Відмінності між версіями «Бобок»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
  
−
'''«Бобо́к»''' — фантастический рассказ Фёдора Достоевского, опубликованный в составе «Дневника писателя» в 1873 году, Гражданин, 5 февраля, № 6.
+
'' ' « Бобок » ''' - фантастичне оповідання Федора Достоєвського , опублікований у складі « Щоденника письменника» в 1873 році , Громадянин , 5 лютого , № 6 .
−
'''
+
'' '
−
История возникновения'''
+
Історія виникнення '' '
−
Идея рассказа возникла у Достоевского в январе 1873 года. С начала января писатель редактировал газету-журнал В. П. Мещерского «Гражданин», где печатались первые главы «Дневника писателя», работа над «Дневником» началась ещё в декабре 1872 года. 14 января в либеральной газете «Голос» (№ 14) появился отклик на первые выпуски «Дневника писателя», написанный журналистом Л. К. Панютиным (1831—1882), писавшим под псевдонимом Нил Адмирари. В заметке Панютина Достоевский был задет следующим грубым пассажем: «„Дневник писателя“ <…> напоминает известные записки, оканчивающиеся восклицанием: „А все-таки у алжирского бея на носу шишка!“ Довольно взглянуть на портрет автора „Дневника писателя“, выставленный в настоящее время в Академии художеств, чтобы почувствовать к г-ну Достоевскому ту самую „жалостливость“, над которою он так некстати глумится в своём журнале. Это портрет человека, истомлённого тяжким недугом».
+
Ідея розповіді виникла у Достоєвського в січні 1873 . З початку січня письменник редагував газету - журнал В. П. Мещерського «Громадянин» , де друкувалися перші глави « Щоденника письменника» , робота над « Щоденником » почалася ще в грудні 1872 . 14 січня ліберальній газеті «Голос» (№ 14 ) з'явився відгук на перші випуски «Щоденника письменника» , написаний журналістом Л. К. Панютин ( 1831-1882 ) , який писав під псевдонімом Ніл Адмірарі . У замітці Панютина Достоєвський був зачеплений наступним грубим пасажем : «" Щоденник письменника " <...> нагадує відомі записки , що закінчуються вигуком : " А все-таки у алжирського бея на носі шишка ! " Досить поглянути на портрет автора" Щоденника письменника " , виставлений в нині в Академії мистецтв , щоб відчути до пана Достоєвському ту саму " жалісливість ", над якою він так недоречно глумиться у своєму журналі. Це портрет людини , стомленого тяжкою недугою ».
  
−
Достоевский устами героя «Бобка» ответил журналисту следующим образом: «Я не обижаюсь, я человек робкий; но, однако же, вот меня и сумасшедшим сделали. Списал с меня живописец портрет из случайности: „Всё-таки ты, говорит, литератор“. Я дался, он и выставил. Читаю: „Ступайте смотреть на это болезненное, близкое к помешательству лицо“. Оно пусть, но ведь как же, однако, так прямо в печати? В печати надо всё благородное; идеалов надо, а тут…» В конце рассказа портрет Достоевского упоминается ещё раз: «Снесу в „Гражданин“, там одного редактора портрет тоже выставили». Но Достоевский не ограничился упрёками на бестактность журналиста. Он решил использовать своё «сумасшествие» в качестве литературного приёма и написал рассказ от имени спившегося почти до белой горячки журналиста, страдающего галлюцинациями.
+
Достоєвський вустами героя « Бобка » відповів журналісту наступним чином: «Я не ображаюся , я людина боязкий ; але , проте ж , от мене і божевільним зробили. Списав з мене живописець портрет з випадковості : "Все-таки ти , каже , літератор " . Я дався , він і виставив . Читаю: " Ідіть дивитися на це хворобливе , близьке до божевілля обличчя". Воно нехай , але ж як же , однак , так прямо у пресі ? У пресі треба все благородне ; ідеалів треба , а тут ... »В кінці розповіді портрет Достоєвського згадується ще раз : « знесена в " Громадянин" , там одного редактора портрет теж виставили ». Але Достоєвський не обмежився докорами на нетактовність журналіста . Він вирішив використовувати своє « божевілля» в якості літературного прийому і написав оповідання від імені спившегося майже до білої гарячки журналіста , який страждає галюцинаціями.
  
−
'''Сюжет рассказа'''
+
'' ' Сюжет оповідання '''
−
Спившийся литератор замечает, что с ним происходит что-то странное: меняется характер, манера речи, болит голова, он начинает «видеть и слышать странные вещи. Не то чтобы голоса, а так как будто кто подле: „Бобок, бобок, бобок!“» (повествование ведётся от первого лица). В поисках развлечения он попал на похороны к дальнему родственнику. Пока в церкви шло отпевание, герой завернул в ресторанчик, где по обыкновению выпил. Затем он снова вернулся на кладбище и помог нести гроб. После похорон герой не поехал «из гордости» на поминки вместе со всеми, а остался на кладбище, сел на памятник, задумался, затем прилёг и забылся. Спустя некоторое время он начал явственно различать голоса. Сначала он не придал этому значения, а после прислушался и понял, что голоса исходили из загробного мира.
+
Спившийся літератор зауважує , що з ним відбувається щось дивне: змінюється характер , манера мови , болить голова , він починає «бачити і чути дивні речі. Не те щоб голоси , а так наче хто поруч : " Бобок , Бобок , Бобок ! " » ( Розповідь ведеться від першої особи ) . У пошуках розваги він потрапив на похорон до далекому родичу . Поки в церкві йшло відспівування , герой загорнув у ресторанчик , де за звичаєм випив. Потім він знову повернувся на цвинтар і допоміг нести труну. Після похорону герой не поїхав « з гордості » на поминки разом з усіма , а залишився на кладовищі , сів на пам'ятник , задумався , потім приліг і забувся . Через деякий час він почав виразно розрізняти голосу. Спочатку він не надав цьому значення , а після прислухався і зрозумів , що голоси виходили з загробного світу .
  
−
Голоса были приглушённые, «как будто рты были закрыты подушками». Герой окончательно проснулся и стал внимательно вслушиваться в разговоры. Всё следующее повествование составляют споры мертвецов друг с другом. Так продолжалось до тех пор, пока литератор не чихнул. После этого на кладбище всё смолкло, а главный действующий персонаж отправился домой в раздумьях об услышанном, решив навестить как-нибудь другое кладбище и послушать беседы других покойников.
+
Голоси були приглушені , «начебто роти були закриті подушками ». Герой остаточно прокинувся і став уважно вслухатися в розмови . Всі наступне оповідання становлять спори мерців один з одним. Так тривало до тих пір , поки літератор НЕ чхнув . Після цього на кладовищі все замовкло , а головний діючий персонаж відправився додому в роздумах про почуте , вирішивши провідати як-небудь інший цвинтар і послухати бесіди інших небіжчиків.
  
−
Из разговоров трупов между собой герой узнал, что спустя несколько дней после «предварительной смерти» к мертвецам возвращается некое подобие сознания, обоняния, речи, но до этого времени тело должно «вылежаться». Наступает непродолжительное время (два-три месяца), когда человек (точнее, его останки) может в последний раз дать заключительную самооценку собственной жизнедеятельности перед тем, как окончательно уйти в небытие. В рассказе рефреном упоминается разлагающийся труп, который способен издавать лишь бессмысленные булькающие звуки «бобок, бобок, бобок». Это апофеоз деградации.
+
З розмов трупів між собою герой дізнався , що через кілька днів після «попередньої смерті» до мерців повертається якусь подобу свідомості , нюху , мови , але до цього часу тіло повинно « вилежатися ». Настає нетривалий час (два- три місяці) , коли людина (точніше , його останки ) може востаннє дати заключну самооцінку власної життєдіяльності перед тим , як остаточно піти у небуття. В оповіданні рефреном згадується розкладається труп , який здатний видавати лише безглузді булькающие звуки « Бобок , Бобок , Бобок ». Це апофеоз деградації.
  
−
'''Отзывы критиков'''
+
'' ' Відгуки критиків '''
−
Современники не оценили «кладбищенского» юмора писателя. Критика отозвалась о произведении как о бессодержательном и патологическом наброске, тем самым поддержав скандальное мнение Льва Панютина о «ненормальности» Достоевского. Журнал «Дело» в своём «Журнальном обозрении» отозвался таким образом: «…г-н Достоевский повествует, как на кладбище он подслушал разговоры погребённых уже покойников, как эти разлагающиеся трупы сплетничают, изъясняются в любви и т. д. Положим, что все это фантастические рассказы, но самый уже выбор таких сюжетов производит на читателя болезненное впечатление и заставляет подозревать, что у автора что-то неладно в верхнем этаже» (1873, № 12. С. 102; см. также: «Искра», 1873, 14 марта № 12 — стихотворный фельетон Д. Д. Минаева «Кому на Руси жить хорошо»).
+
Сучасники не оцінили « цвинтарного » гумору письменника. Критика відгукнулася про твір як про беззмістовному і патологічному начерку , тим самим підтримавши скандальне думку Льва Панютина про « ненормальність» Достоєвського. Журнал «Дело» у своєму « журнальному огляді» відгукнувся таким чином : «... пан Достоєвський оповідає , як на цвинтарі він підслухав розмови похованих вже небіжчиків , як ці розкладаються трупи пліткують , висловлюються в любові і т. д. Покладемо , що всі це фантастичні розповіді , але самий вже вибір таких сюжетів справляє на читача хворобливе враження і змушує підозрювати , що у автора щось негаразд у верхньому поверсі »(1873 , № 12 . С. 102 ; див. також : « Іскра » , 1873 , 14 березня № 12 - віршований фейлетон Д. Д. Мінаєва « Кому на Русі жити добре »).
  
−
В XX столетии произведение было заново прочитано, и «гротескно-сатирический шедевр писателя был оценён по достоинству». Андрей Белый, Л. П. Гроссман, К. В. Мочульский, В. В. Вересаев интерпретировали произведение в символическом аспекте. М. М. Бахтин в книге «Проблемы поэтики Достоевского» для характеристики жанрового своеобразия «Бобка» вводит новое понятие «мениппея», — разновидность серьёзно-смехового жанра, которая восходит к Фенелону, Фонтенелю, Буало, Гофману, Вольтеру, Дидро и Гёте. По указанию Бахтина, жанр разговоров в царстве мёртвых был развит в русской литературе XVIII века. Достоевский придал этому жанру новые силы: «Вряд ли мы ошибёмся, если скажем, что „Бобок“ по своей глубине и смелости — одна из величайших мениппей во всей мировой литературе», — пишет М. М. Бахтин.
+
У XX сторіччі твір був заново прочитано , і « гротескно - сатиричний шедевр письменника був оцінений по достоїнству ». Андрій Білий , Л. П. Гроссман , К. В. Мочульський , В. В. Вересаєв інтерпретували твір у символічному аспекті . М. М. Бахтін у книзі «Проблеми поетики Достоєвського » для характеристики жанрового своєрідності « Бобка » вводить нове поняття « меніпея » , - різновид серйозно - сміхової жанру , яка сходить до Фенелоном , Фонтенеля , Буало , Гофману , Вольтеру , Дідро і Гете. За вказівкою Бахтіна , жанр розмов у царстві мертвих був розвинений в російській літературі XVIII століття. Достоєвський надав цьому жанру нові сили: «Навряд чи ми помилимося , якщо скажемо , що" Бобок " за своєю глибиною і сміливості - одна з найбільших Меніппа у всій світовій літературі » , - пише М. М. Бахтін .
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 17:36, 24 грудня 2013

' « Бобок » ' - фантастичне оповідання Федора Достоєвського , опублікований у складі « Щоденника письменника» в 1873 році , Громадянин , 5 лютого , № 6 . ' Історія виникнення ' Ідея розповіді виникла у Достоєвського в січні 1873 . З початку січня письменник редагував газету - журнал В. П. Мещерського «Громадянин» , де друкувалися перші глави « Щоденника письменника» , робота над « Щоденником » почалася ще в грудні 1872 . 14 січня ліберальній газеті «Голос» (№ 14 ) з'явився відгук на перші випуски «Щоденника письменника» , написаний журналістом Л. К. Панютин ( 1831-1882 ) , який писав під псевдонімом Ніл Адмірарі . У замітці Панютина Достоєвський був зачеплений наступним грубим пасажем : «" Щоденник письменника " <...> нагадує відомі записки , що закінчуються вигуком : " А все-таки у алжирського бея на носі шишка ! " Досить поглянути на портрет автора" Щоденника письменника " , виставлений в нині в Академії мистецтв , щоб відчути до пана Достоєвському ту саму " жалісливість ", над якою він так недоречно глумиться у своєму журналі. Це портрет людини , стомленого тяжкою недугою ».

Достоєвський вустами героя « Бобка » відповів журналісту наступним чином: «Я не ображаюся , я людина боязкий ; але , проте ж , от мене і божевільним зробили. Списав з мене живописець портрет з випадковості : "Все-таки ти , каже , літератор " . Я дався , він і виставив . Читаю: " Ідіть дивитися на це хворобливе , близьке до божевілля обличчя". Воно нехай , але ж як же , однак , так прямо у пресі ? У пресі треба все благородне ; ідеалів треба , а тут ... »В кінці розповіді портрет Достоєвського згадується ще раз : « знесена в " Громадянин" , там одного редактора портрет теж виставили ». Але Достоєвський не обмежився докорами на нетактовність журналіста . Він вирішив використовувати своє « божевілля» в якості літературного прийому і написав оповідання від імені спившегося майже до білої гарячки журналіста , який страждає галюцинаціями.

' Сюжет оповідання ' Спившийся літератор зауважує , що з ним відбувається щось дивне: змінюється характер , манера мови , болить голова , він починає «бачити і чути дивні речі. Не те щоб голоси , а так наче хто поруч : " Бобок , Бобок , Бобок ! " » ( Розповідь ведеться від першої особи ) . У пошуках розваги він потрапив на похорон до далекому родичу . Поки в церкві йшло відспівування , герой загорнув у ресторанчик , де за звичаєм випив. Потім він знову повернувся на цвинтар і допоміг нести труну. Після похорону герой не поїхав « з гордості » на поминки разом з усіма , а залишився на кладовищі , сів на пам'ятник , задумався , потім приліг і забувся . Через деякий час він почав виразно розрізняти голосу. Спочатку він не надав цьому значення , а після прислухався і зрозумів , що голоси виходили з загробного світу .

Голоси були приглушені , «начебто роти були закриті подушками ». Герой остаточно прокинувся і став уважно вслухатися в розмови . Всі наступне оповідання становлять спори мерців один з одним. Так тривало до тих пір , поки літератор НЕ чхнув . Після цього на кладовищі все замовкло , а головний діючий персонаж відправився додому в роздумах про почуте , вирішивши провідати як-небудь інший цвинтар і послухати бесіди інших небіжчиків.

З розмов трупів між собою герой дізнався , що через кілька днів після «попередньої смерті» до мерців повертається якусь подобу свідомості , нюху , мови , але до цього часу тіло повинно « вилежатися ». Настає нетривалий час (два- три місяці) , коли людина (точніше , його останки ) може востаннє дати заключну самооцінку власної життєдіяльності перед тим , як остаточно піти у небуття. В оповіданні рефреном згадується розкладається труп , який здатний видавати лише безглузді булькающие звуки « Бобок , Бобок , Бобок ». Це апофеоз деградації.

' Відгуки критиків ' Сучасники не оцінили « цвинтарного » гумору письменника. Критика відгукнулася про твір як про беззмістовному і патологічному начерку , тим самим підтримавши скандальне думку Льва Панютина про « ненормальність» Достоєвського. Журнал «Дело» у своєму « журнальному огляді» відгукнувся таким чином : «... пан Достоєвський оповідає , як на цвинтарі він підслухав розмови похованих вже небіжчиків , як ці розкладаються трупи пліткують , висловлюються в любові і т. д. Покладемо , що всі це фантастичні розповіді , але самий вже вибір таких сюжетів справляє на читача хворобливе враження і змушує підозрювати , що у автора щось негаразд у верхньому поверсі »(1873 , № 12 . С. 102 ; див. також : « Іскра » , 1873 , 14 березня № 12 - віршований фейлетон Д. Д. Мінаєва « Кому на Русі жити добре »).

У XX сторіччі твір був заново прочитано , і « гротескно - сатиричний шедевр письменника був оцінений по достоїнству ». Андрій Білий , Л. П. Гроссман , К. В. Мочульський , В. В. Вересаєв інтерпретували твір у символічному аспекті . М. М. Бахтін у книзі «Проблеми поетики Достоєвського » для характеристики жанрового своєрідності « Бобка » вводить нове поняття « меніпея » , - різновид серйозно - сміхової жанру , яка сходить до Фенелоном , Фонтенеля , Буало , Гофману , Вольтеру , Дідро і Гете. За вказівкою Бахтіна , жанр розмов у царстві мертвих був розвинений в російській літературі XVIII століття. Достоєвський надав цьому жанру нові сили: «Навряд чи ми помилимося , якщо скажемо , що" Бобок " за своєю глибиною і сміливості - одна з найбільших Меніппа у всій світовій літературі » , - пише М. М. Бахтін .

Ілюстрації

480px-Vasily Perov - Портрет Ф.М.Достоевского - Google Art Project.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Бобок&oldid=103309