Відмінності між версіями «Фасия»
(→Див. також) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | | | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Фасия1.jpg|x140px]] |
| − | | | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Фасия2.jpg|x140px]] |
| − | | | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Фасия3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| + | |} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 23:20, 1 січня 2014
Фасия, -сиї, ж. Гнѣвъ. Вх. Лем. 477.
Сучасні словники
- Гнів — бурхливий вияв злості, спрямований на ближнього; злісний стан душі, почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування.
Буває три види гніву: • гнів, який палає всередині. Таким гнівом називається не тільки прихована злість, що не виявляється у словах та вчинках, — це постійний стан душі, який не обов'язково має бути спрямова¬ним на якийсь визначений об'єкт. Образа — це також внутрішній гнів; • гнів, що виявляється у словах та вчинках. У будь-якому грубому, неввічливому, позбавленому лагідності і любові слові проявляється наш гнів. Найпоширенішою формою такого гніву є спалахи люті; • гнів, який горить протягом довгого часу, або злопам'ятність. Такий вид гніву найбільш противний Богу, оскільки Господь наголошує на тому, щоб щиро прощати образи. Гнів у будь-якому вигляді — це дуже небезпечна пристрасть, оскільки веде до чоловіковбивства.
- Лють — крайня форма гніву.
З біологічної точки зору, лють — це перезбуджений стан царини мозку, котрий впливає на формування психікою негативних емоційних відчуттів у свідомості людини, обумовлене надлишком збуджуючих речовин — природною їх генерацією, внаслідок якихось фізіологічних процесів, або введених у кров ззовні. Лютувати — виявляти безжальну ірраціональну жорстокість, нещадність (щодо людини).
Ілюстрації
|
x140px | x140px |
Див. також
- [1].
- Психологічна практика стверджує, що гнів посідає одну з перших позицій у списку речей, які загрожують стосункам та, не в останню чергу, адекватності. Щоб зрозуміти, як абсолютно нормальні, як правило, закохані люди можуть перетворюватися на сварливих відьом, потрібно усвідомити простий факт: гнів дуже схожий на тимчасове божевілля. Коли він вражає вас, то можна наговорити своїй половинці таких слів, які б навіть не подумали говорити злочинцю. Погрози, прокляття, лайки і завжди ефективне «тихе бурчання» - ось далеко не весь список того, що стає зброєю у сімейному скандалі.
Але чи можна упіймати розлюченого звіра? Ні! І хоча кожен з нас «закипає» при різних температурах, гнів – звісно, у розумних межах – є природною, навіть необхідною частиною стану людини. Коли він викликає праведне обурення та позитивні дії – це справа поетів та героїв. Але коли він починає вирувати і виходить з-під контролю, то може добряче попсувати навіть ідеальні стосунки. Різниця полягає в тому, наскільки добре ми можемо приборкувати, тренувати та спрямовувати оцей гнів, щоб не вкинути «яблуко розбрату» у душу вашого обранця.
