Відмінності між версіями «Мірошник»
Yaryna (обговорення • внесок) |
Yaryna (обговорення • внесок) |
||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Міро́шник, -ка, '''''м. ''Мельникъ. ''Мірошник мав хороший млин. ''Гліб. 82. | '''Міро́шник, -ка, '''''м. ''Мельникъ. ''Мірошник мав хороший млин. ''Гліб. 82. | ||
[[Категорія:Мі]] | [[Категорія:Мі]] | ||
| Рядок 15: | Рядок 16: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Terraoko-2013-0830-7841-11.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Terraoko-2013-0830-7841-11.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | Млинарство в Україні відоме ще за часів язичництва. Млини, які працювали на воді називали водяними млинами, а ті що від вітру — вітряками. Вітряки з'явилися дещо пізніше. Про млини ще якусь інформацію можна знайти, а от про тих, хто у них працював — ні. Усім відомо, що на млинах працювали мельники. А чи мірошники?.. | ||
| + | Виявляється, що мельник і мірошник робили одну справу, але ''мельник молов борошно для себе, а мірошник — для людей''. Мельник купував зерно, молов його на борошно і тоді вже його продавав. До мірошника ж люди везли своє зерно, яке він молов на борошно. Заробіток мірошника визначався “мірчуком”. А вже скільки таких мір буде взято — як домовляться (виходило десь до 10% від загальної кількості зерна на помол). | ||
| + | Ще з давніх часів вважалося, що на млинах та вітряках жила нечиста сила, мельники та мірошники водили з ними дружбу. Зокрема, та нЕжить, що мешкала у млинах відрізнялася від інших особливою схильністю до бешкетів: “Мельничні домові стукають, кричать, кидають каміння з вікон та у вікна; до мельничних у гості полюбляють приходити й інші домові”. Тому з борошна, що змелене на млинах господині не пекли святкові хліби, тобто караваї, а мололи для них борошно власноруч вдома на жорнах. | ||
| + | Оскільки у народній уяві панувало бачення мельника, як особи, що мала стосунок до надприродних сил, то їх поважали та побоювалися. Мельник користувався особливою повагою громади, оскільки він вважався якимось особливим, не таким, як усі люди. Його слово було законом, з ним ніхто не сперечався, не сварився. | ||
| + | Професія мельника чи мірошника була спадковою. Утворювалися цілі династії мельників. | ||
| + | А ще цікаво, що після негод та паводків дошки з поламаних млинів використовувати на будівництво інших будівель не дозволялося, бо вони вважалися нечистими. Їх використовували тільки на ремонт цих же млинів та на будівництво сажів. Саж — велика буда у якій тримали свиней. Ці будівлі завжди були зрубні й мали оригінальне пристосування — «ляду», тобто ящик, куди засипали корм, не відкриваючи дверей. | ||
| + | ''Ой піду я до млина, до млина, | ||
| + | ''А у млині калина, калина. | ||
| + | ''Там-то, мамцю, мельник, | ||
| + | ''Там-то круподерник, | ||
| + | ''Там-то меле і дере | ||
| + | ''Ще й мірочки не бере, | ||
| + | ''Там-то меле і петлює, | ||
| + | ''Обернеться-поцілує! | ||
| + | ''Там-то, мамцю, мельник, | ||
| + | ''Там-то круподерник!'' | ||
==Література== | ==Література== | ||
'''Мірошник''' | '''Мірошник''' | ||
| Рядок 67: | Рядок 85: | ||
Хазяйство піде все на сміх! | Хазяйство піде все на сміх! | ||
| − | Глібов Леонід. «Твори». — К.: Держ. вид-во художньої літ-ри, 1962. — 586 с. | + | Глібов Леонід. «Твори». — К.: Держ. вид-во художньої літ-ри, 1962. — 586 с. |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
[http://www.youtube.com/watch?v=EFcnF1yS4o4| Млин в Англії] | [http://www.youtube.com/watch?v=EFcnF1yS4o4| Млин в Англії] | ||
| + | {{#ev:youtube|EFcnF1yS4o4}} | ||
| + | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | [http://terraoko.com/?p=23125] | + | [http://terraoko.com/?p=23125 Найстаріший вітряк в Англії] |
| + | [http://sumno.com/article/vyyuchyj-miroshnyk-bozhevilnyj-selyanyn-v-lisah-la/ «Виючий мірошник»] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
[http://sum.in.ua/s/miroshnyk] | [http://sum.in.ua/s/miroshnyk] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
Поточна версія на 23:38, 2 грудня 2013
Зміст
Словник Грінченка
Міро́шник, -ка, м. Мельникъ. Мірошник мав хороший млин. Гліб. 82.
Сучасні словники
Мірошник - той, хто працює у млині, - млинар, мельник. Слово виходить із ужитку;
- За столом сиділа Одарка поруч з мірошником з панського млина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 54);
- З комори вибіг Василь Боринець, заборошнений [запилений борошном], як мірошник (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 170).
Ілюстрації
|
|
|
Цікаві факти
Млинарство в Україні відоме ще за часів язичництва. Млини, які працювали на воді називали водяними млинами, а ті що від вітру — вітряками. Вітряки з'явилися дещо пізніше. Про млини ще якусь інформацію можна знайти, а от про тих, хто у них працював — ні. Усім відомо, що на млинах працювали мельники. А чи мірошники?.. Виявляється, що мельник і мірошник робили одну справу, але мельник молов борошно для себе, а мірошник — для людей. Мельник купував зерно, молов його на борошно і тоді вже його продавав. До мірошника ж люди везли своє зерно, яке він молов на борошно. Заробіток мірошника визначався “мірчуком”. А вже скільки таких мір буде взято — як домовляться (виходило десь до 10% від загальної кількості зерна на помол). Ще з давніх часів вважалося, що на млинах та вітряках жила нечиста сила, мельники та мірошники водили з ними дружбу. Зокрема, та нЕжить, що мешкала у млинах відрізнялася від інших особливою схильністю до бешкетів: “Мельничні домові стукають, кричать, кидають каміння з вікон та у вікна; до мельничних у гості полюбляють приходити й інші домові”. Тому з борошна, що змелене на млинах господині не пекли святкові хліби, тобто караваї, а мололи для них борошно власноруч вдома на жорнах. Оскільки у народній уяві панувало бачення мельника, як особи, що мала стосунок до надприродних сил, то їх поважали та побоювалися. Мельник користувався особливою повагою громади, оскільки він вважався якимось особливим, не таким, як усі люди. Його слово було законом, з ним ніхто не сперечався, не сварився. Професія мельника чи мірошника була спадковою. Утворювалися цілі династії мельників. А ще цікаво, що після негод та паводків дошки з поламаних млинів використовувати на будівництво інших будівель не дозволялося, бо вони вважалися нечистими. Їх використовували тільки на ремонт цих же млинів та на будівництво сажів. Саж — велика буда у якій тримали свиней. Ці будівлі завжди були зрубні й мали оригінальне пристосування — «ляду», тобто ящик, куди засипали корм, не відкриваючи дверей.
Ой піду я до млина, до млина, А у млині калина, калина. Там-то, мамцю, мельник, Там-то круподерник, Там-то меле і дере Ще й мірочки не бере, Там-то меле і петлює, Обернеться-поцілує! Там-то, мамцю, мельник, Там-то круподерник!
Література
Мірошник
Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала… Ну що ж! Узять би й загатить. Так ні! Мірошник спить та спить. Вода ж біжить… ще більш прорвала; Хомі й за вухом не свербить. Хто йде, мерщій у млин загляне: — Ой, Хомо, Хомо, схаменись! Он скоро вже й води не стане; Піди лиш, брате, подивись! — А він їх слуха щось не дуже: — Нехай лиш! Річка — не калюжа; Води ще стане на ввесь вік! — З Хоми сміються добрі люде: — Тоді побачимо, як буде,— Дурний ти, Хомо, чоловік! — І справді сталось, як казали: Вода зійшла — колеса стали. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить. Курей тим часом із десяток Прийшло напитися води. Уздрів Мірошник сих паньматок: — Бач, капосні!. — кричить,— куди! У мене й так води немає, Ще й ви сюди?! — І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. А млин стоїть, хоч прірву й загатив; І що робити -— не втямає… Ні з чим зостався мій Хома: Води нема й курей чортма. На світі є такі пани: Без діла сотні всюди сують, А за недогарок вони Людей і лають, і мордують. (Вони се так, бач, хазяйнують!)… Та й диво, що у них Хазяйство піде все на сміх!
Глібов Леонід. «Твори». — К.: Держ. вид-во художньої літ-ри, 1962. — 586 с.
Медіа
Млин в Англії
Див. також
Найстаріший вітряк в Англії «Виючий мірошник»
Джерела та література
[1]
