Відмінності між версіями «Инжир»
(→Сучасні словники) |
(додана стаття) |
||
(не показані 6 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю. | Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю. | ||
+ | |||
+ | ==Господарське значення і застосування== | ||
+ | Інжир вживають в свіжому, сушеному і консервованому вигляді. Зі свіжих плодів варять варення і джем. У плодах безліч дуже дрібних насіння, на смак плоди пріторно- або помірно-солодкі. Для сушіння більше підходить світлий, із золотистою шкіркою і білою м'якоттю, близько 5 см в діаметрі. Сушать супліддя 3-4 дня під сонцем. Вважається, що чим дрібніше плоди, тим інжир смачніше. Якщо в кожному плоді більше 900 насіння - це дуже хороший, ніжний інжир. Якщо менше 500 - досить посередній. Існує і безнасінний сорт, який не потребує запилення за допомогою ос-крихіток, але його супліддя не настільки смачні і соковиті. | ||
+ | Урожай інжиру в культурі рясний - до 20 тонн на гектар. Інжир невибагливий: може рости на бідних землях, кам'янистих осипи, скелях, кам'яних стінах. Однак, потужні дерева зустрічаються в долинах річок, в умовах гарної водозабезпеченості. Плодоносити інжир починає на другий - третій рік, живе до 30-60, а в деяких випадках до 300 років. У деяких місцях для штучного запилення квіток фігового дерева проводиться капріфікація. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:66a0e91d81a3ce4f6f6c4c74883db851.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:258px-Ficus_Carica_2.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Common-fig-01.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ingir_5.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|amQqnqkaCzc}} | ||
+ | |||
+ | ==Цікаві факти== | ||
+ | |||
+ | Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується. | ||
+ | Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг, | ||
+ | коли скуштували заборонений плід. | ||
+ | На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом, | ||
+ | про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко, | ||
+ | тому що не могли собі уявити плід інжиру. | ||
+ | Інжир - родич фікуса і тутового дерева, яке знайоме багатьом з нас | ||
+ | як кімнатної рослини. | ||
+ | Плід інжиру поживний і смачний, а цвіте інжир червонуватими і | ||
+ | жовтуватими квітами, тому його цілком можна переплутати з яблуком, | ||
+ | але зустрічають і фіолетові ягоди. | ||
+ | У свіжому вигляді інжир довго зберігатися не може, | ||
+ | тому його після збору відразу ж в'ялять і сушать на сонці, | ||
+ | а цукру від цього в інжирі стає ще більше. | ||
+ | При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і | ||
+ | приносити плоди протягом приблизно 200 років. | ||
+ | Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії. | ||
+ | Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих на кір, | ||
+ | малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки, | ||
+ | фурункули, сифіліс та проказу . | ||
+ | Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з | ||
+ | будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж. | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | 1.http://www.npblog.com.ua/index.php/botanika/inzhir.html | ||
+ | 2.СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА | ||
+ | 3.Инжир — статья из Большой советской энциклопедии (Проверено 6 декабря 2012) | ||
+ | 4.Ficus carica — Смоковница обыкновенная, винная ягода или фига // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Т. V. — С. 380—382. — 762 + XXVI с. — 5175 экз. | ||
+ | 5.Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 237. — ISBN 5-06-000085-0 |
Поточна версія на 22:36, 9 листопада 2017
Инжи́р, -ру, м. Винныя ягоды. О. 1862. IX. 64.
Зміст
Сучасні словники
Інжир або фіга або смоква (Ficus carica) — субтропічна листопадна рослина роду Фікус (Ficus).
Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю.
Господарське значення і застосування
Інжир вживають в свіжому, сушеному і консервованому вигляді. Зі свіжих плодів варять варення і джем. У плодах безліч дуже дрібних насіння, на смак плоди пріторно- або помірно-солодкі. Для сушіння більше підходить світлий, із золотистою шкіркою і білою м'якоттю, близько 5 см в діаметрі. Сушать супліддя 3-4 дня під сонцем. Вважається, що чим дрібніше плоди, тим інжир смачніше. Якщо в кожному плоді більше 900 насіння - це дуже хороший, ніжний інжир. Якщо менше 500 - досить посередній. Існує і безнасінний сорт, який не потребує запилення за допомогою ос-крихіток, але його супліддя не настільки смачні і соковиті. Урожай інжиру в культурі рясний - до 20 тонн на гектар. Інжир невибагливий: може рости на бідних землях, кам'янистих осипи, скелях, кам'яних стінах. Однак, потужні дерева зустрічаються в долинах річок, в умовах гарної водозабезпеченості. Плодоносити інжир починає на другий - третій рік, живе до 30-60, а в деяких випадках до 300 років. У деяких місцях для штучного запилення квіток фігового дерева проводиться капріфікація.
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується.
Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг, коли скуштували заборонений плід. На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом, про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко, тому що не могли собі уявити плід інжиру.
Інжир - родич фікуса і тутового дерева, яке знайоме багатьом з нас
як кімнатної рослини.
Плід інжиру поживний і смачний, а цвіте інжир червонуватими і жовтуватими квітами, тому його цілком можна переплутати з яблуком, але зустрічають і фіолетові ягоди.
У свіжому вигляді інжир довго зберігатися не може, тому його після збору відразу ж в'ялять і сушать на сонці,
а цукру від цього в інжирі стає ще більше. При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і
приносити плоди протягом приблизно 200 років. Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії.
Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих на кір, малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки,
фурункули, сифіліс та проказу . Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж.
Джерела та література
1.http://www.npblog.com.ua/index.php/botanika/inzhir.html 2.СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА 3.Инжир — статья из Большой советской энциклопедии (Проверено 6 декабря 2012) 4.Ficus carica — Смоковница обыкновенная, винная ягода или фига // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Т. V. — С. 380—382. — 762 + XXVI с. — 5175 экз. 5.Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 237. — ISBN 5-06-000085-0