Відмінності між версіями «Щавій»
(→Цікаві факти) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Щавій, -вію, '''''м. ''= '''Щавель''', Rumex Acetosa. Вх. Пч. І. 12. | '''Щавій, -вію, '''''м. ''= '''Щавель''', Rumex Acetosa. Вх. Пч. І. 12. | ||
| − | http://www.100let.net/1sch_schavel_kislii.htm Клуб здоровья и долголетия | + | |
| − | Щавель | + | ==Сучасні словники== |
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66647-shhavij.html#show_point СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=== | ||
| + | |||
| + | ===[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]=== | ||
| + | щаві́й – іменник чоловічого роду | ||
| + | Відмінювання… | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | ЩАВІЙ, ію, чол., діал. Щавель. Змішався ''щавій'' з лободою, Оженився старий з молодою (Павло Чубинський, V, 1874, 576). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 570. | ||
| + | |||
| + | ===[http://uk.wiktionary.org/wiki/%D1%89%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B9 Матеріал з Вікісловника]=== | ||
| + | щавій | ||
| + | |||
| + | ===[http://www.100let.net/1sch_schavel_kislii.htm Клуб здоровья и долголетия]=== | ||
| + | ====Щавель кислый==== | ||
Rumex acetosa L. | Rumex acetosa L. | ||
Синоним: щавель обыкновенный | Синоним: щавель обыкновенный | ||
| − | Народные названия: щавел, щавель, щавій , кислица, кислуха, кислушка, чистотел, столбунцы, чувель. | + | Народные названия: щавел, щавель, ''щавій'', кислица, кислуха, кислушка, чистотел, столбунцы, чувель. |
Семейство гречишные — Polygonaceae | Семейство гречишные — Polygonaceae | ||
Историческая справка. Щавель — древняя огородная культура. Растение фигурирует у знаменитого комедиографа Плавта (III—II вв. до н. э.), в стихах Вергилия (I в. до н. э.), в «Естественной истории» Плиния Старшего. В «Каноне врачебной науки» описаны целебные свойства щавеля кислого (Авиценна называет его садовым) и дикого, который, по мнению автора, во всех отношениях сильнее садового. | Историческая справка. Щавель — древняя огородная культура. Растение фигурирует у знаменитого комедиографа Плавта (III—II вв. до н. э.), в стихах Вергилия (I в. до н. э.), в «Естественной истории» Плиния Старшего. В «Каноне врачебной науки» описаны целебные свойства щавеля кислого (Авиценна называет его садовым) и дикого, который, по мнению автора, во всех отношениях сильнее садового. | ||
| Рядок 10: | Рядок 25: | ||
| − | http://www.vseslova.com/fasmer/page/schavel.19316/ ВСЕ СЛОВА | + | ===[http://www.vseslova.com/fasmer/page/schavel.19316/ ВСЕ СЛОВА]=== |
ЩАВЕЛЬ | ЩАВЕЛЬ | ||
| − | + | щавей – то же, костром., щавель, воронежск., укр. щава "щавель, минеральная вода", щавель, ''щавiй'' "щавель", др.-русск. щавьнъ "кислый", сербск.-цслав. щавъ "rumeх", болг. щава "дубильное вещество", щавел "щавель", щавя "дублю", сербохорв. штава "вымачивание кожи в воде перед дублением", штавељ м., штаваљ м. "щавель", штавље – то же, словен. scav, род. п. scavа м. "дикорастущий щавель", scavа ж., scavelj, род. п. -vljа м. "щавель", чеш. stavа "сок", stаvеl "щавель", слвц. stаvа "сок", stаvik "щавель", польск. szczaw, род. п. -iu "щавель" (*scаvь), szczawa "углекислая вода", Szczawnica – местн. н., в.-луж. scеhеl "щавель", н.-луж. scаw (м.) – то же, прилаг. scawny. Праслав. scаvь связывают со щи (см.) Младенов (697), Ильинский (РФВ 73, 307). Сближение с др.-инд. churika "нож" (из *skhurika) абсолютно недостоверно, вопреки Левенталю (ZfslPh 8, 129), родство с кислый, квас (ср. Преобр., Труды I, 113) исключено фонетически. | |
| − | щавей – то же, костром., щавель, воронежск., укр. щава "щавель, минеральная вода", щавель, щавiй "щавель", др.-русск. щавьнъ "кислый", сербск.-цслав. щавъ "rumeх", болг. щава "дубильное вещество", щавел "щавель", щавя "дублю", сербохорв. штава "вымачивание кожи в воде перед дублением", штавељ м., штаваљ м. "щавель", штавље – то же, словен. scav, род. п. scavа м. "дикорастущий щавель", scavа ж., scavelj, род. п. -vljа м. "щавель", чеш. stavа "сок", stаvеl "щавель", слвц. stаvа "сок", stаvik "щавель", польск. szczaw, род. п. -iu "щавель" (*scаvь), szczawa "углекислая вода", Szczawnica – местн. н., в.-луж. scеhеl "щавель", н.-луж. scаw (м.) – то же, прилаг. scawny. Праслав. scаvь связывают со щи (см.) Младенов (697), Ильинский (РФВ 73, 307). Сближение с др.-инд. churika "нож" (из *skhurika) абсолютно недостоверно, вопреки Левенталю (ZfslPh 8, 129), родство с кислый, квас (ср. Преобр., Труды I, 113) исключено фонетически. | + | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Schavij kislii.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Schavij kislii.jpg|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щавій3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щавій2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щавій.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | ===[http://lekras.at.ua/blog/shhavel_alpijskij_shhavel_gorob_39_jachij/2012-02-21-185 Лікарські рослини України]=== | ||
| + | ====Щавель альпійський==== | ||
| + | Щавель альпійський (Rumex alpinus L.). Російська назва — щавель альпийский; місцева — жовтвина, жовтило, щавель кінський, ''щавій''. | ||
| + | |||
| + | Багаторічна рослина, від 30 до 150 см заввишки, з великими яйцевидними довгочерешковпми листками. Кореневище товсте й велике. Цвіте в липні—серпні. | ||
| + | |||
| + | Росте тільки на полонинах, біля стійбищ худоби і взагалі на переугноєних місцях. | ||
| + | 3 лікувальною метою використовують кореневище й корінь (Rhizoma (radix) rumici alpini), які містять дубильні речовини, хризофанову кислоту, тростинний цукор та інші речовини. | ||
| + | |||
| + | Застосовується як проносне, а також при нашкірних та інших захворюваннях. | ||
| + | |||
| + | Збирають кореневище з корінням весною і восени, розрізують і сушать в легкому теплі. | ||
| + | |||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A9%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Щавель альпійський]=== | ||
| + | ====Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.==== | ||
| + | Щавель альпійський (Rumex alpinus) — багаторічна гірська трав'яниста рослина родини гречкових. Має товсте й велике кореневище. Стебло пряме, 50—150 см заввишки. Листки прості, цілокраї, чергові, тупі, зісподу по жилках дрібно опушені; нижні — округлояйцевидні, довгочерешкові. Квітки двостатеві, актиноморфні, з простою чашечковидною зеленою оцвітиною, у кільцях, що утворюють волотевидне суцвіття. Плід — горішок. Цвіте у липні — вересні. | ||
| + | Поширення[ред. • ред. код] | ||
| + | Росте в Карпатах на полонинах, біля стійбищ худоби, на переугноєних місцях. | ||
| + | Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті щавель кінський, але використовують цю рослину лише в народній медицині. | ||
| + | Джерела[ред. • ред. код] | ||
| + | |||
| + | Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. ISBN 5-88500-055-7 | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://fitoapteka.org/herbs-sch/2296-rumex-alpinus Щавель альпійський (Rumex alpinus);]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Ща]] | [[Категорія:Ща]] | ||
Поточна версія на 22:49, 18 листопада 2017
Щавій, -вію, м. = Щавель, Rumex Acetosa. Вх. Пч. І. 12.
Сучасні словники
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
«Словники України on-line»
щаві́й – іменник чоловічого роду Відмінювання…
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЩАВІЙ, ію, чол., діал. Щавель. Змішався щавій з лободою, Оженився старий з молодою (Павло Чубинський, V, 1874, 576).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 570.
Матеріал з Вікісловника
щавій
Клуб здоровья и долголетия
Щавель кислый
Rumex acetosa L. Синоним: щавель обыкновенный Народные названия: щавел, щавель, щавій, кислица, кислуха, кислушка, чистотел, столбунцы, чувель. Семейство гречишные — Polygonaceae Историческая справка. Щавель — древняя огородная культура. Растение фигурирует у знаменитого комедиографа Плавта (III—II вв. до н. э.), в стихах Вергилия (I в. до н. э.), в «Естественной истории» Плиния Старшего. В «Каноне врачебной науки» описаны целебные свойства щавеля кислого (Авиценна называет его садовым) и дикого, который, по мнению автора, во всех отношениях сильнее садового. Термин «щавель» — общеславянский. По происхождению он родственен слову «щи», образованному от «сьчь» (сечь), отсюда «сок». Своим названием растение обязано тому, что его сочные побеги использовались для приготовления щей. Того же ряда сохранившийся в говорах глагол «щавить» — жать, давить, в современном украинском ему соответствует «чавити». А замыкает эту смысловую группу персонаж русских сказок Щавидуб, непомерной силы богатырь, который так стискивал деревья, что выжимал из них сок.
ВСЕ СЛОВА
ЩАВЕЛЬ щавей – то же, костром., щавель, воронежск., укр. щава "щавель, минеральная вода", щавель, щавiй "щавель", др.-русск. щавьнъ "кислый", сербск.-цслав. щавъ "rumeх", болг. щава "дубильное вещество", щавел "щавель", щавя "дублю", сербохорв. штава "вымачивание кожи в воде перед дублением", штавељ м., штаваљ м. "щавель", штавље – то же, словен. scav, род. п. scavа м. "дикорастущий щавель", scavа ж., scavelj, род. п. -vljа м. "щавель", чеш. stavа "сок", stаvеl "щавель", слвц. stаvа "сок", stаvik "щавель", польск. szczaw, род. п. -iu "щавель" (*scаvь), szczawa "углекислая вода", Szczawnica – местн. н., в.-луж. scеhеl "щавель", н.-луж. scаw (м.) – то же, прилаг. scawny. Праслав. scаvь связывают со щи (см.) Младенов (697), Ильинский (РФВ 73, 307). Сближение с др.-инд. churika "нож" (из *skhurika) абсолютно недостоверно, вопреки Левенталю (ZfslPh 8, 129), родство с кислый, квас (ср. Преобр., Труды I, 113) исключено фонетически.
Ілюстрації
|
|
|
|
Лікарські рослини України
Щавель альпійський
Щавель альпійський (Rumex alpinus L.). Російська назва — щавель альпийский; місцева — жовтвина, жовтило, щавель кінський, щавій.
Багаторічна рослина, від 30 до 150 см заввишки, з великими яйцевидними довгочерешковпми листками. Кореневище товсте й велике. Цвіте в липні—серпні.
Росте тільки на полонинах, біля стійбищ худоби і взагалі на переугноєних місцях. 3 лікувальною метою використовують кореневище й корінь (Rhizoma (radix) rumici alpini), які містять дубильні речовини, хризофанову кислоту, тростинний цукор та інші речовини.
Застосовується як проносне, а також при нашкірних та інших захворюваннях.
Збирають кореневище з корінням весною і восени, розрізують і сушать в легкому теплі.
Щавель альпійський
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щавель альпійський (Rumex alpinus) — багаторічна гірська трав'яниста рослина родини гречкових. Має товсте й велике кореневище. Стебло пряме, 50—150 см заввишки. Листки прості, цілокраї, чергові, тупі, зісподу по жилках дрібно опушені; нижні — округлояйцевидні, довгочерешкові. Квітки двостатеві, актиноморфні, з простою чашечковидною зеленою оцвітиною, у кільцях, що утворюють волотевидне суцвіття. Плід — горішок. Цвіте у липні — вересні. Поширення[ред. • ред. код] Росте в Карпатах на полонинах, біля стійбищ худоби, на переугноєних місцях. Заготівля і зберігання, хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті щавель кінський, але використовують цю рослину лише в народній медицині. Джерела[ред. • ред. код]
Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. ISBN 5-88500-055-7
