Відмінності між версіями «Їда»

Версія за 20:14, 13 січня 2014

Їда, -ди, ж. = Їжа. Хліб та вода, то козацька їда. Ном. № 12276. Той його гостит їдами, питєм. Гн. II. 177.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови

ЇДА, и, жін.

1. Дія за значенням їсти 1. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка, III, 1952, 667); Марусяк саме в сю хвилю їв щось. Ґаздині ніяково було перебивати їду (Гнат Хоткевич, II, 1966, 194); — Щось апетиту нема. — А ти їж: апетит, приходить під час їди (Андрій Головко, I, 1957, 459).

2. розм., рідко. Те саме, що їжа 1. — А вареники — се ж найкраща їда! — додав він (Панас Мирний, IV, 1955, 364); — Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? Даємо коровам, так що ж із неї за користь? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112).

Словник України

їда́ – іменник жіночого роду

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання