Відмінності між версіями «Їда»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Шорлгпат_рвспрлод.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Шорлгпат_рвспрлод.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:7890зждлорпа.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:7890зждлорпа.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:34567890-=-09876епами.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 14:25, 12 грудня 2013
Їда, -ди, ж. = Їжа. Хліб та вода, то козацька їда. Ном. № 12276. Той його гостит їдами, питєм. Гн. II. 177.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови
ЇДА, и, жін.
1. Дія за значенням їсти 1. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка, III, 1952, 667); Марусяк саме в сю хвилю їв щось. Ґаздині ніяково було перебивати їду (Гнат Хоткевич, II, 1966, 194); — Щось апетиту нема. — А ти їж: апетит, приходить під час їди (Андрій Головко, I, 1957, 459).
2. розм., рідко. Те саме, що їжа 1. — А вареники — се ж найкраща їда! — додав він (Панас Мирний, IV, 1955, 364); — Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? Даємо коровам, так що ж із неї за користь? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112).
Словник України
їда́ – іменник жіночого роду
Ілюстрації
|
|
|
|
