Відмінності між версіями «Писк»

Поточна версія на 12:06, 2 грудня 2013

Писк, -ку, м. 1) Пискъ. Ні писку, ні виску. 2) = Писок 1. З свинячим писком та в пшенишне тісто. Ном. № 1036. Як шарнула хруща в писк, аж роскинув крила. Чуб. V. 1144. Високий звук, який видає жива істота. Такий звук може бути виявом певних почуттів (незадоволення, збентеження, болю і т. ін.). Наприклад: На другий день, скоро світ, зібралися звірі до походу. Земля дуднить, галуззя хрустить, рев, крик та писк по лісі (Іван Франко, IV, 1950, 69)

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Пищати Пищати щу, щйш, недок. 1. Видавати писк (про комах, птахів, деяких тварин). [В с і (співають):] І лід тріщить, і комар пищить, А то кум до куми порося тащить (Н.-Лев., II, 1956, 507); Стає тихо на базарі, тільки де-не-де в продуктових крамницях пищать щури та миші (ПІияи, Баланда, 1957, 83); Тихо було, претихо, лише з-за круч чорно-синя хмара вставала і кібці пищали перед бурею (Допч., Секрет, 1947, 23); // Видавати пронизливі різкі звуки, вереща­ти (про людину). Хазяїн., узвав [наймита] злодієм, й пройдисвітом, і голотою; а хазяйка собі підказує та підгукує, та пищить, та верещить (Вовчок, І, 1955, 311); В сінях згасили світло, дівки дико пищали, а парубки душилися од сміху (Коцюб., II, 1955, 354); // Плакати тонепьким голосом (про дитину). Діти, по­губивши матерів, пищать (Кв.-Осн., II, 1956, 14); Діти пищать на руках у матерів (ІО. Янов., IV, 1959, 39); // розм. Говорити або співати тонким, пискливим го­лосом. А співає як! Та хіба в нього був коли-небудь голос? Так, щось там пищало позад гурту, коли ставали до співу… (ІО. Янов., II, 1954, 139). У результаті якої-небудь дії видавати високий протяжний звук, писк (про неживі предмети). Його перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло, цвірчало, як горобець, ще й до того бризкало (Н.-Лев., IV, 1956, 164); Скрипіла й пищала якась надломана суха гілляка (Март., Тв., 1954, 304); // у що, чим. Створювати чим-пебудь високий протяжний звук, писк. Збирав [Іван] малини, пукав з листочків, робив свистілку або пищав у травинку (Коцюб., II, 1955, 307); // безос. Хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Укр.. присл.., 1955, 212); Кашель розходився, ..груди високо піднялися, у їх гуло, пищало (Мирний, І, 1954, 310). перен., розм. Скаржитися на кого-, що-небудь, висловлювати незадоволення кимось, чимось; ремству­вати, нарікати. Мій новий бюджет, як собі хочеш, мене лякає.. Але, врешті, скільки не пищи, нічого не поможе, то краще мовчати (Л. Укр., V, 1956, 237); — Вимоги у мене до вас будуть такі високі, що ви що­разу пищатимете. Та це вас не врятує: ніяких знижок ви від мене не діждетесь… (Шовк., Інженери, 1956, 409). Аж пищить (пищав, пищала, пищало): а) хто-не-будь знаходиться в дуже скрутному становищі. Він [народ] під гнітом тяжким аж пищить (Сам., І, 1958, 155); б) що-небудь робиться, виявляється і т. ін. дуже інтенсивно. Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (Коцюб., І, 1955, 63); в) про необор­не бажання швидше здійснити що-небудь.—Вона заміж аж пищить! — понизивши голос, таємниче повідомив Василь Сидорович (Збан., Малин, дзвін, 1958, 67).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Визг

http://dic.academic.ru/dic.nsf/vasmer/37798/%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B3

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/pysk

http://www.goodfon.ru/wallpaper/akter-emocii-krik.html