Відмінності між версіями «Відвикати»
(Створена сторінка: '''Відвикати, -каю, -єш, '''сов. в. '''відвикнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Отвыкать, отвыкнуть. [[Категор...) |
|||
| (не показані 13 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Відвикати, -каю, -єш, '''сов. в. '''відвикнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Отвыкать, отвыкнуть. | '''Відвикати, -каю, -єш, '''сов. в. '''відвикнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Отвыкать, отвыкнуть. | ||
[[Категорія:Ві]] | [[Категорія:Ві]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Зі словника української мови | ||
| + | ВІДВИКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВИКНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. - А я тобі, Григорію, раджу:.. Від беззаконня пора відвикати (Гончар, Тронка, 1963, 94); Живучи в городі, він так одвик од сього простору польового, од сього повітря свіжого, що він, наче зачарований, ішов... (Мирний, IV, 1955, 212); - За час дванадцятилітньої військової служби відвик я від праці на ріллі (Фр., II, 1950, 273); Хвилюватись одвик, Хоч робота складна (Воронько, Три покоління, 1950, 10); // від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого-небудь. - Від такої думки я став відвикати від тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 333); Ти пишеш, що ти одвикла од мене (Коцюб., III, 1956, 190). | ||
| + | |||
| + | Зі словника синонімів української мови | ||
| + | ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! — А я, брат, відучився! — хвалиться майор (Н. Тихий). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:E929f56e8238dbd95bb27ba1a725254b orig.jpg]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:90409b8-tijanam-depositphotos-1320.jpg]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія: Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
Поточна версія на 08:33, 24 квітня 2024
Відвикати, -каю, -єш, сов. в. відвикнути, -ну, -неш, гл. Отвыкать, отвыкнуть.
Зміст
Сучасні словники
Зі словника української мови ВІДВИКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВИКНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. - А я тобі, Григорію, раджу:.. Від беззаконня пора відвикати (Гончар, Тронка, 1963, 94); Живучи в городі, він так одвик од сього простору польового, од сього повітря свіжого, що він, наче зачарований, ішов... (Мирний, IV, 1955, 212); - За час дванадцятилітньої військової служби відвик я від праці на ріллі (Фр., II, 1950, 273); Хвилюватись одвик, Хоч робота складна (Воронько, Три покоління, 1950, 10); // від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого-небудь. - Від такої думки я став відвикати від тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 333); Ти пишеш, що ти одвикла од мене (Коцюб., III, 1956, 190).
Зі словника синонімів української мови ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М. Ю. Тарновський); Ми оточені чудесами і відзвичаїлись дивуватись (М. Рильський); Батальйонний комісар.. проказує: Закурити б! — А я, брат, відучився! — хвалиться майор (Н. Тихий).
Ілюстрації
|
|
