Відмінності між версіями «Ціпок»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | [[http://sum.in.ua/s/Cipok]] | |
| + | ЦІПОК, пка, ''чол.'' | ||
| + | |||
| + | 1. Зменш.-пестл. до ціп 1. [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито (Іван Микитенко, I, 1957, 91); Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок. І дістав цапок ціпок — Молотити став стіжок (Михайло Стельмах, V, 1963, 326). | ||
| + | |||
| + | 2. Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. Пан Зануда ціпком лапав стежку, щоб не натрапить на тин (Нечуй-Левицький, III, 1956, 354); Осінь стояла ясна, прохолодна: я купив сиву шапку, в інститутському саду вирізав дебелий грушевий ціпок і подався в мандри (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 38); Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсі в коло. У шапці кудлатій, у руках ціпок сукуватий, у руку завтовшки (Андрій Головко, II, 1957, 35); Увіходить Вернидуб. Він засмаг, змарнів. Права нога погано згинається, ходить повільно, спираючись на ціпок (Іван Кочерга, II, 1956, 74); | ||
| + | // Оздоблена дерев'яна палиця. Майстерно вирізував [Каленюк] грушеві ложки або стругав, вирівнював і обпалював на вогні сучкуваті, грушеві ж таки палички, ціпки — для місцевих аматорів і франтів... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 68). | ||
| + | ♦ Давати (дати) ціпка — бити, набити. — Ви йдіть, а я не піду, — сказала Христя. — Чому? Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? — цвіркнула Ївга (Панас Мирний, III, 1954, 40); Держатися (триматися і т. ія.), як сліпий ціпка див. сліпий. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 240. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-ru/ЦІПОК]] | ||
| + | ціпок | ||
| + | -пка, ч. | ||
| + | 1) Зменш.-пестл. до ціп I. | ||
| + | 2) Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. || Оздоблена дерев'яна палиця; костур. | ||
| + | |||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tcipok1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tcipok2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tcipok3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:tcipok4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 20:31, 26 грудня 2013
Ціпок, -пка, м. 1) Палка, трость, посохъ. Маркев. 123. Рудч. Ск. II. 10. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Шевч. 79. Ціпком все землю колупав. Котл. Ен. II. 74. 2) Хворостина, прутъ. Шух. І. 110. 3) = Ши́нка 2. МУЕ. ІІІ. 25. Шух. І. 256. 4) = Шофта. МУЕ. ІІІ. 25. 5) Въ оборо́зі (см). тоже, что и бильце. (См. Бильце 10). Вх. Зн. 42. 6) = Шабе́ль. Вх. Зн. 78. Ум. Ціпо́чок. Рудч. Ск. І. 109.
Зміст
Сучасні словники
[[1]] ЦІПОК, пка, чол.
1. Зменш.-пестл. до ціп 1. [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито (Іван Микитенко, I, 1957, 91); Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок. І дістав цапок ціпок — Молотити став стіжок (Михайло Стельмах, V, 1963, 326).
2. Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. Пан Зануда ціпком лапав стежку, щоб не натрапить на тин (Нечуй-Левицький, III, 1956, 354); Осінь стояла ясна, прохолодна: я купив сиву шапку, в інститутському саду вирізав дебелий грушевий ціпок і подався в мандри (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 38); Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсі в коло. У шапці кудлатій, у руках ціпок сукуватий, у руку завтовшки (Андрій Головко, II, 1957, 35); Увіходить Вернидуб. Він засмаг, змарнів. Права нога погано згинається, ходить повільно, спираючись на ціпок (Іван Кочерга, II, 1956, 74); // Оздоблена дерев'яна палиця. Майстерно вирізував [Каленюк] грушеві ложки або стругав, вирівнював і обпалював на вогні сучкуваті, грушеві ж таки палички, ціпки — для місцевих аматорів і франтів... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 68). ♦ Давати (дати) ціпка — бити, набити. — Ви йдіть, а я не піду, — сказала Христя. — Чому? Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? — цвіркнула Ївга (Панас Мирний, III, 1954, 40); Держатися (триматися і т. ія.), як сліпий ціпка див. сліпий.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 240.
[[2]]
ціпок
-пка, ч.
1) Зменш.-пестл. до ціп I.
2) Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. || Оздоблена дерев'яна палиця; костур.
Ілюстрації
|
|
|
|
