Відмінності між версіями «Бразилія»

Версія за 21:43, 12 грудня 2013

Бразилія, -лії, ж. Родъ цвѣтка. См. Бразолі. По під гору високую росте бразилія. Гол. ІІ. 734. Брази́лія (порт. Brasil МФА: [bɾaˈziu̯]), офіційно Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія — держава в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гайаною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном. Площа — 8 511 965 км², столиця — місто Бразиліа. Вважається, що назва країни походить з назви деревини, пау-бразіл, яка експортувалася звідси в колоніальні часи. За іншою версією - на назву відкритої португальцями землі була перенесена назва легендарного острова Бразіл (останній, щоправда, розміщували набагато північніше, проте можливо, зіграла роль співзвучність назви острова і згаданої деревини). Маючи величезні земельні ресурси та запаси корисних копалин, Бразилія має найсильнішу економіку в Латинській Америці та є одним з головних експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Значний вплив на культуру країни справила Португалія, колонією якої була Бразилія, і через це офіційною і практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. За віросповіданням більшість бразильців — католики, що робить Бразилію країною з найбільшим католицьким населенням у світі. Національна збірна з футболу вважається найсильнішою, оскільки є п'ятиразовим чемпіоном світу.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

БРАЗИЛІЯ найбільша держава Пд. Америки, на узбережжі Атлантичного о.; ділиться на 26 штатів і федеральний округ. Поверхня височинно-низовинна; центр. і пд. частини Бразильського плоскогір'я, на пн. Амазонська низ. і відроги Ґвіанського плоскогір'я (Піку да Небліна, 3014 м); клімат змінюється з пн.-зх. на пд.-сх. від екваторіального до субтропічного; гол. р.: Амазонка, Парана, Сан-Франсіску; найбільше оз.: Патуш Мірім; тропічні ліси (58% поверхні) і савани. Білошкірі (переважно португ., італ. та іспан. походження - 53%), метиси (35%), чорношкірі (6%), індіанці (2%); католики (76%), протестанти (11%), прихильники анімізму, мусульмани та ін.; у м. 77% населення; гол. м.: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Белу-Орізонті, Порту-Алеґрі, Ресіфі, Салвадор; Б. одна з найрозвинутіших економічно країн Пд. Америки; добре забезпечена сировинними ресурсами;

Ілюстрації

Медіа

Збірна Бразилія з футболу

Збірна Бразилії з футболу — національна футбольна команда, яка представляє Бразилію. Одна з найсильніших і найвідоміших у світі національних футбольних команд. П'ятиразовий чемпіон світу з футболу. За бразильцями закріпилося прізвисько «Селесао» («обрані»). Керівним органом збірної є Бразильська конфедерація футболу. Станом на 29 листопада 2013 року посідає 10-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Чемпіонат світу:

1930 — груповий етап 1934 — 1/8 фіналу 1938 — 1/2 фіналу 1950 — 2-е місце (у фінальній групі) 1954 — 1/2 фіналу 1958 — чемпіон 1962 — чемпіон 1966 — груповий етап 1970 — чемпіон 1974 — 4-е місце 1978 — 3-є місце 1982 — другий груповий етап 1986 — 1/4 фіналу 1990 — 1/8 фіналу 1994 — чемпіон 1998 — фіналіст 2002 — чемпіон 2006 — 1/4 фіналу 2010 — 1/4 фіналу

туризм в Бразилії

Туризм в Бразилії є однією з найбільш стабільних у розвитку галузей народного господарства, що надає робочі місця близько для 10 млн.осіб або 14% економічно активного населення. Туризм вже зараз фігурує серед основних статей експорту Бразилії (продаж туристичних віз, путівок, транспортних квитків і т.д.), займаючи 3-е місце після експорту сої та залізної руди.

Про позитивний розвиток індустрії також говорить і збільшення кількості іноземних туристів з 1,57 млн. чоловік в 1993 році до 5 млн. у 2006 році, завдяки чому Бразилія піднялася з 47 місця в 1993 році на 10-е в 2006 році серед найбільш відвідуваних туристами країн. Найбільше туристи відвідують міста Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.

Сектор туризму раніше за всіх інших галузей економіки пройшов через приватизацію, і тепер його базу складають підприємства з приватним капіталом (національним і іноземним), що володіють мережею готелів, закладів громадського харчування та рекреаційними установами.

До туристичних об'єктів також відносяться численні природні та екологічні парки, клуби, пляжі, музеї тощо, що мають державну приналежність. За рішенням ЮНЕСКО, 9 пам'яток Бразилії вважаються надбанням людства: історичні центри міст Оуру-Прету, Олінда, Сальвадор, Сан Луїс де Мараньао, місто Бразиліа; католицькі архітектурні комплекси Сантуаріо де Бом Жезус ду Матузіньус (штат Мату-Гроссу) і Міссоес Жезуітікас де Гуараніс ( штат Ріу-Гранді-ду-Сул); національні парки Серра та апівара (штат Піауї) і Ігуасу (штат Парана).

У Бразилії є більше 18 тис. готелів, 49% з них розташовані в південно-східних районах країни. Показово, що останнім часом в готельний сектор активно надходить іноземний капітал з США та ЄС. Мережа громадського харчування налічує більше 1 млн. закладів, починаючи від недорогих до престижних ресторанів, 73% з них також розташовані в південно-східних районах країни. Особливо відрізняються різноманітністю і кількістю ресторанів міста Ріо-де-Жанейро і Сан-Пауло. У 90-х роках в країні великого поширення набули ресторани типу "Макдональдс". Серед закладів такого типу лідирують північноамериканські компанії: "Макдональдс", "Пепсіко", "Боба", "Арбіс". Що стосується атракціонів, то місцева індустрія відпочинку в своєму розпорядженні в основному парками малої потужності, за винятком парку "Плейсентер" в місті Сан-Пауло, що приймає до 2,5 млн. відвідувачів на рік і користується успіхом у іноземних туристів.

У 90-і роки, з початку проведення політики щодо залучення інвестицій в туристичну сферу, були побудовані 3 великих атракціонних парки з участю іноземного капіталу: "Парк та Моніка" в місті Сан-Пауло, "Бето Карреро Уорлд" в Санта- Катаріні та "Біч Парк" у місті Акірас. Найближчим часом на розвиток атракціонів бразильськими та іноземними компаніями передбачається інвестувати 1,2 млрд.дол. і побудувати 9 великих парків у містах Ріо-де-Жанейро, Вінедо, Пауліна, Ресіфі, Сальвадор і Рібейран Прету, що підвищить конкурентоспроможність і привабливість бразильського туризму на міжнародному ринку послуг. Таким чином, індустрія туризму та супутніх послуг може стати для країни перспективним джерелом поповнення бюджету. Підраховано, що іноземний турист у середньому залишає в Бразилії понад 80 дол на добу.

Основний потік туристів до Бразилії йде з Аргентини, США, Уругваю, Парагваю та Німеччини, Португалії, Перу, що говорить про гарний взаємодії перш за все з сусідніми країнами-членами Меркосур, що встановили між собою безвізовий режим перетину кордонів. За оцінками міністерства промисловості, торгівлі та туризму Бразилії, тільки Південна Америка здатна забезпечити країні близько 7 млн. туристів на рік. Виходячи з даних міркувань, уряд з метою вдосконалення співпраці в гуманітарній області з державами-членами Меркосур проводить політику розширення транспортного сполучення, у тому числі відкриття нових авіаційних ліній з сусідніми країнами.

Протягом багатьох років найбільш відвідуваними містами Бразилії залишаються Ріо-де-Жанейро, Сан-Пауло, Флоріанополіс, Фош ду Ігуасу, Порто Алегре. Традиційне лідерство двох перших міст пояснюється тим, що вони є найбільшими транспортними вузлами і діловими центрами країни. У цілому ж по Бразилії 69% іноземців прибувають сюди виключно з туристичними цілями, 22% - у службових справах та 5% для участі у міжнародних переговорах. Згідно з опитуваннями клієнтів турагенствами, до основних недоліків послуг і туризму в Бразилії відносяться незадовільна дорожня інформація, міський транспорт і громадська безпека.

В інфраструктуру туризму забезпечується досить високий рівень інвестування, що дорівнює 17% від ВВП. Державна економічна політика уряду Лули да Сільва розглядає індустрію туризму і сектор супутніх послуг як надійну область вкладення капіталу і створення позитивного образу Бразилії в очах іноземних інвесторів (у тому розумінні, що туризм тісно пов'язаний з іншими секторами економіки), а також важливого інструменту поглиблення зв'язків з сусідніми країнами. У рамках національної політики з туризму держава прагне змінити існуюче в 80-і роки і підтримуване на офіційному рівні уявлення про відпочинок у Бразилії, що виражається у формулі "Сонце, пісок і секс".

Робиться ставка на пропаганду екологічних подорожей в Амазонії, Пантаналі, Серре Гаушу (гірського ланцюга штату Ріо-Гранді-ду-Сул), Серре Флуміненсе (гірського ланцюга штату Ріо-де-Жанейро), "Зеленій смузі" (східне узбережжя між містами Аракажу і Сальвадор); районах, багатих цілющими водними джерелами і т.д. Крім того, національною політикою з туризму ставиться завдання розвивати можливості для проведення міжнародних конференцій з метою перетворення Бразилії в один з центрів міжнародних зустрічей у Західній півкулі.

Національні парки Бразилії: Амазоніа, Апарадус-да-Серра, Араґуая, Бразилія, Емас, Жау, Ігуасу, Ітатіайя, Кабу-Оранжі, Капарао, Ленсойс-Мараньєнсес, Монті-Паскуал, Паакас-Новус, Патанал-Матуґросенсі, Піку-да-Небліна, Сан-Жуа-кін, Серра-да-Бокайна, Серра-да-Канастра, Серра-да-Капівара, Серра-ду-Дівізор, Серра-дуз-Органс, Сеті-Сідадес, Тапажос, Тіжука, Тумукумакі, Убажара, Шапада-Дьямантіна, Шапада-дус-Веа-Дейрус, Шапададус-Ґімараес, Шинґу; є також біологічні та наукові заповідники, лісові заказники.

У столиці Бразиліа — споруда Національного конгресу, палац уряду, палац президента (всі — 1960 pоку), кафедральний собор (1970 pоку), Музей сучасної архітектури, ботанічний сад, зоопарк. В Оуру-Прету — палац губернатора (1741), ратуша (1784), церкви Носа сеньйора ду Пілар (1730), Носа сеньйора ду Карму (1766-1776) і Сан-Франсиску ді Асіс (1766-1794), Носа сеньйора ду Розаріу (1785), фонтан Дус Контус (1745), Музей школи гірничої справи та металургії.

У Петрополісі — королівський палац Ріу-Неґру (XIX ст.), Музей імперії.

У Ріо-де-Жанейро — монастир Сан-Бенту (1585), церкви Носа сеньйора да Ґлоріа (1714), Сан-Франсиску ді Пенітенсіа (1772), Носа сеньйора ду Карму (1775), собор Ла Канделаріа (1775), ратуша (1743), акведук Аркус ді Каріока (1750), палац Ітамараті (1856), велика кількість інших будівель національної архітектури; музеї: Національний, Національний образотворчих мистецтв, Сучасного мистецтва, Національний історичний, Історії міста Ріо-де-Жанейро, Республіки, Індіанський, Географії Бразилії, Геології та мінералогії, Історико-архівний нумізматики Бразильського банку, Ботаніки та лісництва, Фауни; гігантська (заввишки 60 м) статуя Христа на горі Корковаду, один із найбільших у світі стадіонів Маракана; зоопарк, національний парк Тіжука, ботанічний сад, відомі океанські пляжі Іпанема, Копакабана, Лебнон, Фламенґу.

У Сабарі — Музей дорогоцінних металів.

У Сан-Паулу — монастир Сан-Бенту, церква Корасан ді Жезус, церква Санту-Антоніу, собор (1910-1954), музеї: Мистецтва Сан-Паулу, Сучасного мистецтва, етнографічний "Плішу Айроса", "Пауліста" університету Сан-Паулу, Археології та етнографії; пінакотека штату Сан-Паулу, планетарій, зоопарк.

Зовнішні посилання

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D1%8F_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)

https://maps.google.com.ua/maps?q=%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D1%8F&ie=UTF-8&ei=XRCqUrmWDaOR0AXpnIGwDQ&ved=0CAoQ_AUoAg