Відмінності між версіями «Билина»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Джерела та література) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|CGLozs3Hj7c}} | {{#ev:youtube|CGLozs3Hj7c}} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Поточна версія на 17:23, 2 грудня 2013
Билина, -ни, ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Билина
- БИЛИНА 1, и, жін. Стебло трав'янистої рослини. Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (Олесь Донченко, III, 1956, 388); * У порівняннях. Кругом мене все чужі люди, чужий рід, чуже село. Я одна, як билина в полі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 327).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 165.
- БИЛИНА 2, и, жін. Російська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги. Гіперболічні образи дуже поширені в усній народній творчості, зокрема в російських билинах (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 60); В Олексі Поповичі українських дум ми пізнаємо риси Альоші Поповича російських билин (Максим Рильський, III, 1956, 15).
Ілюстрації
|
|
|
|
