Відмінності між версіями «Фраїр»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 35: Рядок 35:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Фраїр01.jpg|x140px]] [[Зображення: Залицяльник.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Фраїр01.jpg|x140px]]  
  
 
  |}  
 
  |}  
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]

Версія за 08:42, 22 січня 2014

Фраїр, -ра, м. Возлюбленный, женихъ. Гол. III. 393. Мам фраїра пана. Гол. IV 511.

Сучасні словники

Фраїр

  • ФРАЇР, ФРАЄР - залицяльник. "Што, найшлась си нового фраїра?"

Фраїр, фраїр – народна пісня


Фраїру, фраїру, я тобі не вірю,

Же мя будеш любив, як я постарію.

Можеш добрі знати і тому вірити,

Же я тя на старіст не буду любити.

Фраїречки штирі, про што сте ся били?

Про тебе, шугаю, што зме тя любили.

Што зме тя любили, што зме тя кохали,

Што зме подарунки в тебе одберали.

Ганичко, Ганичко, біле твоє личко,

А моє червене, бо не вилюблене.


Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 394 Любитель залицятися до жінок, упадати за ними. — Панночко Теофілів!.. Завжди принадна, як пуп'янок троянди, — дзвенькнув острогами гість і з спритністю старого залицяльника поцілував ручку панночки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 394).

Ілюстрації

Фраїр01.jpg