Відмінності між версіями «Церемонія»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
Рядок 30: | Рядок 30: | ||
[[Категорія:Це]] | [[Категорія:Це]] | ||
− | |||
− | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 15:41, 10 грудня 2013
Церемонія, -нії, ж. 1) Церковная церемонія. 2) Жеманство, стѣсненіе. Без церемонії оглядали кожну паню. Левиц. Пов. 23.
Зміст
Сучасні словники
1. Прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду, а також сам обряд. Скромна церемонія тих незвичайних заручин відбулася без нього ( Іван Франко, VIII, 1952, 52); Він [козак] .. тричі навхрест обняв і поцілував Чепігу. На цьому й скінчилася немудра церемонія висвячення старого січовика в кошові ( Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 124); Церемонія вручення свідоцтв про закінчення технікуму затягнулась (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 22); // розм. Процес здійснення чогось, ряд дій, спрямованих на досягнення чого-небудь. Ранком нас вишикували перед поліційним станом. Мені не подобалася вся ця церемонія ( Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 86).
2. Умовності в поводженні, властиві церемонній людині; поведінка церемонної людини. « Боже мій! Що це я зробив! – була перша Гордієва думка.- Ударив! Ударив людину..» Але зараз же схотілося збутися цієї думки. « Не я перший почав війну, а вони. А коли війна, то нема церемоній!» (Борис Грінченко, II, 1963, 129); Тут Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками, кривлячись, теж «для церемонії», але не дуже ( Леся Українка, III, 1952, 673); « Знає, шельма, що мужики завтра одберуть землю, а з голодранцем нічого церемонії гнути»… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396).
3. Без [усяких] церемоній; Без [усякої] церемонії – не дбаючи про дотримання етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми. В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей, не даючи Севові навіть договорити фрази ( Юрій Яновський, її, 1958, 135); В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде – сюди, говори, дійде до почастунку-й його не минуть, але як треба щось допомогти, то батько без церемонії обертається до нього: - .. Куме, куме! Ану-но, за молот! (Іван Франко, IV, 1950, 190); Недовго думаючи, хлопці підхопили Мурашка під руки і без усяких церемоній потягли із сонця в кущі, в холодок ( Олесь Гончар, Таврія, 1952, 285); Що за церемонії! – не варто дуже дотримуватись прийнятого етикету, правил поведінки, поводження з іншими людьми. – Що за церемонії, Валентине Модестовичу! Я зробив не більше того, що веліло мені моє сумління інженера ( Юрій Шовкопля, Інженери, 1956, 369).
(Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 202)
Ілюстрації