Відмінності між версіями «Жито»

Поточна версія на 13:54, 4 грудня 2013

Словник Бориса Грінченка

ЖИ́ТО, -та, с. Рожь. Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде. Ном. №5845. Жита. Всходы, засѣянныя рожью поля. І повіявся гень поміж житами, тільки шапка та поверх колосся. Хата. 179. Іде полями та житами до матері в гості. Рудч. Ск. І. 209. Ум. Житечко, житце. Загнали в клуню поросючку і восьмеро поросят, там і житцем їх підгодовуємо. Г. Барв. 244.

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).

ЖИ́ТО, а, сер.

• Злакова рослина, зерна якої використовуються для виготовлення хліба.
  

Вилітали запорожці На лан жито жати;

Жито жали, в копи клали

(Тарас Шевченко, I, 1951, 203);

Ти пам'ятаєш, як косили ми в полі жито, як порвав я косу

(Володимир Сосюра, II, 1958, 369);

• У порівняннях. Захвилювалась вода, мов жито від вітру, Покотилась валами до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143).
  

  Зерно цієї рослини. Я часто й спав у насінні, — в житі, в просі, в ячмені й горосі на печі (Олександр Довженко, I, 1958, 28).

  тільки мн. жита, ів. Поля з ростучими на них рослинами жита; самі рослини цих полів. Минав я полоси житів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 375); Хилить вітер жита понад шляхом (Павло Тичина, I, 1957, 25).

Український літературний Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 221

Жито(зменшено-пестливі — жи­течко, житце) —

• злакова рос­лина, зерна якої використовують для виготовлення хліба, а також зерно цієї рослини; житом (слово споріднене із жити, життя) у народі називали не лише власне цей злак, але й пшеницю, яку, наприклад, на півдні більше куль­тивували, й кукурудзу, де народ жив тільки з неї; жито як хліб, ос­нова життя людини, вимагає до себе пильної уваги, і хлібороб це добре розумів, тому й кажуть: «Жито говорить: «Сій мене в золу, аби в пору!» — Овес каже: «Топчи мене в грязь, а я буду князь»; здавна підмічено: «Жито два тижні ко­лоситься, два тижні відцвітає, два тижні наливає, два тижні підсихає та два тижні поклони б’є — жати себе просить: «Поспішай, каже, бо зерно спливе!»; рослина — символ плодючості і багатства, тому часто є дійовою особою в ритуалі, осо­бливо весільному (вносять сніп жита в хату і ставлять на покуті, також використовують зерно жи­та, обсипаючи ним молодих,— «щоб їм добре жилося», «на щас­тя»); сніп жита (як одне життя) вноситься в хату й на Різдво, ста­виться також у головах молодих при першій постелі; пора визрі­вання злаку часто порівнюється з віком людини, перемінами в її житті («Жито половіє, а козак ро­бити не вміє»); про пору виходити дівчині заміж свідчать такі слова дочки, звернені до матері: «Ой час, мати, жито жати, бо колос схилив­ся, пора й мене заміж віддать, боголос змінився»; як дар Божий жи­то постає в щедрівках: святий Ілля ходить по дворах і «носить житяну пугу, де він махне, там жито рос­те»; як символ життя жито клали під хату, коли її будували; як сниться жито, то на довге життя; настій із житнього цвіту давали пити жінці при пологах; стоптане жито символізує знівечене життя: «Ой у полі жито копитами збито, Під білою березою козаченька вбито»; житяний колос символізує парубка: «Ой Василю, Василечку, житяний колосочку, Ні по чім тебе не пізнаю, як по голосочку»; за народними повір’ями, час, коли «цвіте жито», небезпечний для жи­вих, бо тоді мерці виходять на світ і мають велику силу; із цим злаком пов’язана стародавня хліборобська прикмета,— «поїхав жито сіяти — шапка впала — не оглядайся»; про родючість жита існує така прикме­та: «Засіяне при північному вітрі жито родить краще»; перепале­ному житу й житньому борошну приписують лікувальні властиво­сті, зокрема від лишаїв і набряків. За моє жито та мене й побито (приказка); Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде (при­казка); у сполученні: ходити в жи­то — кохатися. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала (М. Номис);
• жита — засіяні житом поля. Жита рос­туть, як з води йдуть (приказка,); Іде полями та житами до матері в гості (казка); Минав я полоси жи­тів (Я. Щоголев).

Іноземні словники

Толковий словарь В. Даля

ЖИТО ср. моск. ряз. вят. и др. (от жить?) всякий зерновой, немолотый хлеб, от глаг. жать, как южн. пашеница, вм. пшеница, от пахать. Тут всякого жита по лопате. Затем, названье это придано известным родам хлеба: | жито южн. рожь; | твер. яровая рожь, овод; | вост. яровой хлеб, яровое зерно: овес, ячмень, пшеница, греча; | сев. собственно ячмень, житарь, житник яросл. | пск. варево из ячменя с горохом или с бобами. Уроди, Боже, всякого жита по закрому, на весь крещеный мир! По соломе жита не узнаешь. Не хвали ветра, не извеяв жита. Густое жито (всход) веселит, а редкое кормит. Овсы полегли, а жито не всходило. В нашем жите хорош росток (о женихе). Житный, к житу относящийся, из жита приготовленный. Житная страда арх. время уборки ярового, ячменя. Житная каша сев. ячная. Житный хлеб, сев. ячный; южн. ржаной. Житный двор, стар. казенные житницы, хлебные запасные склады. Житмень м. пск. ячмень. Житменные пироги. Житарь м. влад. житорь м. костр. жито, в знач. ячмень. | Стар. житник, смотритель над житницами. Житовьё ср. пск. ржаная солома. Житенка, житченка твер. жичевина, жичина ж. пск. ячмень на глазу, нарывец на краю века. Житник м. растение Hypecoum caucasicum; | южн. ржаной печеный хлеб. | Сев. ячный хлебец; | арх. род сдобной ячной кокурки на коровьем масле. | Полевая или хлебная мышь, Mus agrarius. | Зап. житнички, скачки, кузнечики, кобылка. | Смотритель житных, хлебных запасов, особ. в монастырях, когда они владели имениями; | пск. временный нахлебник, напр. на толоке, на помочи. | Кто кормится ржаным хлебом. Житники подымались на пшеничников, в Новгороде, 1471. Старый муж рад и годовалому житнику (хлебу), троеденной каше! Житничный, житничий м. стар. то же. Житничек умалит. употреб. о печеном хлебе и о мыши; что и подало повод к сказке, будто крестьяне едят хлебную мышь в пирогах житниках; впрочем, вотяки или иное чудское племя прежде едва ли не делали этого. Житочник ряз. мышь житник. Житница, житня ж. строение для хранения вымолоченного зернового хлеба всех родов; склады, запасы зернового хлеба. Житницы наши полны или пусты. В Новороссии житницы в ямах, под землею. | Пск. житная, ржаная каша, из ржаных круп; она зеленая, либо черная, из молодой либо спелой ржи. Житняк, житец м. растение Bromus secalinus, костырь, костер, шуя, овесец. Житнище ср. новг. пашня, где по нови или по отлежалой залежи посеян ячмень. Житогной м. дожди во время жатвы, отчего хлеб прорастает в копнах. Житожелдь ж. растение Convolvulus arvensis, повой, повилик(ц)а, попенок, вьюн, вьюнок, вьюнчик, повойные, повиличные колокольчики, повитуха, повитель, повоень, березка, берестень, рябь. Житокупец м. хлебный закупщик. Житопродавец, житопродатель м. хлебный торговец или продающий зерновой хлеб. Житохранилище ср. житница. Житохранитель, житник, смотритель житниц.

Толковый словарь Т.Ефремовой

Жи́то - ср. местн.

• Любой хлеб – рожь, пшеница и т.п. – в зерне или на корню.

Ілюстрації

Медіа

Додаткові дані

Жито

Джерела та література

1. Словник Бориса Грінченка
2. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
3. Український літературний Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 221
4. Толковий словарь В. Даля
5. Толковый словарь Т.Ефремовой