Відмінності між версіями «Гавра»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Словник Грінченка і сучасність) |
|||
(не показано 9 проміжних версій цього учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гавра, -ри, '''''ж. ''Берлога. Угор. | '''Гавра, -ри, '''''ж. ''Берлога. Угор. | ||
− | |||
− | [[Категорія:Га]] | + | ==Сучасні словники== |
+ | 1. Лігво звіра; барліг. В лісах.. медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном (Іван Франко, VIII, 1952, 38); ''* Образно''. То наймався [Юрчик] на найтяжчу роботу, гори перевертав, то півзими лежав у якій-небудь гаврі, у ведмежім барлозі, смокчучи свою нерозлучну віковічну люльку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 152). | ||
+ | |||
+ | 2. перен., зневажл. Рот. — Ци [чи] не стулиш ти си гавру? — крикнув нараз Василь (Іван Франко, I, 1955, 145). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra4.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra3.gif|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gavra1.JPG|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | *[http://sum.in.ua/p/2/9/1 Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 9.] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
+ | [[Категорія: Га]] |
Поточна версія на 01:33, 1 грудня 2013
Гавра, -ри, ж. Берлога. Угор.
Сучасні словники
1. Лігво звіра; барліг. В лісах.. медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном (Іван Франко, VIII, 1952, 38); * Образно. То наймався [Юрчик] на найтяжчу роботу, гори перевертав, то півзими лежав у якій-небудь гаврі, у ведмежім барлозі, смокчучи свою нерозлучну віковічну люльку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 152).
2. перен., зневажл. Рот. — Ци [чи] не стулиш ти си гавру? — крикнув нараз Василь (Іван Франко, I, 1955, 145).