Відмінності між версіями «Щедрівник»

Версія за 09:02, 23 грудня 2013

Щедрівник, -ка, м. Поющій щедрівку.

Щедрівник

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щедрівник, -ка, м. Поющій щедрівку.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

щедрі́вник іменник чоловічого роду, істота

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЩЕДРІВНИК, а, чол. Той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка, — схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 6); * У порівняннях. — Ну, дай нам покій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники (Нечуй-Левицький, I, 1956, 609).

«Словники України on-line»

щедрі́вник – іменник чоловічого роду, істота

________________________________________ відмінок однина множина називний щедрі́вник щедрі́вники родовий щедрі́вника щедрі́вників давальний щедрі́вникові, щедрі́внику щедрі́вникам знахідний щедрі́вника щедрі́вників орудний щедрі́вником щедрі́вниками місцевий на/у щедрі́вникові, щедрі́внику на/у щедрі́вниках кличний щедрі́внику щедрі́вники

Словник української мови

Орфоепічний словник української мови

щедрівник Перевод щедрівник -а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує.

ТЛУМАЧ

ЩЕДРІВНИК

← назад вперед → щедрі

===[ http://rhymester.org/ua/index.php?q=%D1%89%D0%B5%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA Онлайн словник українських рим] Рими до слова "щедрівник" Відібрані рими

автобудівник автомобілебудівник бобівник

бунтівник буряківник відшкодівник

військкерівник віршівник вістівник

віщівник вартівник витівник

вказівник годівник градобудівник

грибівник дієприслівник духівник

жартівник керівник корівник

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) щедрі́вник, -ка; -ники, -ків

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)  

Щедра́к, -ка́, м. = Щедрівник. Вх. Лем. 487.

Щедрі́вник, -ка, м. Поющій щедрівку. Щедрува́льник, -ка, м. = Щедрівник.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)  

Пѣве́цъ, пѣви́ца = 1. сьпіве́ць, сьпіва́ка (С. З. Л.), сьпіву́н, сьпіва́чка (С. Л.), на крилосї — крилоша́н, колядок — коля́дник, щедрівок — щедрівни́к, ця, під лїру — лїрник, з бандурою або кобзою – бандури́ста, кобза́рь. – І сьпіваки́ до позверховної оздоби церковної належать. Уст. Луц. брат. С. З. — Сьпівали сьпіва́ки, щоб вас побрали собаки. н. пр. — Трохи згодом сьпівець взяв в руки свою бандуру. Скл. — Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш, що сьпівати-розмовляти на могилу ходиш. К. Ш. — Крушельницька добра сьпівачка і талановита артистка. 2. сьпіве́ць (С. З.), пое́та, сьпіва́ка. Сьпівець Митуся. Ос. — Вибачайте, сопілочка не голосно грає, а сьпівака аби-який — талану не має. Павлусь-Сопілка. (Д. ще під сл. Поэ́тъ).

Словари и энциклопедии на Академике

щедрівник Перевод щедрівник -а, ч. Той, хто ходить щедрувати, щедрує.

Classes.RU Украинский язык для абитуриентов, студентов

щедрованец

сущ. муж. родащедрівник

Ілюстрації

[1]

[2]

Медіа

[3] Українські пісні

Цікаві факти

заголовок

підзаголовок

[4]

[5]

[6]