Відмінності між версіями «Инжир»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Цікаві факти)
(додана стаття)
 
(не показано 3 проміжні версії ще одного учасника)
Рядок 7: Рядок 7:
  
 
Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю.
 
Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю.
 +
 +
==Господарське значення і застосування==
 +
Інжир вживають в свіжому, сушеному і консервованому вигляді. Зі свіжих плодів варять варення і джем. У плодах безліч дуже дрібних насіння, на смак плоди пріторно- або помірно-солодкі. Для сушіння більше підходить світлий, із золотистою шкіркою і білою м'якоттю, близько 5 см в діаметрі. Сушать супліддя 3-4 дня під сонцем. Вважається, що чим дрібніше плоди, тим інжир смачніше. Якщо в кожному плоді більше 900 насіння - це дуже хороший, ніжний інжир. Якщо менше 500 - досить посередній. Існує і безнасінний сорт, який не потребує запилення за допомогою ос-крихіток, але його супліддя не настільки смачні і соковиті.
 +
Урожай інжиру в культурі рясний - до 20 тонн на гектар. Інжир невибагливий: може рости на бідних землях, кам'янистих осипи, скелях, кам'яних стінах. Однак, потужні дерева зустрічаються в долинах річок, в умовах гарної водозабезпеченості. Плодоносити інжир починає на другий - третій рік, живе до 30-60, а в деяких випадках до 300 років. У деяких місцях для штучного запилення квіток фігового дерева проводиться капріфікація.
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
Рядок 19: Рядок 23:
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 
{{#ev:youtube|amQqnqkaCzc}}
 
{{#ev:youtube|amQqnqkaCzc}}
 +
 +
==Цікаві факти==
 +
 +
Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується.
 +
Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг,
 +
коли скуштували заборонений плід.
 +
На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом,
 +
про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко,
 +
тому що не могли собі уявити плід інжиру.
 +
Інжир - родич фікуса і тутового дерева, яке знайоме багатьом з нас
 +
як кімнатної рослини.
 +
Плід інжиру поживний і смачний, а цвіте інжир червонуватими і
 +
жовтуватими квітами, тому його цілком можна переплутати з яблуком,
 +
але зустрічають і фіолетові ягоди.
 +
У свіжому вигляді інжир довго зберігатися не може,
 +
тому його після збору відразу ж в'ялять і сушать на сонці,
 +
а цукру від цього в інжирі стає ще більше.
 +
При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і
 +
приносити плоди протягом приблизно 200 років.
 +
Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії.
 +
Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих на кір,
 +
малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки,
 +
фурункули, сифіліс та проказу .
 +
Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з
 +
будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж.
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
Рядок 26: Рядок 55:
 
4.Ficus carica — Смоковница обыкновенная, винная ягода или фига // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Т. V. — С. 380—382. — 762 + XXVI с. — 5175 экз.
 
4.Ficus carica — Смоковница обыкновенная, винная ягода или фига // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Т. V. — С. 380—382. — 762 + XXVI с. — 5175 экз.
 
5.Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 237. — ISBN 5-06-000085-0
 
5.Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 237. — ISBN 5-06-000085-0
−
 
−
==Цікаві факти==
 
−
Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується. Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг, коли скуштували заборонений плід. На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом, про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко, тому що не могли собі уявити плід інжиру.
 
−
Інжир - родич фікуса і тутового дерева, яке знайоме багатьом з нас як кімнатної рослини.
 
−
Плід інжиру поживний і смачний, а цвіте інжир червонуватими і жовтуватими квітами, тому його цілком можна переплутати з яблуком, але зустрічають і фіолетові ягоди. У свіжому вигляді інжир довго зберігатися не може, тому його після збору відразу ж в'ялять і сушать на сонці, а цукру від цього в інжирі стає ще більше.
 
−
При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і приносити плоди протягом приблизно 200 років. Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії.
 
−
Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих на кір, малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки, фурункули, сифіліс та проказу . Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж.
 

Поточна версія на 22:36, 9 листопада 2017

Инжи́р, -ру, м. Винныя ягоды. О. 1862. IX. 64.

Сучасні словники

Інжир або фіга або смоква (Ficus carica) — субтропічна листопадна рослина роду Фікус (Ficus).

Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю.

Господарське значення і застосування

Інжир вживають в свіжому, сушеному і консервованому вигляді. Зі свіжих плодів варять варення і джем. У плодах безліч дуже дрібних насіння, на смак плоди пріторно- або помірно-солодкі. Для сушіння більше підходить світлий, із золотистою шкіркою і білою м'якоттю, близько 5 см в діаметрі. Сушать супліддя 3-4 дня під сонцем. Вважається, що чим дрібніше плоди, тим інжир смачніше. Якщо в кожному плоді більше 900 насіння - це дуже хороший, ніжний інжир. Якщо менше 500 - досить посередній. Існує і безнасінний сорт, який не потребує запилення за допомогою ос-крихіток, але його супліддя не настільки смачні і соковиті. Урожай інжиру в культурі рясний - до 20 тонн на гектар. Інжир невибагливий: може рости на бідних землях, кам'янистих осипи, скелях, кам'яних стінах. Однак, потужні дерева зустрічаються в долинах річок, в умовах гарної водозабезпеченості. Плодоносити інжир починає на другий - третій рік, живе до 30-60, а в деяких випадках до 300 років. У деяких місцях для штучного запилення квіток фігового дерева проводиться капріфікація.

Ілюстрації

66a0e91d81a3ce4f6f6c4c74883db851.jpg 258px-Ficus Carica 2.jpg Common-fig-01.jpg Ingir 5.jpg

Медіа

Цікаві факти

Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується.

Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг, коли скуштували заборонений плід. На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом, про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко, тому що не могли собі уявити плід інжиру. 

Інжир - родич фікуса і тутового дерева, яке знайоме багатьом з нас

як кімнатної рослини. 

Плід інжиру поживний і смачний, а цвіте інжир червонуватими і
жовтуватими квітами, тому його цілком можна переплутати з яблуком,
але зустрічають і фіолетові ягоди.

У свіжому вигляді інжир довго зберігатися не може, тому його після збору відразу ж в'ялять і сушать на сонці, 

а цукру від цього в інжирі стає ще більше. 
При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і

приносити плоди протягом приблизно 200 років. Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії. 

Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих на кір,
малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки,

фурункули, сифіліс та проказу . Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж.

Джерела та література

1.http://www.npblog.com.ua/index.php/botanika/inzhir.html 2.СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА 3.Инжир — статья из Большой советской энциклопедии (Проверено 6 декабря 2012) 4.Ficus carica — Смоковница обыкновенная, винная ягода или фига // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Т. V. — С. 380—382. — 762 + XXVI с. — 5175 экз. 5.Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 237. — ISBN 5-06-000085-0

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Инжир&oldid=171666