Відмінності між версіями «Глечик»

Поточна версія на 22:03, 30 листопада 2013

Словник Грінченка

Глечик, -ка, м. Ум. отъ глек. 1) Кувшинъ. Ном. № 12451. 2) Часть самовара: внутренняя труба, въ которою кладутся угли. Зміев. у. 3) Родъ игры. Ив. 60. 4) Глечики жовті. Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. І. 129. 5) Глечики полоскати. О женщинахъ: угощаться въ складчину въ понедѣльникъ послѣ заговѣнія на Петровъ постъ. ХС. I. 76. Ум. Глечичок. ЗОЮР. II. 11.

Сучасні словники

Словник-довідник

глечик = глек —

1) (зменшено-пестливе — глечичок)— висока, кругла, перев. глиняна посудина, злегка розширена в нижній части­ні; у народі вважають, що глечики (як і взагалі глиняний, фарфоро­вий, скляний та інший ламкий по­суд) б’ються на щастя, на удачу (про це, наприклад, пише Б. Харчук у своїй «Волині»), хоч фраза розбити глек переосмислилася і на прямо протилежне значення — «посваритися» (звідси вислів «гле­чик пополам — ні тобі, ні нам»); у народі символізував стрункість, зокрема на Київщині для новонароджених дівчат гріли воду у висо­ких глечиках, щоб стан тоненький був; у деяких місцевостях глечик називають гладущиком; посудина призначена зазвичай для молоч­них продуктів, води, квасу тощо, тому дисонансом звучить народна сентенція: «На віку доводиться ва­рити і в глеку», тобто всього на ві­ку може трапитися. Є в глеку моло­ко, та голова не влазить (приказ­ка); Бодай і вмирати, а в свій глек зазирати (приказка); Жартуй, гладущик, поки ухо урветься (припо­відка); Пішов глечик по воду та й голову там положив (М. Номис); Він до Гайденка вже щось не став їздити, — мабуть, глека розбили (Б. Грінченко);

2) старовинна на­родна гра;

3) глечики полоскати (жіноча обрядодія) — угощатися в складчину в понеділок після заговіння на Петрів піст.

Академічний тлумачний словник

ГЛЕЧИК, а, чол.

1. Те саме, що глек 1. Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); Метушливо кинулася [Груня] до печі, вийняла пахучий глечик пареного молока, що аж присмажилося (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 285); На тину красувалися горщик і два глечики (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 404); * У порівняннях. У других ніздрі, як наперсток, а в нього, мов навмисне, як глечики (Олесь Донченко, VI, 1957, 64).

2. перев. мн. Рід рослий родини лататтєвих; купавка.

Ілюстрації

МЕДИТАЦІЯ МАХАШАНТІ ( Розбитого глечика )

ІСТОРІЯ

Колись жив практикуючий по імені Фудзі. Він довгий час служив своєму Гуру і практикував різні види медитації , але через 12 років у нього так нічого й не вийшло. Цей учень , був дуже прив'язаний до сутра і любив їх читати. Він їх вивчав дуже багато і був найрозумнішим з усіх учнів . Гуру постійно сварив його і знущався над ним , оскільки всі молодші учні вже досягли різних ступенів Просвітлення . Навіть ті , які були більш дурними , досягли Просвітлення , завдяки ретельності в медитації та практиці усвідомлення. Він же через прихильності до писань , намагаючись на все отримати ментальні відповіді , намагаючись все обгрунтувати логічно , нічого не міг досягти. Він прийшов у відчай , думаючи так: « Роки проходять , а я все залишаюся на рівні розуму і не можу піти далі сутр , продовжуючи числитися в розряді початківців учнів» .

Одного разу , набираючи воду в глечик , він був сильно сконцентрований і не міг ні про що інше думати. Коли він набрав воду , він побачив своє відображення , що виникло в глечику з водою , і подумав: «Цей світ ілюзорний , так само як і це відображення в глечику ». Захопивши думками , він упустив глечик на камінь. Вся вода з глечика розтеклася в струмку. Він на деякий час перестав розуміти , що відбувається , поки , слідом за цим , його НЕ осяяло . Він побачив , що вода , яка була в глечику - це його свідомість , а глечик - це його уявлення про себе , ідеї , концепції , якими він був захоплений . Коли глечик розбився , то вода витекла в усі сторони , оскільки струмок дуже швидко тек. У цю мить у нього в свідомості відбувся переворот. Він схопився , почав скакати і танцювати. Ніхто не міг зрозуміти , що він бурмоче , але він всім говорив : « Глечик розбитий і вся вода безповоротно витекла , її неможливо ніде знайти». Потім він написав таку Гатху :

Розбитий глечик і витекла вода ,

Ні глечика і немає розуму .

У всіх десяти сторонах світла

Абсолютно сяє Природа Будди.

Кожен є Татхагата

Своїм учням він давав виконувати тільки цю медитацію. Це медитація Махашанті ( Розбитого глечика ) . Завдяки цій медитації він навів до досягнення Просвітлення багатьох учнів .

Докладні настанови ПО ВИКОНАННЮ МЕДИТАЦІЇ МАХАШАНТІ

1 . Зупиніть думки і , зберігаючи статус усвідомленості , добийтеся чіткого порожнього ментального екрану, тобто в межах екрану своєї свідомості потрібно домогтися певної інтенсивності , як у звичайній медитації завершення . Ви як би відвойовувати у думок невелику ділянку внутрішнього простору. Він у вас залишається - це тверде , як стіна , свідомість . Думок немає , але усвідомленість не падає , статус свідомості залишається таким же , як в бодрственном стані.

2 . Змішування . М'яко розчинити межі екрану і розширити свідомість до нескінченності. Уявити , як стінки екрану починають розмиватися. Концентруючись на тому , що свідомість всередині , яке ви утримуєте цим екраном , і нескінченне свідомість зовні - одне і те ж , відчути, як ваша свідомість всередині починає розчинятися і змішуватися з свідомістю зовні.

При правильному виконанні тіло відчує як би поштовх - ви немов підлітаєте трохи і відчуваєте як кордони тіла починають розмиватися.

3 . Перебування в природному стані. Коли виконано змішування , необхідно тонко підтримувати усвідомлення .

Переживанням цієї медитації має бути відчуття величезного нескінченного простору і втрати почуття «я» , відчуття розчинення і змішування , коли немає ні суб'єкта , ні об'єкта , а існує тільки усвідомленням. Потрібно утримувати усвідомленість і продовжувати розчинятися до тих пір, поки ви не втратите відчуття фізичного тіла. У цій медитації не постачається жодних зусиль - ви просто розслабляєтеся .

Перший ступінь

Ви зупиняєте мислення і намагаєтеся домогтися чіткого екрану без думок. Це усвідомлення на рівні очей , яке виникає перед нами. Іншими словами , зупинивши мислення , потрібно зберегти статус усвідомленості , такий же, як коли ви спите і перебуваєте в поверхневому свідомості . Ви повинні домогтися в межах екрану дуже чіткого свідомості. Воно повинно бути ясним і твердим. Поки ви цього не досягнете , далі йти немає сенсу. Це таке стійке і тверде свідомість , як стіна , в межах вузького екрана - трохи ширше , ніж відстань між очей.

Це медитація Завершення високого рівня. Фактично всі медитації Завершення - це перебування в природному стані порожнечі. Це одне і те ж. Але з досвіду практикуючих є певні способи , щоб посилити це . У цьому вся сіль. Просто перебувати в прострації - це не медитація Завершення .

Існує багато тонких нюансів , що не описуються ніде і даються тільки з особистого досвіду самадхи .

Отже, перше - це зупинити думки і , зберігаючи статус усвідомленості , перебувати в межах цього екрану . Домогтися того , щоб свідомість стало начебто твердим. Ви чітко можете утримувати його , довгий час не відволікаючись ні на що. Домогтися безмовності і дуже чіткого ментального екрана.

Другий ступінь

Змішування . Тут ви повинні відчути , що , то свідомість , яке ви усвідомили в межах цього вузького екрана , таке ж , як і зовні. Іншими словами , утримуючи це непорушне свідомість , ви повинні як би в глибині усвідомити , що те , що ви утримуєте тут , у вузьких межах - воно поза вікном до нескінченності. Воно точно таке ж. Це змішування .

І ви повинні обережно , не докладаючи ніяких зусиль , дуже тонко як би почати розчиняти цей екран . І коли ви розчиняєте цей екран , потрібно не упустити статус усвідомлення. Якщо ви , розчиняючи , упустіть статус усвідомлення , то від медитації не буде ніякої користі.

Іншими словами , якщо ви домоглися в межах екрану перший дхіяни , то при змішуванні ви можете її загубити і зіскочити на рівень підступаючої концентрації. Тоді все доведеться починати спочатку. Це найтонший момент . Т. е. при змішуванні статус усвідомлення повинен залишитися. У цьому суть цієї медитації . Тому не потрібно докладати зусиль. Якщо ви будете докладати зусилля , ви втратите свій статус усвідомлення , тому що скотитеся на рівень поверхневого свідомості. Тому ви повинні розчинити екран легко , як би само собою. Природно , це має відбутися тільки на тонкому рівні . Потрібно усвідомити , що свідомість зовні і то свідомість , яке я утримую зараз - одне і те ж. Ось так легко ви повинні виконати змішування .

Якщо ви дійсно відчуєте це , за якусь частку секунди , ваша свідомість може спалахнути і розширитися на величезну відстань . Ви відчуєте як би поштовх, і у вас піде відчуття тіла. Це може відбутися миттєво.

Потрібно усвідомити : зараз я утримую невеликий екран , але насправді навколо мене на мільярди бесконечностей - одне й те ж свідомість . Потрібно просто змішатися з цим усвідомленням . Це друга ступінь - змішування .

Третій ступінь

Це перебування в природному стані.

Коли ви відчуєте , що змішування відбулося, ви перестаєте концентруватися і що-небудь робити . Ви просто сидите , не рухаючись, і перебуваєте в цьому стані. Воно саме почне поглиблюватися.

Якщо змішування не відбулося , то скільки не перебувай в такому стані , нічого не буде. Тому після змішування потрібно просто перебувати в природному стані.

Якщо ви глибоко поринете в медитацію , то зможете утримувати в межах екрану дуже інтенсивне свідомість . Воно буде подібно палаючого смолоскипу , який дуже інтенсивно висвітлює темряву. У районі голови ви будете почувати немов світіння , що висвітлює темряву навколо .

Медитація Махашанті ще називається медитацією Розбитого глечика тому , що потрібно свідомість глечика , тобто нашого тіла і розуму , змішати з свідомістю зовні. Якщо глечик наповнений водою і стоїть на дні океану , то вода починає змішуватися . Коли вода змішається , ви досягнете Просвітлення .

Коли ви досягнете світиться свідомості в межах екрану , значить , ви підійшли до шийки , а з горлечка вода вже починає змішуватися . Тоді ви відчуєте , що перед вами стіна з темряви , а якщо заслуг багато - з сріблясто- білого світла . Ви просто стоїте перед нею , але ще не з'єдналися. Це означає , що ви підійшли до шийки . Потім ви починаєте змішувати свій світиться екран , усвідомлюючи , що свідомість зовні таке ж. Під час змішування , найголовніше - намацати те ж свідомість , яке ви утримували в межах екрану , тобто не повинно бути зниження дхіяни , перепаду . Ви повинні змішатися з тим же рівнем , який ви досягли в межах екрану . Якщо відбудеться зниження , ви відразу це відчуєте. Наприклад , якщо ви на рівні екрану досягли 3-й дхіяни , але змішування виконуєте недбало , то ви скотитеся на рівень 1 -й дхіяни . Тоді ваша ясність піде , і залишиться тільки радість. Ви відчуєте, що розширення відбулося , але воно нижче за якістю. Рівень усвідомленості впав. Свідомість було тонким , а потім , через недбале змішування , відразу огрубіло . Тому змішування потрібно робити як би не роблячи , абсолютно спонтанно. Воно повинно само статися. Ви йому просто допомагаєте .

Після цього ви перебуваєте в природному стані і підтримуєте тільки ясність і усвідомленість , але не докладаєте жодних зусиль над контролем думок. Якщо ви просто підтримуєте усвідомленість , то решта відбудеться само по собі. Якщо усвідомленість втрачається , потрібно просто без зусиль знову до неї повернутися. На найтонших шарах свідомості зусилля не заважають. Тому той , хто правильно виконує медитацію , обов'язково випробує підйом енергії , втрату почуття тіла , світло і увійде в глибоку дхьяну .

Це одна з медитацій Джняна -Йоги високого рівня для досягнення 2 -го стану Верхнього Каузальні Світу - стану Безконечного Простору.

ПОЯСНЕННЯ МЕДИТАЦІЇ МАХАШАНТІ ДЛЯ рітріти ПЕРШОЇ СТУПЕНИ

1 . Ви сідаєте в правильну позу і закривши очі концентруєтеся на внутрішньому просторі осознавания . Потім ви жорстко блокуєте всі думки. Блокувавши всі думки, ви зберігаєте статус усвідомленості . Щоб блокувати всі думки, ви повинні дати собі команду або висловити санкальпу . Санкальпа - це щось на зразок , вираження рішучості : «Зупинка думок» .

Але зупинити думки мало , потрібно ще зберегти статус ясного осознавания . Тоді ви даєте собі другу команду: «Збереження статусу осознавания ». У цьому стані ви не займаєтеся нічим , крім жорсткого блокування всіх думок. Скільки б думок ні з'являлося , ви їх всі блокуєте і не звертаєте уваги на те , що вам важко сидіти , тому що важко сидіти всім.

Але це всього лише перші 12 років , а потім у вас з'являються приголомшливі досліди , і ви відчуваєте невагомість тіла. Важко вам сидіти через те , що існують забиті Наді в ногах - це інформація в каналах - негативна карма , яка накопичена в тілі. Якщо ви їй не піддаєтеся , то ви її долаєте . Практикою медитації , у вас є шанс , розрахуватися з усіма своїми гріхами , якщо не слідувати за ними і наполегливо займатися концентрацією .

Отже, в межах цього ментального екрану , ви блокуєте всі думки, не допускаючи їх появи. Думки існують у двох аспектах. Перше - коли просто вони захоплюють вашу свідомість у вигляді слів . Друге - у вигляді образів. І вдивляючись в цей внутрішній ментальний екран , ви всі думки мають блокувати . Для цього існують два способи :

1 ) Ви як би трохи напружуєте свою свідомість , звертаючи його на думку , і жорстко її пригнічуєте . Коли з'являється друга думка , ви знову її жорстко пригнічуєте .

2 ) Ви спостерігаєте думки, не слідуючи за ними. Тонке спостерігає свідомість сама розчиняє ці думки .

Але вам тут потрібно використовувати перший спосіб . Існує третій рівень думок - біджи . Біджи - це думки в зародку. Це тонкі думки , які ще не розгорнулися , але які знаходяться в стадії розгортання . Це дуже тонкі руху свідомості , і їх ви теж повинні помічати і пригнічувати .

Коли ви пригнічуєте і блокуєте всі думки, у вас з'явиться щось на зразок порожнього простору у свідомості . Це не повинно бути , таке неясне , темний простір . Це простір повинен бути повністю ясним . У вас повинна зберігатися усвідомленість . Можливо , на цьому рівні у вас буде губитися усвідомленість . Ви будете засипати або у вас будуть з'являтися сторонні думки , які ви не в змозі блокувати . Тоді вам потрібно використовувати спеціальний метод, що дозволяє отримувати енергію з каналів.

Всередині нашого тонкого тіла існує енергія , але зараз ви не маєте до неї доступу , тому що ця енергія може виявлятися тільки при контактах із зовнішніми об'єктами . Але ви можете викликати цю енергію за рахунок спогади старих вражень. Це один з езотеричних методів для продовження медитації. Якщо , перебуваючи в такому порожньому стані безмислія , ви відчуваєте неясність свідомості , і вам ніяк не вдається її розсіяти , ви повинні згадати ситуації , в яких ваша усвідомленість була дуже сильною. Це можуть бути якісь стресові ситуації або дуже яскраві враження , наприклад , коли ви йдете вночі по лісі або входите в темний під'їзд - коли ваше усвідомленням підвищувався . Згадавши ці ситуації, ви можете викликати всередині своєї свідомості якийсь сплеск осознавания . Але ви не повинні нічого особливо візуалізувати . Всі образи тут не важливі , а важливий тільки сплеск цього осознавания . Якщо ви зможете це виконати , ви зможете брати енергію з каналів , через Бхаве . Бхава - це певне почуття , стан . Викликаючи ці стани , ви підвищите свою усвідомленість .

Нарешті , коли ви блокували всі думки, і ваш ментальний екран чистий , у вас виникне якийсь стан прозорості і порожнечі , і ви можете бачити перед собою щось на зразок сіро -білого або сріблясто -сірого екрана. Але якщо у вас слабка ясність осознавания , у вас може бути темний екран. Найголовніше - ви тут повинні досягти двох станів:

1 ) Стан пустотности , порожнього розуму , коли думки вас не захоплюють .

2 ) Стан ясності , коли у вас є ясна свідомість , і воно не тьмяніє . І це ясна свідомість ви підтримуєте практикою згадування минулих вражень , витягуючи з них енергію. Але ви не повинні згадувати погані речі . Осознавание може посилюватися , коли з вами відбувається також щось погане , але ви не повинні це згадувати. Згадуйте нейтральні речі. Коли ви досягнете стійкого стану бездумності і ось такого стану ментального екрану , ви приступаєте до наступної практиці .

2 . Наступне , що необхідно зробити - це розширити межі екрану і змішати ваше осознавание з величезним простором, який утворюється в результаті розширення. Коли ви перебуваєте в стані без думок , у вас виникне таке відчуття , немов ваша свідомість - це палаючий факел , а ви наближаєтеся до величезної стіни. І ця стіна - це ваше глибинне усвідомленням без думок. Ви повинні змішати своє ясне усвідомленням з цим величезним простором поза думок. Це виконується трьома способами:

1 ) Метальна рух .

Ви як би повинні метати пучки своєї свідомості в межах цього екрану : вгору , вниз , вправо , вліво , роблячи такі розгойдують руху своєю свідомістю , намагаючись злити себе з екраном осознавания і розширити його . Без думок. У вас виникає вібрація на рівні тонкого тіла , і ви намагаєтеся вийти за межі ментального екрана.

2 ) Інтеграція через яку-небудь енергію.

Якщо ви перебуваєте в стані безмислія і спостерігаєте цей ментальний екран , через деякий час у вас виникатимуть різні стани . Це енергії , що входитимуть до ваша підсвідомість. Ви повинні вибирати з них найтоншу та інтегруватися з нею. Це найбільш легкий спосіб .

Коли у вашому полі зору без думок виникне якась енергія , ви повинні , сконцентрувавшись на ній , резонувати з нею і дозволити своїй свідомості як би поплисти на ній . Але це має бути енергія більш тонка , ніж ваша свідомість . Ця енергія уособлює вашу заслугу на рівні Миру Без Форм . Ви повинні дозволити своїй свідомості полинути на цій енергії . Такий другий спосіб змішування через інтеграцію.

3 ) Вичікування .

Ви розчиняєте стінки цього екрану , нічого не роблячи , а просто залишаючись без думок , в стані спостереження . Коли ви перебуваєте в ясному усвідомленні без думок , через деякий час стінки екрану самі розмиваються.

Якщо ви блокували думки і увійшли в першу дхьяну , коли у вас була радість чи ясність , то при змішуванні у вас може знизитися стан дхіяни . Ваша ясність може затуманити . Тоді ви знову повинні повернутися до початку цієї медитації.

3 . Потім , коли ви змішуєте свою свідомість з екраном , у вас настає третя фаза цієї медитації . Ви намагаєтеся усвідомити , що ваша свідомість всередині , свідомість в екрані, яке ви усвідомили завдяки контролю думок і нескінченне свідомість зовні - це одне і те ж , і намагаєтеся м'яко об'єднати всі ці види свідомості , щоб зануритися в природний стан розуму .

Коли виконується змішування , потрібно тонко підтримувати це усвідомленням . Переживанням цієї медитації має бути відчуття величезного нескінченного простору і втрата відчуття «я» ; почуття розчинення і змішування , коли немає суб'єкта та об'єкта , коли подвійність подолана . І існує тільки усвідомленням.

Намагайтеся утримувати цю усвідомленість і залишатися в цьому стані до тих пір , поки не відбудеться втрата відчуття фізичного тіла. І в цій медитації наприкінці ви не докладаєте жодних зусиль. Остання фаза - змішування - відбувається легко.

Казки про глечик

глиняний глечик

Було це чи не було , але люди розповідають . У одного дехканина народився син зростанням з невеликий стручок перцю. Як народився , так відразу став говорити і бігати. Мати подивилася на нього і назвала хлопчика Яртигулок, а це означає по- туркменськи - половина верблюжого вуха. Ось який він був маленький! Одного разу у матері Ярти тріснула миска - каса , в якій квасили верблюже молоко. Вона почала замазувати тріщину глиною і заголосила :

- Всім хороший у мене синок - і гарний і стрункий , та зростанням малий . Ремесла не знає , навіть миску склеїти не може!

Ярти почув слова матері - досада його взяла. Підіткнув за пояс поли халата і побіг до будинку старого гончаря на самий край аулу .

- Дядя гончар , візьми мене в учні! - Закричав він , видершись на огорожу.

Гончар озирнувся , але нікого не побачив. Він сказав :

- Це москіт пищить або людина кричить ?

- Це я ! - Ще голосніше крикнув Ярти , і гончар побачив хлопчика. Він розсміявся до сліз.

- Гей , синку , як же я можу взяти такого малюка в помічники ? Грудку глини з верстата впаде - прішібет тебе до смерті .

- Випробуй на ділі , - попросив Ярти і залишився в учнях у старого майстра.

Вони зажили дружно : разом трудилися , разом пісні співали. Старик робив великі глечики - танури , а з-під рук Ярти - гулок виходили такі крихітні горщики , дзвінкі як срібло , що милуватися ними збігалися хлопці з усього аулу .

У базарний день , в п'ятницю , старий уклав на гарбу глечики , зроблені за тиждень, і сказав хлопчикові :

- Сьогодні я продам ці глечики і віддам жадібному купцеві Курбан- баю двадцять п'ять теньга боргу. Тоді тяжкість звалиться з моїх плечей , і ми заживемо спокійно.

Ярти залишився один. Він заходився підмітати глиняну долівку майстерні , але не встиг закінчити своєї роботи , як у хвіртку постукали.

- Хто там? - Запитав малюк.

- Відкривай скоріше! Це я - сам Курбан- ага! - Відповів грубий голос.

Ярти злякався. Він не відкрив купцеві і зі страху сховався в великий глек , що лежав на сонці для просушування. Тоді купець ударом ноги вибив хвіртку і увірвався у двір , а за ним увійшли його слуги.

- Забирайте все і вантажте на віслюка ! - Заревів купець : - Ця людина мені винен гроші !

Слуги перерили весь будинок , але старий майстер був такий бідний , що вони не знайшли нічого , крім двох старих килимів - паласів да гончарного круга. Тоді вони взяли горщики та глечики , що лежали на осонні , і відвезли їх , а разом з глечиками відвезли і Ярти - гулок .

Вони привезли посуд у крамницю купця і розставили уздовж стіни. Ярти хотів вистрибнути з глечика , але не міг :

стінки танура були такі гладкі , що хлопчикові не було за що вчепитися . Тоді він став слухати , що відбувається в крамниці , і почув голоси слуг і дзвін грошей .

- Я стягнув з хазяйської виручки шість теньга , - сказав один слуга. - Я куплю собі нові туфлі.

- А я приховав тільки три , - відповів другий , зітхнувши. - На такі гроші не купиш і тюбетейки .

Але в цей час пролунав голос купця , який , обійшовши всіх своїх боржників , повертався в лавку. Слуги перелякалися і не знали , куди сховати вкрадене.

- Висип гроші в глечик ! - Здогадався один з них. - Якщо господар знайде їх у глечику , він подумає , що це гроші гончара , і ми вийдемо з води, не замочивши п'яти!

І Ярти почув , як на дно стояв поруч глечика

посипалися дзвінкі монети.

Увійшовши в крамницю , купець всівся на барвистому килимі , присунув до себе високі , на різьблених ніжках , рахунки і став підраховувати , хто і скільки йому повинен :

- Шкіряник Дурди - сто теньга , зброяр Берди -п'ятдесят , гончар Ата - тридцять ...

Почувши таку брехню , Ярти не витримав і дзвінко

крикнув:

- Неправда ! Не тридцять , а двадцять п'ять ! .. Здивований купець прислухався , але в крамниці все було тихо , і він знову заклацав кісточками :

- Гончар Ата - тридцять ...

- Двадцять п'ять ! - Ще голосніше закричав хлопчик.

Купець схопився. Він зрозумів , що голос доноситься з глечика , а він добре знав , що в глечиках нерідко ховаються духи- джини . Він закричав:

- Гей , слуги ! Киньте в річку цей глечик , - в нього забрався чарівник - джин !

- Стривай , купець ! - Запищав з глечика Ярти так голосно , як тільки міг. - Я не злий джин , я - добрий . Якщо хочеш , я зроблю тебе найбагатшим з людей !

Це сподобалося купцеві .

- А як ти це зробиш? - Запитав він.

- Я володію чудовою силою перетворювати дзвінкі черепки в дзвінкі монети. Якщо не віриш , - спробуй :

візьми стоїть поруч глечик і розбий його . Варто мені тільки сказати заклинання , і черепки перетворяться в гроші. Але пам'ятай , більше двох разів повторювати заклинання я не можу !

Купець вже не слухав його . Він схопив палицю і , розмахнувшись , з усієї сили вдарив по глека . Черепки полетіли в сторони , а Ярти водночас закричав на все горло :

Вурр -ха -ха , черепки ,

Перетворюйте в мідяки ! '

Купець нагнувся і побачив серед глиняних черепків цілу жменю мідних грошей .

- Гей , - сплеснув руками купець , - справа йде на лад! Стривай , про чарівник - джин , не будеш другим , останнього заклинання : я наготую побільше черепків !

Він знову схопив палицю і заходився поспіль бити всю стояла в крамниці посуд. Він бив страви та глечики , великі танури і маленькі піали , горщики і чаші , підноси і величезні чани . Він бив і кричав:

- Почекай , джин ! Ще не все! Я хочу мати багато грошей!

Він розмахував палицею до тих пір, поки в крамниці не залишилося жодної цілої чашки. Купець знесилів . У знемозі він впав на килим і прохрипів:

- Ну , джин , тепер пора!

Але ніхто не відгукнувся.

- Джинн , де ж ти? - Заревів купець , як поранений буйвол .

Але й на цей раз ніхто йому не відповів , тому що купець перебив весь посуд ; він розбив і той глечик , в якому сидів перевірений Ярти . Хлопчисько негайно ж вискочив і прожогом пустився додому. Він був дуже задоволений , що так спритно відплатив купцеві за його ненаситну жадібність. А купець досі сидить на своїх черепках і чекає , поки джин перетворить їх на дзвінке золото.

Хто слухав казку , нехай посміється над жадібним.

Лисичка і глечик

Одного разу пішли чоловік з жінкою у поле жати. Взяли з собою глечик молока та ще дещо попоїсти. Прийшли вони на поле, що було коло лісу, та й почали жати. А вузлик з їжею та глечик молока лишили в кущах. З лісу вибігла лисичка, заглянула — смачненьке, та й до їжі. Поїла, що було, а потім всунула голову у глечик з молоком, випила його, а назад витягти ніяк не може. Лисичка і так і сяк головою крутить, а глечик її не відпускає. Почала лисичка просити глечика: — Відпусти мене, голубчику. А глечик ніяк не відпускає. Лисичка розсердилась на глечика та й ну кричати: — Ану відпусти, противний, а то втоплю тебе. А глечик і далі не відпускає. Тоді лисичка вже зовсім розізлилась, та й побігла до ставка глечика топити. Топить та кричить: — Негіднику ти, паскуднику.... Тим часом вода наповнила глечик, та й потягнув він лисичку за собою на дно.

Глечик із тріщиною

Колись жив один чоловік, що заробляв собі на хліб тим, що приносив воду з річки до будинку свого роботодавця.

У хазяїна будинку було велике господарство, і йому було потрібно багато води для поливання садів навколо його будинку, готування їжі й купання.

І той чоловік приносив воду на коромислі, з обох кінців якого висіли глиняні глечики. Уранці він виходив із порожніми глечиками й повертався з наповненими, і так повторювалося по кілька разів на день.

В одному із глечиків була тріщина. Коли чоловік долав свій шлях, вода капала із глечика, і після довгої дороги в глечику залишалася лише половина води.

Так тривало день за днем. Глечик же, що залишався повним, дуже пишався тим, що він ідеально виконував своє доручення. І він нашіптував із докором іншому глечикові: «Ти повинен соромитися самого себе; рівно половина води втрачається, коли ти носиш її з ріки».

Другий глечик почав почувати себе приниженим і соромитися того, що не виконує свою роботу як належить. Особливо після того, як чоловік у черговий раз підійшов до річки, і глечик у ній побачив своє відображення із тріщиною.

- Я прошу пробачення, - сказав він чоловікові, - я соромлюся самого себе.

- Чому? - запитав його чоловік. - Чого ти соромишся?

- Я не виконую свого призначення. Половина води витікає із тріщини в мені, і тобі доводиться працювати удвічі більше, щоб відновити розлиту воду.

Чоловік пожалів його й сказав:

- Коли ми будемо проходити дорогою, скажи мені, що ти думаєш про квіти, які супроводжують нас усюди.

- Квіти дуже гарні, - сказав глечик, - але тобі не вдасться відволікти мене від того, що я погано виконую свою роботу.

- Друже мій, - відповів чоловік, - ти не зовсім мене зрозумів, невже ти не помітив, що квіти розцвітають тільки, з одного боку дороги. Я знав, що просочується вода, і міг замінити тебе на інший глечик, але замість цього я посіяв насіння з одного боку дороги, і ти поливав його щодня, поки не з'явилися квіти. Щодня, коли я долаю свій шлях від річки до будинку, ці квіти радують моє серце й надихають мене продовжувати роботу, саме такий глечик мені потрібний, за що я тобі й вдячний.

Чоловік не хотів позбавляти життя предмет, яким є глечик із тріщиною, тому що він знав секрет мудрості про те, що всі предмети на світі - живі.

Глечик і лисичка

Жили собі дід та баба. Пішли вони у поле жито жати. На полудень взяли собі глечик молока. Прийшли вони на поле. Баба і каже дідові: — Де б оце глечик з молоком поставити? — Постав, стара, молоко в кущик. Баба послухала діда і поставила молоко в кущик. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молоко, але голови із глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже: — Ну, глечичок, пожартував та й буде уже, випусти мою головоньку. Буде ж тобі, голубчику, буде! Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби. — Підожди ж, проклятий глечик! Не одстанеш, так я тебе утоплю! Прибігла лисичка до річки глечика топить. Вбігла вона в річку, сунула голову в воду і набрався повний глечик води. Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.

Медіа

Див. також

http://cikavo.com/article/12826.html

Зовнішні посилання