Відмінності між версіями «Дар»

Версія за 20:50, 18 грудня 2013

Дар, -ру, м. 1) Даръ, даяніе. Ні дар, ні купля. Ном. № 7619. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Чуб. ІІІ. 39. Виймив дари та й роздав. Федьк. Пов. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Єв. Лук. XI. 13. Божий дар. Св. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136. 2) Дарованіе, таланта, даръ. Незвичайний дар розмови і оповідання. Левиц. Пов. 146. Квітка.... дав добру ознаку свого великого дару. К. Г. Кв. 18. Ум. Даронько. Мл. л. сб. 218. Академічний тлумачний словник ДАР, у, чол., уроч.

1.Те, що підноситься, жертвується; подарунок. Дар — не купля: не гудять, а хвалять (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 282); Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал (Нечуй-Левицький, II, 1956, 424); * Образно. Земля — найбагатший дар природи. Земля — це хліб і достаток (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 37); * У порівняннях. Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 82). Приносити (принести) в дар — дарувати. І потім в дар тобі приносять 3 пожару вкрадений покров!!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 328); Нехай той день оживить в пам'яті людській Ваші [І. О. Білоусова] заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія — Т. Шевченка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 395).

2.Здібності, хист до чого-небудь; обдаровання, талант. Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (Іван Франко, III, 1950, 29); Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка) (Максим Рильський, III, 1955, 244); Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 298). Дар мови (слова): а) здатність говорити взагалі. Найбільш вражінь [вражень] дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147); Йому скривило щелепу, пом'яло всього, а найгірше — він втратив дар мови (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 196); б) висока культура мови, здатність красномовно говорити; красномовство. Виходить сухо, педантично, книжно... Здається, я на сей раз втеряла [втратила] всякий дар слова (Леся Українка, V, 1956, 345).

3. перев. мн., церк. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння. — Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде (Марко Вовчок, VI, 1956, 225); Християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари і кошик з хлібом (Леся Українка, II, 1951, 482).

Ілюстрації