Відмінності між версіями «Вогонь»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показані 8 проміжних версій ще одного учасника)
Рядок 4: Рядок 4:
 
[http://uktdic.appspot.com/?q=%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C '''Вогонь''']
 
[http://uktdic.appspot.com/?q=%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C '''Вогонь''']
 
''(розм. ого́нь), -гню́, ч''.
 
''(розм. ого́нь), -гню́, ч''.
 +
 
1) тільки ''одн''. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я.
 
1) тільки ''одн''. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я.
 
••
 
••
Рядок 25: Рядок 26:
  
 
7) ''у знач. виг''. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти.
 
7) ''у знач. виг''. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти.
 +
 +
[http://sum.in.ua/s/voghonj '''Вогонь'''], (''розм''. ОГОНЬ), гню, ''чол''
 +
 +
1. тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); Підкинули іще одно поліно, Воно стріляло, схоплене вогнем (Микола Бажан, Роки, 1957, 306);  * ''У порівняннях''. — До вас гості наїхали! — Які? — питаю, а саму як огнем обхопило (Марко Вовчок, I, 1955, 12).
 +
'''Мандрівний (блукаючий) вогонь''' — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу — метану. Розповів [Тихозоров] про блукаючі вогні на болоті, про фіолетові плями на воді (Олесь Донченко, II, 1956, 69).
 +
♦ '''Боятися (стерегтися) як вогню''' — дуже боятися, стерегтися. Козаки його [пана] стереглись як огню (Марко Вовчок, I, 1955, 41); В завкомі його бояться як вогню (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 232); '''Вогнем дихати''' на кого — дуже сердитися на кого-небудь. [Харитина:] Бачу і серцем чую, що тут всі против мене вогнем дишуть (Карпенко-Карий, II, 1960, 245); '''Вогнем і мечем''', книжн. — з нещадною жорстокістю, знищуючи все. То було померше село, може, ще старіше, ніж була Вербівка, може, знесене татарським або польським мечем та вогнем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); '''Іти (йти, піти) [і] у вогонь і [у] воду''' за ким, з ким — іти на все, на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь. Їхній генерал, улюблений Олександр Васильович [Суворов], що завжди поділяв з ними всі злигодні бойового життя, полководець, з яким вони раді були йти і у вогонь і в воду, — він і тепер з ними, у самому пеклі бою (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 78); Верховодив [Федя] над усіма хлопчаками.., які йшли за своїм отаманом у вогонь і у воду (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 13); За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду (Олесь Гончар, III, 1959, 188); '''Гратися (грати) з вогнем''' — поводитися необережно, здійснювати що-небудь небезпечне. — Я приїхав попередити, щоб ви.. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! Ще ваше щастя, що більших безчинств не зробили (Михайло Стельмах, I, 1962, 633); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав. З землі Америки він знявся, а на радянську землю впав (Володимир Сосюра, Щастя, 1962, 47); '''Диму без вогню не буває (немає)''' — на все є своя причина. Кожен давню правду знав: Диму без вогню немає (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 85); '''З вогню [та] в полум'я''' — з однієї неприємності в іншу, що більшу. З вогню він потрапив у полум'я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванна, щоб його спіймали тут, як мишу, й розстріляли тепер уже напевне (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 39); '''Кидати вогнем (блискавицею)''' — сердитись на когось, погрожувати; '''Між двох вогнів''' — про безвихідне, скрутне становище, коли небезпека загрожує з обох боків. Виходить, між двох вогнів опинилася [Марина]. З одного боку — молодий Гризота, а з другого — Баско (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 85); '''Підливати (підлити) масла у вогонь''' див. підливати; '''Пройти вогонь і воду''' — багато всього пережити, зазнати; мати складне, небездоганне минуле. [Кость:] Страх не люблю отих «глиб око розумних», надто спритних, що пройшли вогонь і воду (Захар Мороз, П'єси, 1959, 107); '''Чужими руками вогонь загортати''' див. загортати; '''Як (мов''' і т. ін.) '''вогонь з водою''' хто з ким — хтось перебуває в непримиренних стосунках з кимсь.
 +
 +
2. ''тільки одн., перен''. Душевне піднесення, натхнення. Та не має такої сили мій вогонь! І от чому він не потішив мене в моїй тузі великій (Леся Українка, III, 1952, 690); Біля чийогось двору гурт. Власне, який і гурт: Грицько-гармоніст. — Е, мало лишилось од того колишнього Грицька — занепав зовсім: не ті вже кучері з-під кашкета.. Та й у грі — нема вогню, ледве пілікає (Андрій Головко, I, 1957, 336);
 +
//  чого і без додатка. Пристрасть, запал. [Кречет:] Коли вогонь шукання гасне... холоне серце від утоми (Олександр Корнійчук, I, 1955, 127); В огнем, жагою, пориванням Вона [М. К. Заньковецька] серця палила всім, Страждання граючи, стражданням Сама була вона живим (Максим Рильський, I, 1956, 376);
 +
//  Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу. Параска в її літа вогонь-дівка була. Весела, співлива... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 239); — Вогонь, не дівчина, — сказав Зуб.. В неї горить усе під руками (Вадим Собко, Справа.., 1959, 29).
 +
 +
3. Те саме, що вогнище 1. Коло одного шатра горить багаття, висить казанок, а коло вогню сидить циганка в червоній хустці на голові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 269); [Лев:] От ліпше хмизу пошукай по лісі та розпали вогонь (Леся Українка, III, 1952, 209); Не доходячи до байрака, він помічає у густоліссі, не так далеко від смолокурні, золотий кущик вогню (Михайло Стельмах, I, 1962, 501).
 +
 +
4. Світло сонця, освітлювальних приладів. О. Хведор підняв чарку проти свічки. Кришталева чарка неначе засміялась проти вогню (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); Темно по хатах. Тільки в Матюхи всі вікна в огнях (Андрій Головко, I, 1957, 54); Повільно врізалися [новобудови] в тайги сліпучими лезами електричних вогнів (Олесь Донченко, II, 1956, 9);
 +
// ''перен''. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини. Музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! (Леся Українка, I, 1951, 133); Очі йому горять упертим вогнем (Іван Микитенко, II, 1957, 58).
 +
 +
5. ''тільки одн., розм''. Про жар, підвищену температуру тіла. [Комісар:] Важко, товариші... Вогонь пішов у ноги, руки, у жилах розійшовся... (Олександр Корнійчук, І, 1955, 32); Пекла і вогнем розливалася рана У лівім плечі під корою бинтів (Леонід Первомайський, II, 1958, 403).
 +
 +
6. ''тільки одн''. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін. Справа і зліва озвалися кулемети, взялися люто сікти по мосту перехресним вогнем (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 138); — Як я команду дам, щоб огонь відкривали? Горло ж зовсім захрипло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261).
 +
 +
7. ''у знач. виг''. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти. [Сергій:] Дужче вогонь! Дужче!.. Чекаленко, третій шрапнеллю! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 57); Один з солдатів раптом скочив на вікно, розбив його кулаком і подав команду: — Вогонь! (Олександр Довженко, I, 1958, 141).
 +
 +
[http://slovopedia.org.ua/41/53394/263056.html '''Вогонь''']
 +
полум'я, полуміння, поет. полумінь, жевриво, дит. жижа; (у вікні) світло, світіння; (очей) блиск; (душі) надхнення; У ФР. запал, пристрасть; (у хворого) жар, гарячка, температура.
 +
 +
[http://slovopedia.org.ua/49/53394/356766.html '''Вогонь''']
 +
*'''аж вогню́ дава́ти'''. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. '''А жінка аж вогню дає''' .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).
 +
 +
*'''аж вогню́ дає́'''. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка '''аж вогню дає''' .. Нічого, най (нехай) там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).
 +
 +
*'''аж вогню́ кре́ше'''. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом '''аж вогню креше''', як не по ній (М. Коцюбинський).
 +
 +
*'''(аж) паші́ти вогне́м (по́лум’ям)'''. Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, '''аж пашіли огнем''' (І. Нечуй-Левицький); Припухлі гарячі губи, дотик яких ще кілька хвилин тому Юрко відчував на своїх щоках, '''пашіли вогнем''', чутливі ніздрі нервово здригались, а в глибоких темних очах — і радість якась, і туга (І. Цюпа); Схилився (Чіпка) біля неї трохи на лікоть та скоса поглядав на її личко, що від такої несподіваної тривоги зашарілось .. — '''пашіло полум’ям''' (Панас Мирний).
 +
 +
*'''(аж) си́пати вогне́м'''. Дуже сердито, гнівно розмовляти. Відійшов (Короп), не зважаючи, що Михайло '''аж вогнем сипав''' (Л. Мартович).
 +
 +
*'''без вогню́ вари́ти''' кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. '''Без вогню варить
 +
''' (Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, '''без вогню варив''' його (З газети).
 +
 +
*'''в вого́нь і (в) во́ду, перев'''. зі сл. іти́, гото́вий і под. Куди завгодно; на все. Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, На сто смертей піду з тобой (тобою) (І. Котляревський); — От чоловічина... Для своєї наживи готовий у вогонь і воду, а для загального добра і пальцем не ворухне (В. Кучер); — Ситі гості напідпитку ладні були кинутися '''в огонь і воду''' за ласкаву посмішку Потоцького (З. Тулуб).
 +
 +
*'''(вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́''' кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і '''з свічками не знайдеш''' (В. Речмедін). 2. Що-небудь дуже рідкісне, виняткове. Цієї книжки сьогодні '''вдень з вогнем не знайти''' (З усн. мови). '''хоч уде́нь із сві́чкою шука́й — не зна́йдеш'''. — Я й справді робітник, яких '''хоч удень зі свічкою шукай — не знайдеш''' (Є. Гуцало).
 +
 +
*'''виклика́ти / ви́кликати вого́нь на се́бе'''. Свідомо, навмисне брати на себе всю складність, чиюсь вину або відповідальність за щось. — Може, й справді ми бездарний колектив, а я його безталанний керівник?..— Навіщо така сувора й нищівна самокритика? Колись це звалося “викликати вогонь на себе”. Зараз не воєнний час, такі надзвичайні заходи не потрібні (В. Собко); Спаський (шахіст) сміливо '''викликає вогонь на себе''', хоча це іноді ставить його в скрутне становище (З газети).
 +
 +
*'''вогне́м і мече́м''', книжн. Нещадно; з великою жорстокістю. — Повернемо (хлопців) огнем і мечем, пане канцеляр! — вигукнув Єремія Вишневецький і вибіг на трибуну (П. Панч).
 +
 +
*'''вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти'''. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, '''як полум’ям горить''' її лице (О. Гончар). 2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч '''горів вогнем''', хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).
 +
 +
*'''вогне́м (по́лум’ям, пе́клом і т.ін.) ди́хати''' на кого, рідше проти кого, чого і без додатка. Дуже сердитися, гніватися, виявляти недоброзичливість до когось. (Харитина:) Серцем чую, що тут всі проти мене '''вогнем дишуть''' (І. Карпенко-Карий); — В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, '''полум’ям''' на мене '''дише''' (І. Нечуй-Левицький); — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії… — Раду на мене пеклом дише за свою — цур їй! — носату циганку (М. Коцюбинський); Він (Козак Мамай) чортом дихав проти всякого панства, проти кривди, проти горя людського (О. Ільченко); — Як бачу, що хтось до мене з щирим серцем, так я до його (нього); ну, вже коли я бачу, що злом дихає, так і я не кохатиму… (В. Винниченко); // Бути дуже розлюченим, роздратованим і т. ін. '''Бісом дише''' Агамемноненко Галес І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес (І. Котляревський); (Цокуль:) Ну, Мелашка, то прямо '''чортом дише'''!.. Треба і її чим-небудь загодить
 +
 +
*'''гра з вогне́м'''. Дуже небезпечні дії без урахування можливих наслідків; великий ризик. Він вважає, що наші літературні забавки — це небезпечне хлоп’яцтво, гра з вогнем, і така гра до добра не доведе (О. Гончар); Такі непродумані дії — гра з вогнем (З газети).
 +
 +
*'''гра́тися ('''рідше '''гра́ти, ба́витися''' і т. ін.) '''з вогне́м''', несхв. Поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати. — Я прийшов попередити, щоб ви .. покинули '''гратися з вогнем''', бо потім пізно буде! (М. Стельмах); — Ой, хлопче, хлопче,— довірливо каже Роман,— '''не грайся з вогнем'''. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш (О. Гончар); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав (В. Сосюра); Пам’ять коротка у ворогів, грають з вогнем… (І. Цюпа); —Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здається, й досі не знаєш, що таке життя (М. Стельмах); — Коли скажеш йому, щоб забув стежку до твого подвір’я? Бавишся, Марійко, з вогнем (А. Хорунжий). '''огне́м гра́ти'''. Почув, що Жука вже нема і не буде.— Таки здобувся свого… А й огнем же грав! — вимовив він, зітхнувши (Панас Мирний).
 +
 +
*'''з во́гником (з вогне́м'''). 1. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. Захоплюючись, натхненно. З трибуни дедалі частіше звучать слова похвали, заклики рівнятися .. на молодого, перспективного спеціаліста-інженера, що працює з вогником,— Надію Очеретну (В. Козаченко); До праці Дмитро взявся '''з вогнем''' (М. Колесников). 2. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Хороший чоловік Кузьма Петрович, душевний, '''з вогником''' у серці (М. Зарудний); Краще жінка '''з вогнем''', перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (М. Стельмах).
 +
 +
*'''з вогню́''' (рідше '''із жа́ру''') '''(та) в по́лум’я'''. З однієї неприємності в іншу, ще гіршу. — Ой, гляди! Коли б ти не попала '''з огню та в полум’я'''!.. (Панас Мирний); — Випаде ж людині така доля — вічно стрибати з вогню та в полум’я. Правда, досі Андрієві щастило (Я. Стецюк); З вогню він потрапив у полум’я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванну (П. Загребельний); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився. '''Із жару в полум’я''' попав (І. Котляревський).
 +
 +
*'''о́чі запала́ли''' чиї, у кого, кому. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (гнів, рішучість і т. ін.); хтось обурений, сердитий і т. ін. Енея '''очі запалали''',.. Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський); — За що ти мене в’яжеш? — визвірився на голову Чіпка. Соцькі з вірьовкою до Чіпки. '''Запалали''' в його (у нього) '''очі''' (Панас Мирний); Йому запалали очі, він нервово притиснув рушницю, поціляючи в табунець… (Олесь Досвітній). '''о́чі мов запала́ли'''. Бачить, що се Трохим, як заскрегоче зубами, а очі мов запалали (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі запала́ли (гаря́чим) вогне́м. — Ба, не пущу! — й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський); — Я українець! — При тім слові його гарні '''очі запалали гарячим вогнем'''.— Заінтернаціоналізований українець, котрому були всі краї родичами (О. Кобилянська).
 +
 +
*'''пали́ти вогне́м'''. 1. Викликати жар, значне підвищення температури тіла (про хворобу). Пропасниця тіпала ним, гарячка '''палила вогнем''', а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський). 2. Завдавати моральних страждань; дуже мучити. Я думаю про те, що я навік нещасна: поки живе кохання, воно '''палить вогнем''' (Леся Українка).
 +
 +
*'''пали́тися вогне́м'''. 1. чого. Дуже непокоїтися, страждати від чогось. Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський). 2. Виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його '''паляться''' вовчим '''вогнем''' (Григорій Тютюнник).
 +
 +
*'''піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху''' і т. ін.) кому і без додатка. Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін. Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч); У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі '''піддавати вогню''', то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник); Поспішають (прочани), щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і '''духу піддає''' усім (Д. Косарик); А тут ще '''піддала жару''' й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона .. кинулась до самовару (самовара) (Панас Мирний).
 +
 +
*'''піддава́ти / підда́ти жа́ру у вого́нь'''. Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, суперечку, ворожнечу. — Володимире, я прошу тебе! — морщилась шокована тітка Ніна і цим тільки '''піддавала жару в вогонь''' (А. Дімаров).
 +
 +
*'''підклада́ти / підкла́сти вогню́ (хми́зу, дров''' і т. ін.). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Злодіїв, розкрадачів .. хочеш узяти під захист! — '''підкладає хмизу''' Степан Оксентійович (Ю. Мушкетик).
 +
 +
*'''підклада́ти (приклада́ти) / підкла́сти (прикла́сти) вогню́ до пече́ного'''. Погіршувати становище, ускладнювати що-небудь чимсь. — Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! '''До печеного''' та ще '''огню підкладаєш'''! (Панас Мирний); До лиха — та ще лихо; '''до печеного''' — та ще '''вогню прикладають'''… (Панас Мирний).
 +
 +
*'''підлива́ти (долива́ти) / підли́ти (доли́ти) ма́сла (олі́ї''', заст. '''оли́ви, ло́ю''' і т. ін.) '''у вого́нь (до вогню́'''). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Товаришу Грак. Я вас попереджую,— суворо глянув на нього Палагутенко.— Не буду більше… Не буду масла '''в огонь підливати''' (А. Хижняк); — Поява тут Калашника для нас надто небажана,— зумисне '''підливав олії в огонь''' ксьондз (І. Головченко і О. Мусієнко); Сидять (спекулянти) зараз у нашій хаті за столом та підливають '''лою у вогонь''' твоїй рідній матері (В. Кучер); Цей оклик вояків долив '''оливи до огню'''. Обличчя ключника набігло кров’ю, зуби заскреготали (І. Франко); // Посварити між собою кого-небудь. — А як же Дмитро з Полею? Якщо ти їх не помириш, то не приходь і додому. Ти ж '''підлив масла у вогонь''' (П. Автомонов).
 +
 +
*'''прийня́ти (на се́бе) уда́р (рідше вого́нь)'''. Прикрити, уберегти кого-небудь від небезпеки, неприємностей, ганьби і т. ін.; заступитися за когось. (Богушова:) Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Ганю (В. Собко); Артем залишився один, '''прийнявши на себе вогонь''', щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарновський); Довелося йому '''прийняти на себе вогонь''' критики (З газети).
 +
 +
*'''приклада́ти / прикла́сти вогню́ до жа́ру''', перев. чим. Дошкуляти чим-небудь комусь, посилювати біль, переживання тощо. Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не '''прикладав би до жару вогню''' (С. Чорнобривець).
 +
 +
*'''пройти́ (крізь) вого́нь і во́ду (і мі́дні тру́би'''). Зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витривалим. (Кость:) Страх не люблю отих “глибокорозумних”, надто спритних, що '''пройшли вогонь''' і воду (З. Мороз); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, '''крізь вогонь''', воду і мідні труби, не зміг би заробити собі на прожиток (Ф. Бурлака). '''ого́нь і во́ду пройти́'''. А візьміть ось Корнелюка, начальника нашого, спитайте, де тільки не буває чоловік. '''Огонь і воду пройшов!''' (М. Олійник).
 +
 +
*'''промете́їв вого́нь''', книжн. Незгасне прагнення до досягнення високої та благородної мети. Людство ніколи не було байдужим до видатних наукових відкриттів і технічного прогресу... Людину вабить і лякає '''прометеїв вогонь''' (З журналу).
 +
 +
*'''пусти́ти (з) ди́мом ((з) вогне́м, з ві́тром і ди́мом)'''. Знищити вогнем; спалити. (Стась:) Він (Кармелюк) ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і '''димом пустити''' всі їх папери (С. Васильченко); '''Пустили з димом''' вони (повстанці) панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, '''пустили з вітром і димом'''?” (Григорій Тютюнник).'''ди́мом за ві́тром пусти́ти'''. — Та йому (панові) й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).
 +
 +
*'''скака́ти (і) у вого́нь і в во́ду''' за кого. Бути готовим на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь; робити будь-що для когось. Всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий рад '''І в воду, і в огонь скакать''' (Л. Боровиковський).
 +
 +
*'''таки́х уде́нь з вогне́м (та ще зі сві́тлом, при со́нці''' і т. ін.) пошука́ти, жарт. Немає подібного до кого-небудь; хтось особливий, надзвичайний. Торохтів Шаблистий, розливаючи портвейн.— Із Закриниччя хлопець, таких у районі удень з огнем пошукати (Є. Гуцало); Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (М. Коцюбинський). '''тако́го пошука́ти уде́нь, при я́сно́му со́нцеві та ще із свіче́ю'''. Смільчака такого .. '''пошукати удень, при ясному сонцеві''' та ще із свчею (Марко Вовчок).
 +
 +
*'''хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться'''). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— '''хай він згорить''', самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, '''вогнем би''' вони '''ясним горіли''' (М. Стельмах).
 +
 +
*'''хоч на вогні́ (вогне́м) печи́''' кого. Що не роби кому-небудь. Такий уже чоловік був той Назар: усе йому жарти. Здається, хоч його на огні печи, він жартуватиме (Марко Вовчок); — І годі! Ні слова не скажу більш, Хоч ти мене вогнем печи (А. Головко). хоч ріж (рі́жте) кого. Уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь. — Не встає (верблюд)? — Спитав (чоловік). — '''Хоч ріж''' його, проклятого!.. (С. Олійник); — Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький). хоч би рі́зали. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав (Леся Українка). '''хоч ріж і печи́ на вогні́'''. Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його '''ріж і печи на вогні''' (П. Загребельний).
 +
 +
*'''як вогне́м''', зі сл. пекти́. Дуже сильно. — Чогось мені коло серця пече як огнем,— каже Ганна,— і встояти не можу. Ледве до ниви доплелася (Марко Вовчок); Старий Пруденко й не дивився на Докійку: чуже щастя жалило його, як кропивою, пекло, '''як вогнем''' (М. Лазорський).
 +
 +
*'''як вогню́''', зі сл. боя́тися. Дуже, сильно. Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха.. І я боюсь його ласкавого слова як огню (І. Нечуй-Левицький); — Петербург боїться наших депутатів '''як вогню''', бо ті депутати тільки й просять закріпити за козацьким народом старожитні права та вольності (М. Лазорський); Вона боїться Манжоса '''як вогню''' (Є. Гуцало).
 +
 +
*'''як (мов, нена́че''' і т. ін.) '''вогню́ вхопи́ти''', зі сл. прийти́, приї́хати, ірон. На дуже короткий час. Та посидьте ще! Приїхали — '''неначе огню вхопили''' чи позичили (І. Нечуй-Левицький).
 +
 +
*'''як (мов, ні́би''' і т. ін.) '''вогне́м пече́''' кого. Хто-небудь дуже страждає морально; хтось занепокоєний чимсь. — Розкажи ж нам, Одарочко, усі пригоди свої, любко,— кажу їй.— Та розкажи ж бо, розкажи! Нехай послухають! — каже брат та й вийшов з хати, '''мов його огнем пекло''' (Марко Вовчок).
 +
 +
*'''як (мов, ні́би''' і т. ін.) '''вого́нь на суху́ соло́му''', зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). '''мов ого́нь до сухо́ї соло́ми'''. А нас і впрохувати не тра (треба) було, ми взялись до напоїв та наїдків '''мов огонь до сухої соломи''' (Є. Гуцало).
 +
 +
*'''як у вогні́'''. У нестерпних фізичних або моральних муках. Він (Чіпка) лежав '''як у вогні'''... Душа мліла й боліла — помстою (Панас Мирний).
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вогонь1.GIF|x140px]]
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вогонь2.JPEG|x140px]]
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вогонь3.JPEG|x140px]]  
−
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вогонь4.JPEG|x140px]]
 
|}
 
|}
 +
 
==Див. також==
 
==Див. також==
−
Додаткові відомості:
+
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C Вічний вогонь]
 +
Ві́чний вого́нь — постійно палаючий вогонь, який символізує вічну пам'ять про що-небудь або про кого-небудь.
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C Артилерійський вогонь]
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C Олімпійський вогонь]
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%84%D0%BB%D0%B5%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C_%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%83 Вифлеємський вогонь миру]
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C Грецький вогонь]
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C_(%D0%BC%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F) Вогонь (міфологія)]
 +
Вого́нь (міфологія) — як найбільший добродій людства, справжній творець цивілізації, що дає світло і тепло, два головні джерела життя, із найдавніших часів був об'єктом культу і СИМВОЛОМ БОЖЕСЬКОЇ СИЛИ.
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%8C Вогонь], матеріал з Вікіпедії
 +
 
 
[[Категорія:Во]]
 
[[Категорія:Во]]
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Поточна версія на 21:44, 13 червня 2014

Вогонь, -гню, м. = Огонь. З вогню та в поломінь. Ном. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Ном. № 2644. Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Ном. № 15. Викресати вогню. Ум. Вогник, вогничок, вогоник. У лісі вогоник блима. Мнж. 147.

Сучасні словники

Вогонь (розм. ого́нь), -гню́, ч.

1) тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. •• Мандрі́вни́й (блука́ючий) вого́нь — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу – метану. •• Анто́нів вого́нь заст. — зараження крові; гангрена. •• Виклика́ти вого́нь на се́бе — перебирати на себе найважче, першому наражатися на небезпеку, брати на себе відповідальність. •• Лі́нія вогню́ — найважче, найнебезпечніше місце.

2) тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. || чого і без додатка. Пристрасть, запал. || Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу.

3) Те саме, що вогнище.

4) Світло сонця, освітлювальних приладів. || перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини.

5) тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла.

6) тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін.

7) у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти.

Вогонь, (розм. ОГОНЬ), гню, чол

1. тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); Підкинули іще одно поліно, Воно стріляло, схоплене вогнем (Микола Бажан, Роки, 1957, 306); * У порівняннях. — До вас гості наїхали! — Які? — питаю, а саму як огнем обхопило (Марко Вовчок, I, 1955, 12). Мандрівний (блукаючий) вогонь — блідо-синє світіння, що виникає під час згоряння болотного газу — метану. Розповів [Тихозоров] про блукаючі вогні на болоті, про фіолетові плями на воді (Олесь Донченко, II, 1956, 69). ♦ Боятися (стерегтися) як вогню — дуже боятися, стерегтися. Козаки його [пана] стереглись як огню (Марко Вовчок, I, 1955, 41); В завкомі його бояться як вогню (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 232); Вогнем дихати на кого — дуже сердитися на кого-небудь. [Харитина:] Бачу і серцем чую, що тут всі против мене вогнем дишуть (Карпенко-Карий, II, 1960, 245); Вогнем і мечем, книжн. — з нещадною жорстокістю, знищуючи все. То було померше село, може, ще старіше, ніж була Вербівка, може, знесене татарським або польським мечем та вогнем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); Іти (йти, піти) [і] у вогонь і [у] воду за ким, з ким — іти на все, на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь. Їхній генерал, улюблений Олександр Васильович [Суворов], що завжди поділяв з ними всі злигодні бойового життя, полководець, з яким вони раді були йти і у вогонь і в воду, — він і тепер з ними, у самому пеклі бою (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 78); Верховодив [Федя] над усіма хлопчаками.., які йшли за своїм отаманом у вогонь і у воду (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 13); За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду (Олесь Гончар, III, 1959, 188); Гратися (грати) з вогнем — поводитися необережно, здійснювати що-небудь небезпечне. — Я приїхав попередити, щоб ви.. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! Ще ваше щастя, що більших безчинств не зробили (Михайло Стельмах, I, 1962, 633); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав. З землі Америки він знявся, а на радянську землю впав (Володимир Сосюра, Щастя, 1962, 47); Диму без вогню не буває (немає) — на все є своя причина. Кожен давню правду знав: Диму без вогню немає (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 85); З вогню [та] в полум'я — з однієї неприємності в іншу, що більшу. З вогню він потрапив у полум'я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванна, щоб його спіймали тут, як мишу, й розстріляли тепер уже напевне (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 39); Кидати вогнем (блискавицею) — сердитись на когось, погрожувати; Між двох вогнів — про безвихідне, скрутне становище, коли небезпека загрожує з обох боків. Виходить, між двох вогнів опинилася [Марина]. З одного боку — молодий Гризота, а з другого — Баско (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 85); Підливати (підлити) масла у вогонь див. підливати; Пройти вогонь і воду — багато всього пережити, зазнати; мати складне, небездоганне минуле. [Кость:] Страх не люблю отих «глиб око розумних», надто спритних, що пройшли вогонь і воду (Захар Мороз, П'єси, 1959, 107); Чужими руками вогонь загортати див. загортати; Як (мов і т. ін.) вогонь з водою хто з ким — хтось перебуває в непримиренних стосунках з кимсь.

2. тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. Та не має такої сили мій вогонь! І от чому він не потішив мене в моїй тузі великій (Леся Українка, III, 1952, 690); Біля чийогось двору гурт. Власне, який і гурт: Грицько-гармоніст. — Е, мало лишилось од того колишнього Грицька — занепав зовсім: не ті вже кучері з-під кашкета.. Та й у грі — нема вогню, ледве пілікає (Андрій Головко, I, 1957, 336); // чого і без додатка. Пристрасть, запал. [Кречет:] Коли вогонь шукання гасне... холоне серце від утоми (Олександр Корнійчук, I, 1955, 127); В огнем, жагою, пориванням Вона [М. К. Заньковецька] серця палила всім, Страждання граючи, стражданням Сама була вона живим (Максим Рильський, I, 1956, 376); // Про того, хто має дуже енергійну, запальну вдачу. Параска в її літа вогонь-дівка була. Весела, співлива... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 239); — Вогонь, не дівчина, — сказав Зуб.. В неї горить усе під руками (Вадим Собко, Справа.., 1959, 29).

3. Те саме, що вогнище 1. Коло одного шатра горить багаття, висить казанок, а коло вогню сидить циганка в червоній хустці на голові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 269); [Лев:] От ліпше хмизу пошукай по лісі та розпали вогонь (Леся Українка, III, 1952, 209); Не доходячи до байрака, він помічає у густоліссі, не так далеко від смолокурні, золотий кущик вогню (Михайло Стельмах, I, 1962, 501).

4. Світло сонця, освітлювальних приладів. О. Хведор підняв чарку проти свічки. Кришталева чарка неначе засміялась проти вогню (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); Темно по хатах. Тільки в Матюхи всі вікна в огнях (Андрій Головко, I, 1957, 54); Повільно врізалися [новобудови] в тайги сліпучими лезами електричних вогнів (Олесь Донченко, II, 1956, 9); // перен. Блиск очей, що звичайно відображає якийсь внутрішній стан людини. Музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! (Леся Українка, I, 1951, 133); Очі йому горять упертим вогнем (Іван Микитенко, II, 1957, 58).

5. тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла. [Комісар:] Важко, товариші... Вогонь пішов у ноги, руки, у жилах розійшовся... (Олександр Корнійчук, І, 1955, 32); Пекла і вогнем розливалася рана У лівім плечі під корою бинтів (Леонід Первомайський, II, 1958, 403).

6. тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін. Справа і зліва озвалися кулемети, взялися люто сікти по мосту перехресним вогнем (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 138); — Як я команду дам, щоб огонь відкривали? Горло ж зовсім захрипло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261).

7. у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти. [Сергій:] Дужче вогонь! Дужче!.. Чекаленко, третій шрапнеллю! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 57); Один з солдатів раптом скочив на вікно, розбив його кулаком і подав команду: — Вогонь! (Олександр Довженко, I, 1958, 141).

Вогонь полум'я, полуміння, поет. полумінь, жевриво, дит. жижа; (у вікні) світло, світіння; (очей) блиск; (душі) надхнення; У ФР. запал, пристрасть; (у хворого) жар, гарячка, температура.

Вогонь

  • аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).
  • аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най (нехай) там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).
  • аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський).
  • (аж) паші́ти вогне́м (по́лум’ям). Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем (І. Нечуй-Левицький); Припухлі гарячі губи, дотик яких ще кілька хвилин тому Юрко відчував на своїх щоках, пашіли вогнем, чутливі ніздрі нервово здригались, а в глибоких темних очах — і радість якась, і туга (І. Цюпа); Схилився (Чіпка) біля неї трохи на лікоть та скоса поглядав на її личко, що від такої несподіваної тривоги зашарілось .. — пашіло полум’ям (Панас Мирний).
  • (аж) си́пати вогне́м. Дуже сердито, гнівно розмовляти. Відійшов (Короп), не зважаючи, що Михайло аж вогнем сипав (Л. Мартович).
  • без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить

(Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети).

  • в вого́нь і (в) во́ду, перев. зі сл. іти́, гото́вий і под. Куди завгодно; на все. Від тебе не одстану зроду, З тобою рад в огонь і в воду, На сто смертей піду з тобой (тобою) (І. Котляревський); — От чоловічина... Для своєї наживи готовий у вогонь і воду, а для загального добра і пальцем не ворухне (В. Кучер); — Ситі гості напідпитку ладні були кинутися в огонь і воду за ласкаву посмішку Потоцького (З. Тулуб).
  • (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). 2. Що-небудь дуже рідкісне, виняткове. Цієї книжки сьогодні вдень з вогнем не знайти (З усн. мови). хоч уде́нь із сві́чкою шука́й — не зна́йдеш. — Я й справді робітник, яких хоч удень зі свічкою шукай — не знайдеш (Є. Гуцало).
  • виклика́ти / ви́кликати вого́нь на се́бе. Свідомо, навмисне брати на себе всю складність, чиюсь вину або відповідальність за щось. — Може, й справді ми бездарний колектив, а я його безталанний керівник?..— Навіщо така сувора й нищівна самокритика? Колись це звалося “викликати вогонь на себе”. Зараз не воєнний час, такі надзвичайні заходи не потрібні (В. Собко); Спаський (шахіст) сміливо викликає вогонь на себе, хоча це іноді ставить його в скрутне становище (З газети).
  • вогне́м і мече́м, книжн. Нещадно; з великою жорстокістю. — Повернемо (хлопців) огнем і мечем, пане канцеляр! — вигукнув Єремія Вишневецький і вибіг на трибуну (П. Панч).
  • вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар). 2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).
  • вогне́м (по́лум’ям, пе́клом і т.ін.) ди́хати на кого, рідше проти кого, чого і без додатка. Дуже сердитися, гніватися, виявляти недоброзичливість до когось. (Харитина:) Серцем чую, що тут всі проти мене вогнем дишуть (І. Карпенко-Карий); — В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише (І. Нечуй-Левицький); — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії… — Раду на мене пеклом дише за свою — цур їй! — носату циганку (М. Коцюбинський); Він (Козак Мамай) чортом дихав проти всякого панства, проти кривди, проти горя людського (О. Ільченко); — Як бачу, що хтось до мене з щирим серцем, так я до його (нього); ну, вже коли я бачу, що злом дихає, так і я не кохатиму… (В. Винниченко); // Бути дуже розлюченим, роздратованим і т. ін. Бісом дише Агамемноненко Галес І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес (І. Котляревський); (Цокуль:) Ну, Мелашка, то прямо чортом дише!.. Треба і її чим-небудь загодить
  • гра з вогне́м. Дуже небезпечні дії без урахування можливих наслідків; великий ризик. Він вважає, що наші літературні забавки — це небезпечне хлоп’яцтво, гра з вогнем, і така гра до добра не доведе (О. Гончар); Такі непродумані дії — гра з вогнем (З газети).
  • гра́тися (рідше гра́ти, ба́витися і т. ін.) з вогне́м, несхв. Поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати. — Я прийшов попередити, щоб ви .. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! (М. Стельмах); — Ой, хлопче, хлопче,— довірливо каже Роман,— не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш (О. Гончар); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав (В. Сосюра); Пам’ять коротка у ворогів, грають з вогнем… (І. Цюпа); —Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здається, й досі не знаєш, що таке життя (М. Стельмах); — Коли скажеш йому, щоб забув стежку до твого подвір’я? Бавишся, Марійко, з вогнем (А. Хорунжий). огне́м гра́ти. Почув, що Жука вже нема і не буде.— Таки здобувся свого… А й огнем же грав! — вимовив він, зітхнувши (Панас Мирний).
  • з во́гником (з вогне́м). 1. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. Захоплюючись, натхненно. З трибуни дедалі частіше звучать слова похвали, заклики рівнятися .. на молодого, перспективного спеціаліста-інженера, що працює з вогником,— Надію Очеретну (В. Козаченко); До праці Дмитро взявся з вогнем (М. Колесников). 2. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Хороший чоловік Кузьма Петрович, душевний, з вогником у серці (М. Зарудний); Краще жінка з вогнем, перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (М. Стельмах).
  • з вогню́ (рідше із жа́ру) (та) в по́лум’я. З однієї неприємності в іншу, ще гіршу. — Ой, гляди! Коли б ти не попала з огню та в полум’я!.. (Панас Мирний); — Випаде ж людині така доля — вічно стрибати з вогню та в полум’я. Правда, досі Андрієві щастило (Я. Стецюк); З вогню він потрапив у полум’я. Втікав з баржі, щоб не бути розстріляним у Ванні, і ось примандрував сам до цього проклятого Ванну (П. Загребельний); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився. Із жару в полум’я попав (І. Котляревський).
  • о́чі запала́ли чиї, у кого, кому. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття (гнів, рішучість і т. ін.); хтось обурений, сердитий і т. ін. Енея очі запалали,.. Ввесь зашарівсь, мов жар в печі (І. Котляревський); — За що ти мене в’яжеш? — визвірився на голову Чіпка. Соцькі з вірьовкою до Чіпки. Запалали в його (у нього) очі (Панас Мирний); Йому запалали очі, він нервово притиснув рушницю, поціляючи в табунець… (Олесь Досвітній). о́чі мов запала́ли. Бачить, що се Трохим, як заскрегоче зубами, а очі мов запалали (Г. Квітка-Основ’яненко). о́чі запала́ли (гаря́чим) вогне́м. — Ба, не пущу! — й собі крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський); — Я українець! — При тім слові його гарні очі запалали гарячим вогнем.— Заінтернаціоналізований українець, котрому були всі краї родичами (О. Кобилянська).
  • пали́ти вогне́м. 1. Викликати жар, значне підвищення температури тіла (про хворобу). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський). 2. Завдавати моральних страждань; дуже мучити. Я думаю про те, що я навік нещасна: поки живе кохання, воно палить вогнем (Леся Українка).
  • пали́тися вогне́м. 1. чого. Дуже непокоїтися, страждати від чогось. Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський). 2. Виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник).
  • піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху і т. ін.) кому і без додатка. Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін. Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Отак би всіх панів за димом пустить (П. Панч); У нашім повіті надто люди запалюються до кожної спільної роботи, але як нема кому далі піддавати вогню, то ціла робота поволі затихає (В. Стефаник); Поспішають (прочани), щоб до клечальної суботи прибуть на прощу. Тарасик налягає на ноги і духу піддає усім (Д. Косарик); А тут ще піддала жару й Педоря; з грюкотом відчинивши двері, вона .. кинулась до самовару (самовара) (Панас Мирний).
  • піддава́ти / підда́ти жа́ру у вого́нь. Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, суперечку, ворожнечу. — Володимире, я прошу тебе! — морщилась шокована тітка Ніна і цим тільки піддавала жару в вогонь (А. Дімаров).
  • підклада́ти / підкла́сти вогню́ (хми́зу, дров і т. ін.). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Злодіїв, розкрадачів .. хочеш узяти під захист! — підкладає хмизу Степан Оксентійович (Ю. Мушкетик).
  • підклада́ти (приклада́ти) / підкла́сти (прикла́сти) вогню́ до пече́ного. Погіршувати становище, ускладнювати що-небудь чимсь. — Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! До печеного та ще огню підкладаєш! (Панас Мирний); До лиха — та ще лихо; до печеного — та ще вогню прикладають… (Панас Мирний).
  • підлива́ти (долива́ти) / підли́ти (доли́ти) ма́сла (олі́ї, заст. оли́ви, ло́ю і т. ін.) у вого́нь (до вогню́). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Товаришу Грак. Я вас попереджую,— суворо глянув на нього Палагутенко.— Не буду більше… Не буду масла в огонь підливати (А. Хижняк); — Поява тут Калашника для нас надто небажана,— зумисне підливав олії в огонь ксьондз (І. Головченко і О. Мусієнко); Сидять (спекулянти) зараз у нашій хаті за столом та підливають лою у вогонь твоїй рідній матері (В. Кучер); Цей оклик вояків долив оливи до огню. Обличчя ключника набігло кров’ю, зуби заскреготали (І. Франко); // Посварити між собою кого-небудь. — А як же Дмитро з Полею? Якщо ти їх не помириш, то не приходь і додому. Ти ж підлив масла у вогонь (П. Автомонов).
  • прийня́ти (на се́бе) уда́р (рідше вого́нь). Прикрити, уберегти кого-небудь від небезпеки, неприємностей, ганьби і т. ін.; заступитися за когось. (Богушова:) Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти на Ганю (В. Собко); Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь, щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки і донести до своїх карту (М. Ю. Тарновський); Довелося йому прийняти на себе вогонь критики (З газети).
  • приклада́ти / прикла́сти вогню́ до жа́ру, перев. чим. Дошкуляти чим-небудь комусь, посилювати біль, переживання тощо. Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (С. Чорнобривець).
  • пройти́ (крізь) вого́нь і во́ду (і мі́дні тру́би). Зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витривалим. (Кость:) Страх не люблю отих “глибокорозумних”, надто спритних, що пройшли вогонь і воду (З. Мороз); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь вогонь, воду і мідні труби, не зміг би заробити собі на прожиток (Ф. Бурлака). ого́нь і во́ду пройти́. А візьміть ось Корнелюка, начальника нашого, спитайте, де тільки не буває чоловік. Огонь і воду пройшов! (М. Олійник).
  • промете́їв вого́нь, книжн. Незгасне прагнення до досягнення високої та благородної мети. Людство ніколи не було байдужим до видатних наукових відкриттів і технічного прогресу... Людину вабить і лякає прометеїв вогонь (З журналу).
  • пусти́ти (з) ди́мом ((з) вогне́м, з ві́тром і ди́мом). Знищити вогнем; спалити. (Стась:) Він (Кармелюк) ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери (С. Васильченко); Пустили з димом вони (повстанці) панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?” (Григорій Тютюнник).ди́мом за ві́тром пусти́ти. — Та йому (панові) й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).
  • скака́ти (і) у вого́нь і в во́ду за кого. Бути готовим на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь; робити будь-що для когось. Всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий рад І в воду, і в огонь скакать (Л. Боровиковський).
  • таки́х уде́нь з вогне́м (та ще зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) пошука́ти, жарт. Немає подібного до кого-небудь; хтось особливий, надзвичайний. Торохтів Шаблистий, розливаючи портвейн.— Із Закриниччя хлопець, таких у районі удень з огнем пошукати (Є. Гуцало); Такий був син, що пошукати таких удень, та ще з світлом (М. Коцюбинський). тако́го пошука́ти уде́нь, при я́сно́му со́нцеві та ще із свіче́ю. Смільчака такого .. пошукати удень, при ясному сонцеві та ще із свчею (Марко Вовчок).
  • хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).
  • хоч на вогні́ (вогне́м) печи́ кого. Що не роби кому-небудь. Такий уже чоловік був той Назар: усе йому жарти. Здається, хоч його на огні печи, він жартуватиме (Марко Вовчок); — І годі! Ні слова не скажу більш, Хоч ти мене вогнем печи (А. Головко). хоч ріж (рі́жте) кого. Уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь. — Не встає (верблюд)? — Спитав (чоловік). — Хоч ріж його, проклятого!.. (С. Олійник); — Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький). хоч би рі́зали. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав (Леся Українка). хоч ріж і печи́ на вогні́. Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його ріж і печи на вогні (П. Загребельний).
  • як вогне́м, зі сл. пекти́. Дуже сильно. — Чогось мені коло серця пече як огнем,— каже Ганна,— і встояти не можу. Ледве до ниви доплелася (Марко Вовчок); Старий Пруденко й не дивився на Докійку: чуже щастя жалило його, як кропивою, пекло, як вогнем (М. Лазорський).
  • як вогню́, зі сл. боя́тися. Дуже, сильно. Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха.. І я боюсь його ласкавого слова як огню (І. Нечуй-Левицький); — Петербург боїться наших депутатів як вогню, бо ті депутати тільки й просять закріпити за козацьким народом старожитні права та вольності (М. Лазорський); Вона боїться Манжоса як вогню (Є. Гуцало).
  • як (мов, нена́че і т. ін.) вогню́ вхопи́ти, зі сл. прийти́, приї́хати, ірон. На дуже короткий час. Та посидьте ще! Приїхали — неначе огню вхопили чи позичили (І. Нечуй-Левицький).
  • як (мов, ні́би і т. ін.) вогне́м пече́ кого. Хто-небудь дуже страждає морально; хтось занепокоєний чимсь. — Розкажи ж нам, Одарочко, усі пригоди свої, любко,— кажу їй.— Та розкажи ж бо, розкажи! Нехай послухають! — каже брат та й вийшов з хати, мов його огнем пекло (Марко Вовчок).
  • як (мов, ні́би і т. ін.) вого́нь на суху́ соло́му, зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). мов ого́нь до сухо́ї соло́ми. А нас і впрохувати не тра (треба) було, ми взялись до напоїв та наїдків мов огонь до сухої соломи (Є. Гуцало).
  • як у вогні́. У нестерпних фізичних або моральних муках. Він (Чіпка) лежав як у вогні... Душа мліла й боліла — помстою (Панас Мирний).

Ілюстрації

Вогонь1.GIF Вогонь2.JPEG Вогонь3.JPEG Вогонь4.JPEG

Див. також

Ві́чний вого́нь — постійно палаючий вогонь, який символізує вічну пам'ять про що-небудь або про кого-небудь.

Вого́нь (міфологія) — як найбільший добродій людства, справжній творець цивілізації, що дає світло і тепло, два головні джерела життя, із найдавніших часів був об'єктом культу і СИМВОЛОМ БОЖЕСЬКОЇ СИЛИ.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Вогонь&oldid=111365