Відмінності між версіями «Безбожник»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kfrydfytf.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kfrydfytf.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Glyityig.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Glyityig.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kjhuioh.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 00:31, 12 грудня 2013
Безбожник, -ка, м. Безбожникъ, не признающій Бога. К. Псал. 59.
Безбожник-людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) БЕЗБОЖНИК, а, чол.
1. Людина, що не визнає існування бога, не вірує в бога; безвірник. [Храпко:] У церкву не ходять, дома — не моляться, як звір, скотина яка, живуть... Чого ж ви хочете від безбожників?.. (Панас Мирний, V, 1955, 163); Крім «бунтаря», він придбав ще й звання безбожника (Іван Ле, Опов. та нар., 1950, 4).
2. перен., розм. Про безсовісну, погану людину. Хто смів сказать, що не богиня ти [Сікстинська мадонна]? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може? (Іван Франко, X, 1954, 143); Безбожник ви, пане Шеметун. Голуб — то ж божий птах... І у вас ото вистачає нахабства, щоб крутити голову такій пташці? (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 104).
Словарь української мови упорядкував Борис Грінченко
Безбожник, -ка, м. Безбожникъ, не признающій Бога.
Ілюстрації
|
|
|
|
