Відмінності між версіями «Гірко»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Гірко | |
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | |
| − | + | ||
[[Категорія:Гі]] | [[Категорія:Гі]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2023 року]] | ||
| + | ==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.== | ||
| + | Гірко нар. | ||
| + | 1) Горько. '''''Гірко''' ззісти, жаль покинути''. Ном. № 4775.<br /> | ||
| + | 2) Горестно, горько, бѣдственно, тяжело. ''Обіллється '''гірко''' сльозами. Лукаш. '''Гірко''' зароби, солодко ззіж''. Ном. № 9968. Ум. '''''Гіренько''', '''гіркенько'''. Неня лиш заплакала '''гіренько'''''. Федьк. ''Як '''гіренько''' і тяженько було відробляти, — годі і споминати''. | ||
| + | ==Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.== | ||
| + | '''ГІ́РКО'''.<br /> | ||
| + | 1. Присл. до гіркий 1,3. ''Над водою '''гірко''' і п'янко пахло осиковими сережками'' (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 466); '''''Гірко''' жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі'' (Панас Мирний, V, 1955, 309); ''І плаче '''гірко''' Ярославна В Путивлі-граді на валу'' (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 36).<br /> | ||
| + | 2. у знач. присудк. сл. Про відчуття '''гіркого''' смаку. ''— Щоб '''не гірко''' було після пива, так купи їй медяничків'' (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 473).<br /> | ||
| + | 3. у знач. присудк. сл. Про почуття прикрості, болю. ''Важко матері, таке згадуючи: '''гірко''' та сумно на душі'' (Панас Мирний, II, 1954, 83); ''Що то за мука до нікого живого словечка не промовити — се дуже '''гірко''''' (Василь Стефаник, III, 1954, 23); ''То був у них веселий вечір, багато вони сміялися, хоч Крутоярові на серці було '''гірко''''' (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 273).<br /> | ||
| + | 4. розм. Уживається у знач. багато, дуже, сильно, важко. ''[Савка:] Кажу: чи не занедужав оце ти, Тимоше, що так '''гірко''' кашляєш?'' (Степан Васильченко, III, 1960, 64); ''— Як не роблю '''гірко''', а зимою, дивись, ізнов нічим ока запорошити. Ні в мішку, ні в горшку'' (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 7).<br /> | ||
| + | 5. виг., розм. За народним звичаєм — вигук за весільним столом, цю виражає прохання до молодих поцілуватися. ''Весілля... Всі дружно гукають: — '''Гірко'''!.. '''Гірко'''!..'' (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 253); ''Тут «'''гірко'''» хтось давай кричать. Таке там почалося... При генералі цілувать Марину довелося'' (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 21). | ||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | гі́рко (присудк.сл.) - про наявність знегод, труднощів, страждань | ||
| + | # ва́жко (присудк. сл.) - про наявність знегод, труднощів. | ||
| + | # неле́гко (присудк. сл.) - про наявність знегод, труднощів, пережеань. | ||
| + | # непере́ливки (розм.) - важко, скрутно сутожно комусь (про наявність знегод, труднощів, страждань). | ||
| + | # несо́лодко (присудк.сл) - про наявність знегод, труднощів, страждань. | ||
| + | # скру́тно (присудк. сл.) - складно у матеріальному відношенні. | ||
| + | # суту́жно (присудк. сл.) - важко через складні обставини, великі труднощі; скрутно. | ||
| + | # тру́дно (присудк. сл.) - важко матеріально; сутужно, скрутно. | ||
| + | # ту́го (присудк. сл.) - важко (про труднощі в чомусь, нестатки і т. ін.). | ||
| + | # тя́жко (присудк. сл.) - про наявність знегод, труднощів, страждань. | ||
| + | гі́рко - про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку | ||
| + | # ва́жко (кому, присудк. сл.) - про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій. | ||
| + | # тя́жко - про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан. | ||
| + | гі́рко - з великою силою вияву | ||
| + | # ва́жко - з великою силою вияву. | ||
| + | # ду́же - великою мірою, надто, надзвичайно. | ||
| + | # си́льно - у великій мірі, надто, надзвичайно. | ||
| + | # тя́жко - з великою силою вияву. | ||
| + | ==Цитати української літератури з використанням слова гірко== | ||
| + | 1. "А мокрий степ '''гірко''' пах полином і тихо шумів од вітру" (Тютюнник Григір Михайлович - "Климко")<br /> | ||
| + | 2. "Та як став він говорити, яково важко у чужих людей жити, та яково сумно, почала тоді дівчина знов сильно й '''гірко''' плакати" (Вовчок Марко - "Кармелюк")<br /> | ||
| + | 3. ""І ти, Бруте!.." — '''гірко''' подумав Микола Степанович і зрозумів, що підтримки у видавництві він не матиме ні від кого" (Антоненко-Давидович Борис Дмитрович - "Чистка") | ||
Поточна версія на 10:48, 11 квітня 2023
Гірко
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Гірко нар.
1) Горько. Гірко ззісти, жаль покинути. Ном. № 4775.
2) Горестно, горько, бѣдственно, тяжело. Обіллється гірко сльозами. Лукаш. Гірко зароби, солодко ззіж. Ном. № 9968. Ум. Гіренько, гіркенько. Неня лиш заплакала гіренько. Федьк. Як гіренько і тяженько було відробляти, — годі і споминати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.
ГІ́РКО.
1. Присл. до гіркий 1,3. Над водою гірко і п'янко пахло осиковими сережками (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 466); Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (Панас Мирний, V, 1955, 309); І плаче гірко Ярославна В Путивлі-граді на валу (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 36).
2. у знач. присудк. сл. Про відчуття гіркого смаку. — Щоб не гірко було після пива, так купи їй медяничків (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 473).
3. у знач. присудк. сл. Про почуття прикрості, болю. Важко матері, таке згадуючи: гірко та сумно на душі (Панас Мирний, II, 1954, 83); Що то за мука до нікого живого словечка не промовити — се дуже гірко (Василь Стефаник, III, 1954, 23); То був у них веселий вечір, багато вони сміялися, хоч Крутоярові на серці було гірко (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 273).
4. розм. Уживається у знач. багато, дуже, сильно, важко. [Савка:] Кажу: чи не занедужав оце ти, Тимоше, що так гірко кашляєш? (Степан Васильченко, III, 1960, 64); — Як не роблю гірко, а зимою, дивись, ізнов нічим ока запорошити. Ні в мішку, ні в горшку (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 7).
5. виг., розм. За народним звичаєм — вигук за весільним столом, цю виражає прохання до молодих поцілуватися. Весілля... Всі дружно гукають: — Гірко!.. Гірко!.. (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 253); Тут «гірко» хтось давай кричать. Таке там почалося... При генералі цілувать Марину довелося (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 21).
Синоніми
гі́рко (присудк.сл.) - про наявність знегод, труднощів, страждань
- ва́жко (присудк. сл.) - про наявність знегод, труднощів.
- неле́гко (присудк. сл.) - про наявність знегод, труднощів, пережеань.
- непере́ливки (розм.) - важко, скрутно сутожно комусь (про наявність знегод, труднощів, страждань).
- несо́лодко (присудк.сл) - про наявність знегод, труднощів, страждань.
- скру́тно (присудк. сл.) - складно у матеріальному відношенні.
- суту́жно (присудк. сл.) - важко через складні обставини, великі труднощі; скрутно.
- тру́дно (присудк. сл.) - важко матеріально; сутужно, скрутно.
- ту́го (присудк. сл.) - важко (про труднощі в чомусь, нестатки і т. ін.).
- тя́жко (присудк. сл.) - про наявність знегод, труднощів, страждань.
гі́рко - про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку
- ва́жко (кому, присудк. сл.) - про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій.
- тя́жко - про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан.
гі́рко - з великою силою вияву
- ва́жко - з великою силою вияву.
- ду́же - великою мірою, надто, надзвичайно.
- си́льно - у великій мірі, надто, надзвичайно.
- тя́жко - з великою силою вияву.
Цитати української літератури з використанням слова гірко
1. "А мокрий степ гірко пах полином і тихо шумів од вітру" (Тютюнник Григір Михайлович - "Климко")
2. "Та як став він говорити, яково важко у чужих людей жити, та яково сумно, почала тоді дівчина знов сильно й гірко плакати" (Вовчок Марко - "Кармелюк")
3. ""І ти, Бруте!.." — гірко подумав Микола Степанович і зрозумів, що підтримки у видавництві він не матиме ні від кого" (Антоненко-Давидович Борис Дмитрович - "Чистка")
