Відмінності між версіями «Кутя»
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | [http://sum.in.ua/s/kutja'''Кутя'''], '''Академічний тлумачний словник ''' | |
+ | 1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Тарас Шевченко, I, 1951, 365); По селі, по якій годині тиші, коли йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з дідухом і кутею, почалися веселі колядкові співи (Іван Франко, VIII, 1952, 100); — Завтра кутя. І все в нас буде, як на батьківщині: і кутя, і узвар, і сіно постелимо за звичаєм... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 334). | ||
+ | Багата кутя — переддень різдва; святий вечір. Батько подарував Лаврінові ту грушу на багату кутю тоді, як Лаврін чхнув за вечерею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Голодна кутя — переддень водохреща. [Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (Карпенко-Карий, II, 1960, 154). | ||
+ | Передавати (передати) куті меду — переборщити. Одного разу два такі знавці Передали куті, як кажуть, меду — І от зайшла в них жвава суперечка (Максим Рильський, III, 1961, 172). | ||
+ | |||
+ | 2. Те саме, що коливо. На проводи наносять сюди на гроби чимало чого: чи куті, чи буханців, чи крашанок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 114); Поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25). | ||
+ | |||
+ | [http://slovopedia.org.ua/29/53402/14343.html'''Кутя'''], '''Універсальний словник-енциклопедія''' | ||
+ | обрядова страва сх. слов'ян, румунів, греків та ін., що готується з пшеничних, ячмінних та ін. зерен, до яких додають мед, солодку підливу, родзинки, горіхи тощо; відома з дохристиянських часів. Українці споживають т.зв. багату к. напередодні Різдва, на святвечір, та голодну к. - у переддень Богоявлення, Водохрещі. | ||
+ | |||
+ | [http://slovopedia.org.ua/35/53402/107384.html'''Кутя'''], '''Орфографічний словник української мови''' | ||
+ | ''іменник жіночого роду '' | ||
+ | |||
+ | [http://slovopedia.org.ua/43/53402/294088.html'''Кутя'''], '''Словник церковно-обрядової термінології''' | ||
+ | Те саме, що коливо | ||
+ | |||
+ | [http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/dictua.aspx'''Кутя'''], '''Словозміна''' | ||
+ | {| class="wikitable" | ||
+ | |- | ||
+ | ! '''Відмінок''' !! '''Однина''' !! '''Множина''' | ||
+ | |- | ||
+ | | Називний || краса́ || куті́ | ||
+ | |- | ||
+ | | Родовий || краси́ || куте́й | ||
+ | |- | ||
+ | | Давальний || красі́ || кутя́м | ||
+ | |- | ||
+ | | Знахідний || красу́ || куті́ | ||
+ | |- | ||
+ | | Орудний || красо́ю || кутя́ми | ||
+ | |- | ||
+ | | Місцевий || на/у красі́ || на/у кутя́х | ||
+ | |- | ||
+ | | Кличний || красо́* || куті́* | ||
+ | |||
+ | |} | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Рядок 21: | Рядок 56: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] |
Версія за 22:21, 22 грудня 2013
Кутя́, -ті, ж. Обрядовая каша изъ ячменныхъ или пшеничныхъ зеренъ наканунѣ Рождества Христова и Крещенія. Чуб. VII. 441. Кутя на покуті, узварі, на базарь. Ном. № 343. Кутя багата. Канунъ Рождества, сочельникъ. Сим. 145. Кутя голо́дна. Канунъ Крещенія. Передати куті меду. Пересолить (иносказ.).
Зміст
Сучасні словники
Кутя, Академічний тлумачний словник 1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Тарас Шевченко, I, 1951, 365); По селі, по якій годині тиші, коли йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з дідухом і кутею, почалися веселі колядкові співи (Іван Франко, VIII, 1952, 100); — Завтра кутя. І все в нас буде, як на батьківщині: і кутя, і узвар, і сіно постелимо за звичаєм... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 334). Багата кутя — переддень різдва; святий вечір. Батько подарував Лаврінові ту грушу на багату кутю тоді, як Лаврін чхнув за вечерею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Голодна кутя — переддень водохреща. [Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (Карпенко-Карий, II, 1960, 154). Передавати (передати) куті меду — переборщити. Одного разу два такі знавці Передали куті, як кажуть, меду — І от зайшла в них жвава суперечка (Максим Рильський, III, 1961, 172).
2. Те саме, що коливо. На проводи наносять сюди на гроби чимало чого: чи куті, чи буханців, чи крашанок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 114); Поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
Кутя, Універсальний словник-енциклопедія обрядова страва сх. слов'ян, румунів, греків та ін., що готується з пшеничних, ячмінних та ін. зерен, до яких додають мед, солодку підливу, родзинки, горіхи тощо; відома з дохристиянських часів. Українці споживають т.зв. багату к. напередодні Різдва, на святвечір, та голодну к. - у переддень Богоявлення, Водохрещі.
Кутя, Орфографічний словник української мови іменник жіночого роду
Кутя, Словник церковно-обрядової термінології Те саме, що коливо
Кутя, Словозміна
Відмінок | Однина | Множина |
---|---|---|
Називний | краса́ | куті́ |
Родовий | краси́ | куте́й |
Давальний | красі́ | кутя́м |
Знахідний | красу́ | куті́ |
Орудний | красо́ю | кутя́ми |
Місцевий | на/у красі́ | на/у кутя́х |
Кличний | красо́* | куті́* |