішки відбулося приблизно 9500 років тому на Близькому Сході в районі Родючого півмісяця , де зародилися і розвивалися найдавніші людські цивілізації . Одомашнення кішки почалося при переході людину до осілого способу життя , з початком розвитку землеробства , коли з'явилися надлишки їжі і виникла необхідність їх збереження та захисту від гризунів [33]. | ||
| + | Найдавніше археологічне свідоцтво одомашнення кішки було виявлено на Кіпрі , де в ході археологічних розкопок було знайдено спільне поховання людини і кішки , яке датується 7500 роком до н . е.. Також було встановлено , що острів Кіпр був колонізований вихідцями з районів сучасних Анатолії ( Туреччина ) та Сирії. | ||
| + | Раніше вчені вважали , що першими одомашнили кішок стародавні єгиптяни. Однак самі ранні свідчення приручення кішок стародавніми єгиптянами ставилися до 2000-1900 років до нашої ери. А недавно було встановлено , що в Древній Єгипет домашня кішка потрапила , як і на Кіпр , з Родючого півмісяця( Анатолії ) . В даний час кішка є одним з найпопулярніших домашніх тварин. | ||
| + | Незважаючи на те , що кішки були одомашнені досить давно , більшість кішок здатні виживати в умовах перебування поза людським житла , поповнюючи ряди вдруге здичавілих кішок , так як в умовах бродячого життя кішки зазвичай швидко повторно дичавіють . Вдруге здичавілі кішки часто живуть усамітнено і полюють поодинці , але іноді утворюють невеликі колонії з декількох самок з кошенятами | ||
===ПІБ=== | ===ПІБ=== | ||
Версія за 21:04, 21 лютого 2014
Кіт, -кота, м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Ум. Ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.
Зміст
Сучасні словники
Кіт (Felis) — рід ссавців родини котових (Felidae). У деяких старіших системах класифікації до нього зараховували всіх представників малих кішок (Felinae), проте в зараз безпосередньо до роду відносяться лише кілька видів невеликих тварин, що мешкають в Євразії і Африці. Найвідомішим представником цього роду є свійський кіт — підвид кота лісового.
Кіт свійський
Кіт сві́йський, або кі́шка сві́йська (лат. Felis silvestris catus), як і його родич кіт дикий (лісовий) — невеликий ссавець ряду хижих (Carnivora) родини котових (Felidae). Сучасна назва походить від латинської назви catus, що використовується для позначення дикого кота, на відміну від свійського, який латиною називається felis. Кіт знаходиться у тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років та є найпоширенішою хатньою твариною. Поширений у всіх районах земної кулі. Україна входить в 10 країн з найбільшою чисельністю населення котів (станом на 2006 рік), ставши домом для 7 350 000 домашніх котів. Налічується кількадесят порід кота свійського. Коти приблизно одного розміру з іншими малими кішками, вони мають струнке тіло, гострі зуби, чудовий зір та нюх, добре пристосовані для полювання на менших тварин. Однак, коти, у порівнянні з дикими родичами, втратили смак до цукру, а певні популяції проявляють спадкову глухоту. Хоча коти полюють поодинці, вони є соціальними тваринами, що використовують численні засоби комунікації, у тому числі вокалізація, феромони, мову тіла. Ще нещодавно вважалося, що коти були одомашнені у Стародавньому Єгипті, де вони були культовими тваринами. Однак, одне дослідження 2007 року поставило ці дані під сумнів, запевняючи, що всі домашні коти по жіночій лінії походять лише від 5 предків, ймовірно степових котів (Felis silvestris lybica), що були само одомашнені близько 10 тис. років тому на Близькому Сході. Найперші археологічні відомості про одомашнення котів відносяться до часу приблизно 9500 років тому та були знайдені на Кіпрі.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
http://uk.wikipedia.org/wiki/Кіт
Джерела та література
Зовнішні посилання
|thumb|Фото]]Загальні відомості
З зоологічної точки зору , домашня кішка - ссавець сімейства котячих загону хижих . Раніше домашню кішку нерідко розглядали як окремий біологічний вид . З точки зору сучасної біологічної систематики домашня кішка ( Felis silvestris catus ) є підвидом лісової кішки ( Felis silvestris ). Будучи одиночним мисливцем на гризунів та інших дрібних тварин , кішка - соціальна тварина , що використовує для спілкування широкий діапазон звукових сигналів , а також феромони і рухи тіла . В даний час в світі налічується близько 600 млн домашніх кішок , виведено близько 200 порід , від довгошерстих ( перська кішка ) до позбавлених шерсті ( сфінкси ) , визнаних і зареєстрованих різними фелинологическими організаціями . Впродовж 10 000 років кішки цінуються людиною , у тому числі за здатність полювати на гризунів і інших домашніх шкідників.
наукова класифікація
У 1758 році Карлом Ліннеєм в « Системі природи » домашній кішці було дано назву Felis catus . Йоганн Християн фон Шребера в 1775 році дав дикої кішці назва Felis silvestris . На підставі даних , отриманих сучасної філогенетики , домашня кішка є одним з п'яти підвидів дикої кішки Felis silvestris , і її правильне міжнародне наукове назва - Felis silvestris catus . Рішення про закріплення за дикою кішкою назви F. silvestris , а за її одомашненим підвидом - назви F. silvestris catus - було прийнято в березні 2003 року Міжнародною комісією з зоологічної номенклатури , при цьому було обумовлено , що якщо в якої класифікації домашня кішка буде описуватися як окремий вид , то в цьому випадку для назви відповідного таксона слід використовувати комбінацію , запропоновану Линнеем , F. catus . У літературі зустрічаються й інші назви , використовувані як міжнародного наукового ( латиномовного ) назви домашньої кішки: Felis catus domesticus , Felis silvestris domesticus , а також запропоноване в 1777 році Іоганном Християном Полікарпом Еркслебеном в « Засадах природознавства » назву Felis domesticus ( спочатку - Felis domestica , оскільки слово Felis в ті часи вважалося жіночого роду). Всі ці назви входять в синоніміку таксона , а тому не повинні використовуватися. В якості російської назви даного таксона в науковій (науково- популярної ) літературі використовуються як вираження «домашня кішка» ( « кішка домашня»), так і просто слово «кішка»
Походження та історія одомашнення
Степова кішка ( Felis silvestris lybica ) , в результаті одомашнювання якій виникла домашня кішка
Домашня кішка окраса таббі - макрель (дикий забарвлення) Згідно з даними генетичних досліджень , всі домашні кішки по материнській лінії походять як мінімум від п'яти представниць підвиду степова кішка ( Felis silvestris lybica ) , що мають різні гаплотипи мітохондріальної ДНК. Відокремлення підвиду Felis silvestris lybica сталося близько 130 тисяч років тому. Степова кішка досі поширена по всій Північній Африці і в великій зоні від Середземномор'я до Китаю , де вона мешкає в заростях саксаулу в пустелях , в чагарниках біля водойм , у передгір'ях і горах . Хоча дрібні дикі кішки різних підвидів можуть схрещуватися між собою і давати потомство , результати генетичних досліджень показали , що у філогенезі домашньої кішки інші підвиди Felis silvestris , крім степової кішки , участі не брали . Одомашнення кішки відбулося приблизно 9500 років тому на Близькому Сході в районі Родючого півмісяця , де зародилися і розвивалися найдавніші людські цивілізації . Одомашнення кішки почалося при переході людину до осілого способу життя , з початком розвитку землеробства , коли з'явилися надлишки їжі і виникла необхідність їх збереження та захисту від гризунів [33]. Найдавніше археологічне свідоцтво одомашнення кішки було виявлено на Кіпрі , де в ході археологічних розкопок було знайдено спільне поховання людини і кішки , яке датується 7500 роком до н . е.. Також було встановлено , що острів Кіпр був колонізований вихідцями з районів сучасних Анатолії ( Туреччина ) та Сирії. Раніше вчені вважали , що першими одомашнили кішок стародавні єгиптяни. Однак самі ранні свідчення приручення кішок стародавніми єгиптянами ставилися до 2000-1900 років до нашої ери. А недавно було встановлено , що в Древній Єгипет домашня кішка потрапила , як і на Кіпр , з Родючого півмісяця( Анатолії ) . В даний час кішка є одним з найпопулярніших домашніх тварин. Незважаючи на те , що кішки були одомашнені досить давно , більшість кішок здатні виживати в умовах перебування поза людським житла , поповнюючи ряди вдруге здичавілих кішок , так як в умовах бродячого життя кішки зазвичай швидко повторно дичавіють . Вдруге здичавілі кішки часто живуть усамітнено і полюють поодинці , але іноді утворюють невеликі колонії з декількох самок з кошенятами
ПІБ
Спеціальність
Група
Контакти
Електронна пошта
Skype
Web сторінка
Посилання на сторінку (власний сайт, соц. мережа, тощо)
