Відмінності між версіями «Амбиція»
Yana (обговорення • внесок) |
(Я додала більш детальне визначення терміну "амбіція") |
||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Амби́ція''' и '''Амбі́ція, -ції,''' ''ж.'' Амбиція, тщеславіе. Желех. | '''Амби́ція''' и '''Амбі́ція, -ції,''' ''ж.'' Амбиція, тщеславіе. Желех. | ||
| + | Амбіція (ambitio) – загострене самолюбство, що проявляється в прагненні довести свою перевагу для досягнення певних цілей. Амбіції часто належать до негативних особливостей характеру, оскільки амбітна людина схильна недооцінювати інших людей, в той час як власні заслуги значно звеличуються. Така модель поведінки накладає свій відбиток на формування взаємовідносин з іншими людьми. | ||
| + | Тобто амбіції – це ступінь людського честолюбства, спрямованого на досягнення цілей, бажання отримувати зовнішні знаки пошани і поваги. Іншими словами, ступінь розмаху суб’єкта на досягнення життєвих благ, професійної та міжособистісної реалізації. | ||
[[Категорія:Ам]] | [[Категорія:Ам]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===[http://sum.in.ua/s/ambicija Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | |
| − | == | + | АМБІЦІЯ, ї, жін. Самолюбство; гордість; честолюбство. Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Іван Франко, III, 1950, 257); Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 100). |
| − | + | ♦ Полізти (вдаритися і т. ін.) в амбіцію — дуже образитися. Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Юрій Яновський, II, 1958, 312). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | == | + | ===[http://slovopedia.org.ua/49/53392/355984.html Фразеологічний словник української мови]=== |
| + | уда́ритися (полі́зти) в амбі́цію. Підкреслено виявляти образу, незадоволення внаслідок враженого самолюбства. — Що?! — Кажу — поженимось… Я ж не малолітній,— вдарився Остап в амбіцію (М. Ю. Тарновський); Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови (зборів) й давай лаятись (Ю. Яновський). | ||
| − | == | + | ===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=18&t=2124 Словник іншомовних слів]=== |
| + | амбіція; ж. | ||
| + | (лат., честолюбність, пиха, від обходжу, домагаюсь) | ||
| + | гонор, чванливість. | ||
| − | == | + | ===[http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=22&t=354 Словник синонімів української мови]=== |
| + | САМОЛЮБСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов'язане з честолюбством), САМОЛЮБНІСТЬ рідше;АМБІЦІЯ, АМБІТНІСТЬ рідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлівна проситься на урок до Ганни Остапівни, щоб повчитись (О. Гончар); Ображене самолюбство пекло його серце (О. Донченко); Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла (О. Кобилянська); Занадто поважно трактував (емісар) власну особу, аби встрявати у дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний). | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
Поточна версія на 21:41, 2 грудня 2019
Амби́ція и Амбі́ція, -ції, ж. Амбиція, тщеславіе. Желех. Амбіція (ambitio) – загострене самолюбство, що проявляється в прагненні довести свою перевагу для досягнення певних цілей. Амбіції часто належать до негативних особливостей характеру, оскільки амбітна людина схильна недооцінювати інших людей, в той час як власні заслуги значно звеличуються. Така модель поведінки накладає свій відбиток на формування взаємовідносин з іншими людьми.
Тобто амбіції – це ступінь людського честолюбства, спрямованого на досягнення цілей, бажання отримувати зовнішні знаки пошани і поваги. Іншими словами, ступінь розмаху суб’єкта на досягнення життєвих благ, професійної та міжособистісної реалізації.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
АМБІЦІЯ, ї, жін. Самолюбство; гордість; честолюбство. Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Іван Франко, III, 1950, 257); Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 100). ♦ Полізти (вдаритися і т. ін.) в амбіцію — дуже образитися. Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Юрій Яновський, II, 1958, 312).
Фразеологічний словник української мови
уда́ритися (полі́зти) в амбі́цію. Підкреслено виявляти образу, незадоволення внаслідок враженого самолюбства. — Що?! — Кажу — поженимось… Я ж не малолітній,— вдарився Остап в амбіцію (М. Ю. Тарновський); Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови (зборів) й давай лаятись (Ю. Яновський).
Словник іншомовних слів
амбіція; ж. (лат., честолюбність, пиха, від обходжу, домагаюсь) гонор, чванливість.
Словник синонімів української мови
САМОЛЮБСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов'язане з честолюбством), САМОЛЮБНІСТЬ рідше;АМБІЦІЯ, АМБІТНІСТЬ рідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлівна проситься на урок до Ганни Остапівни, щоб повчитись (О. Гончар); Ображене самолюбство пекло його серце (О. Донченко); Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла (О. Кобилянська); Занадто поважно трактував (емісар) власну особу, аби встрявати у дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний).
