Відмінності між версіями «Я»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Медіа) |
|||
| (не показано 14 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | [http://sum.in.ua/s/ja '''Я'''.Академічний тлумачний словник] | |
| + | #'''Я''' ''невідм., сер.'' Тридцять перша літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м'якого приголосного звука з голосним звуком «а». — «Я, я»! «Я» — остання буква в алфавіті у — обриває він Тимка. — Потрібні йому твої поради — вибереться якось і сам (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 176). Від (од) а до я — від початку до кінця; усе. | ||
| + | #'''Я''' мене, займ. особ. 1 ос. одн. | ||
| + | * Уживається мовцем для називання самого себе. Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто й не побачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 11); Мені нічого не видко, тільки небо синіє надо мною (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98). | ||
| + | *''у знач. ім., невідм., сер.'' Уживається для позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе в навколишньому світі. Огей мовчить. Він заглиблюється в себе, аналізуючи своє внутрішнє «я» як громадянина, наукового діяча, сім'янина і члена великого колективу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 248); Фізична неволя не дозволяє моєму «я» проявитися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 271); Майстер сцени мусить мобілізувати всі можливості свого творчого «я», своє знання життя, свою ідейну озброєність на глибоке проникнення у внутрішнє єство тієї людини, яку він покликаний втілити на сцені (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 33); // філос. Уживається для визначення суб'єкта. Розмови про те, що людське «я» зберігається в людському мозкові, слушні лише за умови, коли цей мозок діє в людському тілі (Наука і життя, 2, 1972, 47). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12399436729324.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:12399436729324.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ja2. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ja2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ja3. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ja3.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ja4. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ja4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| 25qoV_Kg2Zc}} Что такое Я? Системно-векторная психология. | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | '''Я-конце́пція''' — динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом. | ||
| + | |||
| + | «Я-концепція» — цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка щодо самого себе і який включає компоненти: | ||
| + | |||
| + | *когнітивний — образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості тощо (самосвідомості); | ||
| + | *емоційний — самоповага, самоприниження тощо; | ||
| + | *оцінково-вольовий прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу тощо. | ||
| + | За своїм змістом «Я-концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною. | ||
| + | |||
| + | Розрізняють також поняття "Я-реальне" та "Я-ідеальне", тобто те, якою людина є насправді і те, якою вона хоче бути. Якщо «Я - реальне» і «Я - ідеальне» не збігаються, у людини викликає невдоволення собою, розчарування, занижується самооцінка. В результаті чого вона може шукати нові способи поведінки, які дозволяють більш самоактуалізуватися. | ||
| + | |||
| + | Поняття "Я-концепції" виникло у 1950 році в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і іншими), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського «Я» і його особистісного самовизначення мікросоціуму. | ||
| + | |||
| + | Значний вплив на встановлення цього поняття здійснили також такі вчені як: Ч. Кулі, Дж. Мід і Е. Еріксон. Однак перші теоретичні розробки в області я-концепції належать У. Дженсону, який розділив глобальне, особистісне Я (Self) на взаємодіюче Я-усвідомлююче (І) і Я-як об'єкт (Ме). | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | *[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF_(%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0) '''Я'''. Матеріал із вікіпедії] | ||
| + | *[http://svitslova.com/mova/fonetyka-grafyka/1339-zvukove-znachennia-ja-ju-je-ji-shch.html звукове значення літери '''я'''] | ||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
Поточна версія на 13:59, 1 грудня 2013
Я, мѣст. Я. Я од людей чула. МВ. II. 9. Дитина мені хвора. Камен. у. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35.
Сучасні словники
Я.Академічний тлумачний словник
- Я невідм., сер. Тридцять перша літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м'якого приголосного звука з голосним звуком «а». — «Я, я»! «Я» — остання буква в алфавіті у — обриває він Тимка. — Потрібні йому твої поради — вибереться якось і сам (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 176). Від (од) а до я — від початку до кінця; усе.
- Я мене, займ. особ. 1 ос. одн.
- Уживається мовцем для називання самого себе. Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто й не побачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 11); Мені нічого не видко, тільки небо синіє надо мною (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98).
- у знач. ім., невідм., сер. Уживається для позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе в навколишньому світі. Огей мовчить. Він заглиблюється в себе, аналізуючи своє внутрішнє «я» як громадянина, наукового діяча, сім'янина і члена великого колективу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 248); Фізична неволя не дозволяє моєму «я» проявитися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 271); Майстер сцени мусить мобілізувати всі можливості свого творчого «я», своє знання життя, свою ідейну озброєність на глибоке проникнення у внутрішнє єство тієї людини, яку він покликаний втілити на сцені (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 33); // філос. Уживається для визначення суб'єкта. Розмови про те, що людське «я» зберігається в людському мозкові, слушні лише за умови, коли цей мозок діє в людському тілі (Наука і життя, 2, 1972, 47).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Что такое Я? Системно-векторная психология.Див. також
Я-конце́пція — динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.
«Я-концепція» — цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка щодо самого себе і який включає компоненти:
- когнітивний — образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості тощо (самосвідомості);
- емоційний — самоповага, самоприниження тощо;
- оцінково-вольовий прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу тощо.
За своїм змістом «Я-концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною.
Розрізняють також поняття "Я-реальне" та "Я-ідеальне", тобто те, якою людина є насправді і те, якою вона хоче бути. Якщо «Я - реальне» і «Я - ідеальне» не збігаються, у людини викликає невдоволення собою, розчарування, занижується самооцінка. В результаті чого вона може шукати нові способи поведінки, які дозволяють більш самоактуалізуватися.
Поняття "Я-концепції" виникло у 1950 році в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і іншими), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського «Я» і його особистісного самовизначення мікросоціуму.
Значний вплив на встановлення цього поняття здійснили також такі вчені як: Ч. Кулі, Дж. Мід і Е. Еріксон. Однак перші теоретичні розробки в області я-концепції належать У. Дженсону, який розділив глобальне, особистісне Я (Self) на взаємодіюче Я-усвідомлююче (І) і Я-як об'єкт (Ме).
